Після завершення активної фази прерафаелізму його ідеї не зникли — навпаки, вони поступово перетворилися на нову культурну силу, що змінила уявлення про красу в повсякденному житті. З прагнення художників повернути мистецтву щирість і духовний сенс виріс інший, ширший і глибший напрям — рух мистецтв і ремесел (Arts and Crafts). Він перетворив ідею «краси в повсякденному» на практичну програму, що змінила дизайн, архітектуру та споживчу культуру цілого століття.
Про прерафаелітів детальніше можна прочитати у першій частині статті: Вишукане англійське бунтарство. Частина I — Братство прерафаелітів.
Заснування Morris & Co.
Рух «Мистецтв і ремесел» виник як пряма відповідь на індустріальну революцію другої половини ХІХ століття, коли побут європейців стрімко заповнили однотипні фабричні речі — безликі, позбавлені душі та індивідуальності.
Прагнення оточити себе ознаками «розкішного життя» та страх порожнечі — поняття, яке саме тоді ввійшло в ужиток, — спричинили справжню стилістичну плутанину в інтер’єрах. Меблі у стилі Людовіка XIV стояли разом з псевдосередньовічними предметами, а на стінах висіли полотна академістів. У моду входить «історичний декор», що масово виготовлявся машинним способом: «барокове різьблення» з пап’є-маше, «бронзові» скульптури з пофарбованого гіпсу, «позолочені рокайлі» з тонкої листової бляхи.
На тлі цієї декоративної перенасиченості та втоми від псевдорозкоші формується нове прагнення — до лаконічності, унікальності й чесності форми. Ручна робота знову набуває цінності, а на перший план виходить ідея, що річ має бути не лише красивою, а й справжньою — створеною майстром, а не машиною. Центральною постаттю цього нового руху став художник і теоретик мистецтв Вільям Морріс.
Важливою передумовою формування естетичних та соціальних ідей Вільяма Морріса стала його дружба й інтелектуальна співпраця з Джоном Рескіним — видатним англійським мистецтвознавцем, критиком і філософом. Рескін був одним із найпослідовніших захисників середньовічного мистецтва та гарячим критиком індустріалізації, яка, на його думку, руйнувала не лише якість речей, а й гідність праці. Рескін вважав, що справжня краса народжується з ручної роботи майстра, а не з фабричної машини. Морріс, читаючи його тексти та спілкуючись із ним особисто, перейняв цю філософію й перетворив її на практику.
В 1861 році було засновано компанію Morris, Marshall, Faulkner & Co., (пізніше Morris & Co.), де разом з однодумцями — Росетті, Берн-Джонсом, Філіпсом Веббом та іншими — він налагодив виробництво речей, які поєднували функціональність і красу. У майстернях виготовляли гобелени, меблі, шпалери, вітражі, кераміку, освітлювальні прилади, ювелірні вироби та оздоблення для інтер’єрів — усе повністю вручну, за принципом «чесної праці» та природної естетики.
Шпалери, створені Вільямом Моррісом, стали візитівкою руху мистецтв і ремесел. Його орнаменти — текучі рослинні мотиви, ритмічні повтори гілок, квітів і листя — відродили інтерес до природи як джерела дизайну. Їхній стиль став впливовим і надихаючим для подальших течій — зокрема Art Nouveau.
Гобелени Morris & Co. стали справжнім поверненням до середньовічних технік. Морріс відродив ручне ткацтво у стилі стародавніх фламандських майстерень, зосередившись на історичних і міфологічних сюжетах, багатих кольорах та ретельній роботі з вовною й шовком.
Вітражі Morris & Co., створені у співпраці з Едвардом Берн-Джонсом, поєднали середньовічну стилістику з новою емоційністю. Для них характерні стримана пастельна палітра, витончені видовжені фігури, м’які складки одягу та драматичний силует. Морріс використовував старовинні техніки фарбування скла і свинцевої пайки, надаючи вітражам ручної нерівності та теплоти.
Червоний будинок — симбіоз мистецтва та життя
Поштовхом до створення фірми Morris, Marshall, Faulkner & Co. стало вдале втілення художнього бачення Морріса під час будівництва та оформлення родинного маєтку — Червоного будинку. У 1859 році Морріс одружується з Джейн Берден і починає планувати сімейне життя. Він купує ділянку землі в селі Аптон неподалік від Лондона (зараз один із районів британської столиці). У співпраці зі своїм другом і наставником з архітектури Філіпом Веббом Морріс спроектував і побудував Червоний будинок (Red House).
Для Вебба це був перший реалізований архітектурний проект, а для Морріса — можливість втілити в життя багато ідей, що накопичувалися роками. Будівництво стало великим художнім експериментом не лише для Морріса, а й для його близьких друзів-художників, які поділяли його естетичні погляди.
Коли роботи завершилися, до Червоного будинку приїхали друг Морріса по Оксфорду, художник Едвард Берн-Джонс із дружиною Джорджіаною, а також його учитель і соратник, художник Данте Ґабріель Россетті із дружиною-художницею Ліззі Сіддал. Всі вони брали участь в оформленні інтер’єрів будинку: малювали фрески на меблях, стінах і стелі, а Морріс створював перші ескізи для шпалер, тканин і гобеленів.
Архітектура Червоного будинку стала своєрідним маніфестом нової естетики — відмова від вікторіанської декоративної надмірності на користь простоти та природності. Вебб використав оголену червону цеглу як основний акцент (що тоді було нетипово для житлових будівель), звідки й походить назва дому. Асиметричне планування, круті двосхилі дахи, глибокі арочні отвори, вікна різних розмірів, еркери та внутрішній сад створювали образ «сільського дому художника».
Інтер’єр Червоного будинку став втіленням принципу «краса в повсякденності», який Морріс згодом покладе в основу руху мистецтв і ремесел. Особливостями будинку були використання натуральних матеріалів, ручне виготовлення кожної деталі та відмова від фабричних штампів. Стелі й стіни прикрашали рослинні орнаменти Морріса, виконані вручну; у багатьох кімнатах з’явилися ранні версії його знаменитих шпалер. Меблі були простими, масивними, із видимою текстурою дерева. Освітлення доповнювали ковані світильники, а вікна — художні вітражі, що додавали інтер’єру камерності.
На жаль, із первісного оздоблення будинку залишилось дуже мало, але він все ще відкритий для відвідувачів. Червоний будинок став раннім прикладом того, що згодом назвуть total design — гармонією архітектури, мистецтва і способу життя.
Золота доба Morris & Co
У 1877 році Morris & Co стала однією з найпопулярніших компаній, що пропонували лондонцям красиві та якісні предмети інтер’єру. Відкрився фірмовий магазин на Оксфорд-стріт, були залучені додаткові співробітники, а замовлення надходили від аристократів, багатих промисловців і провінційних підприємців. Однак таке становище викликало у соціаліста Морріса певний дисонанс — у погоні за автентичністю фірма втрачала доступність своєї продукції для представників середнього класу.
Виробництво розширювалося, і 1881 року Морріс знаходить нове місце для майстерень — Мертонське абатство, колишню фабрику шовкових тканин. Комплекс розкинувся на 7 акрах, а поруч протікала річка Вандль, води якої використовували для фарбування пряжі. Тут знайшлося місце і для ткачів, і для майстрів гобелену, і для цеху з виробництва вітражів. Через три роки в майстернях Мертонського абатства працювало близько ста майстрів. Компанія Morris & Co продовжила розширюватися: відкрився ще один магазин у Манчестері, а у 1883 році асортимент виробів компанії було представлено на Міжнародній торговій виставці у Бостоні, США.
Крім текстилю та декоративних виробів, Вільям Морріс приділяв особливу увагу книгодрукуванню та книжковому дизайну. Він вважав, що книга має бути не лише носієм знань, а й предметом краси, створеним вручну з любов’ю до деталей. У 1891 році Морріс заснував Kelmscott Press, де виготовлялися книги з ручним набором шрифтів, ілюстрованими заставками та орнаментами, оформленими в дусі середньовічного майстерного письма.
Найвідомішою роботою друкарні став, так званий” “келмскотський Чосер” - збірка творів Джеффрі Чосера, яка була проіллюстрована Берн-Джонсом.
Завдяки Kelmscott Press Морріс здійснив революцію в книгодрукуванні: він довів, що друкована книга може бути вишуканим художнім об’єктом і поєднувати функціональність і красу.
Творча сім’я Arts & Crafts
Попри домінуючу роль Вільяма Морріса, Morris & Co. не були історією одного генія — золотий вік майстерні розквітнув завдяки цілій плеяді митців, які поділяли його естетичне й етичне бачення. Серед них — архітектор і дизайнер інтер’єрів Чарльз Войсі, чия мова простих ліній, світлих форм і знамениті патерни з птахами та рослинними мотивами стали одним із найвпізнаваніших зразків англійського модерну.
До кола близьких соратників належав і Вільям де Морган — майстер кераміки, який відродив середньовічні та ісламські техніки глазурування; його кахлі, панелі та фантазійні «звірі з легенд» стали класикою «естетичного дому».
Особливе місце займає Мей Морріс, молодша донька Морріса — видатна художниця з вишивки і дизайнерка текстилю, котра перетворила ручні шви на справжню орнаментальну поезію й фактично створила нову мову декоративного мистецтва в межах руху.
Попри успіх і популярність серед забезпечених клієнтів, Morris & Co ніколи не була масовим виробництвом. Висока якість ручної праці вимагала значних витрат часу та ресурсів: виготовлення шпалер, тканин, гобеленів, меблів і книг залишалося трудомістким і дорогим, що часто не покривало витрат. Морріс добре усвідомлював, що вартість продукції суперечить його соціалістичним переконанням — мрія про «красу для всіх» залишалася ідеалом, а не реальністю.
Фірма проіснувала у первісному вигляді до 1940-х років, зберігаючи репутацію виробника елітних декоративних виробів і взірців художньої майстерності. Після смерті Морріса у 1896 році компанія поступово втрачала свою революційну енергію, а висока собівартість виробництва стримувала розвиток.
Хоча оригінальна Morris & Co перестала існувати як майстерня Морріса, проте її спадщина живе у сучасному бренді Morris & Co, який нині належить Sanderson Design Group. Працюючи з історичними ескізами, блоками та архівами Морріса й його кола, бренд і далі випускає шпалери, тканини, текстиль і декоративні вироби у впізнаваній стилістиці Arts & Crafts. Класичні патерни — Strawberry Thief, Willow Boughs, Pimpernel — досі друкуються у Великій Британії, а нові колекції переосмислюють незавершені проєкти та мотиви майстра.
Arts & Crafts як джерело нової естетики
Рух Arts & Crafts став одним із найвпливовіших культурних явищ кінця ХІХ — початку ХХ століття, і його відлуння впізнається в архітектурі, дизайні та декоративному мистецтві навіть сьогодні. Це був не просто стиль — це була філософія, що стала підґрунтям для розвитку дизайну ХХ століття.
Зокрема, рух став одним із головних джерел натхнення для стилю ар-нуво, проклавши дорогу новому художньому баченню. Arts & Crafts пропагував органічні, рослинні мотиви, простоту конструкцій і єдність форми та функції — саме ці елементи були трансформовані ар-нувістами у вигляді витягнутої лінії, декоративної стилізації природи та орнаменту. Ідея, що орнамент має бути не зовнішнім додатком, а невід’ємною частиною предмета, — стала важливою основою ар-нуво.
Чарльз Ренні Макінтош — один із найвідоміших архітекторів і дизайнерів ар-нуво в Шотландії. У своїй роботі він поєднує геометричні форми та декоративні мотиви, але його меблі й інтер’єри мають «душу» ремісничості: тут простежується вплив Морріса — любов до дерева, увага до деталей та поєднання функціональності з естетикою. Макінтош також широко використовував стилізовані рослинні орнаменти — листя, бутони, витягнуті квіткові форми.
Якщо ви коли-небудь натрапите на шафу кінця століття, орнамент для тканини чи сучасний сувенір зі спрощеним мотивом витонченої троянди — цілком можливо, що це ехо дизайну Макінтоша. Його знаменита троянда досі залишається одним із найвпізнаваніших символів модерну.
Генрі ван де Вельде, бельгійський архітектор і дизайнер, також став ключовим провідником ідей Arts & Crafts у модерну. Натуральні матеріали, ручна робота, органічні лінії та прагнення створити «цілісний» предмет — усе це він запозичив із філософії Arts & Crafts і трансформував у власний ліричний варіант ар-нуво, де архітектура, меблі й графіка створюють гармонійний ансамбль.
В американській гілці руху особливе місце належить Луїсу Комфорту Тіффані — майстру, який підняв роботу зі склом до рівня високого мистецтва. Його світильники та вітражі з ірисами, ліліями, павичами чи виноградними лозами стали іконами декоративної культури. Завдяки унікальним технікам, як-от опалесцентне та favrile скло, Тіффані створив стиль, що поєднав американський ар-нуво та моральні принципи ремісничого руху.
Через таких майстрів Arts & Crafts поступово перетворився з локального британського руху на міжнародну художню мову. Далі ця філософія стане основою для нових підходів в архітектурі та дизайні інтер’єрів — від «естетичного дому» до раннього модернізму.
Від англійського котеджного стилю до скандинавської простоти
Вплив Arts & Crafts на архітектуру та дизайн інтер’єрів був настільки глибоким, що фактично переоформив європейський підхід до дому — від планування садиб до деталей меблів. Саме цей рух повернув ідею оселі як гармонійного простору, де краса та зручність не розходяться.
Одним із найпомітніших результатів став англійський котеджний стиль, який ми сьогодні знаємо як сучасну класику сільського затишку. Невисокі будинки з асиметричними фасадами, природними матеріалами, теракотовою черепицею, дерев’яними віконними рами й інтер’єри з теплим світлом, текстилем ручної роботи, шпалерами з рослинними патернами — усе це пряме продовження ідей Морріса. Саме Arts & Crafts заклав цю естетику «домашньої чесності», де кожен предмет — від світильника до шафи — мав декоративну присутність, але залишався функціональним.
У США ідеї Arts & Crafts знайшли нове життя в творчості одного з найвизначніших архітекторів ХХ століття — Френка Ллойда Райта. Молодий Райт захопився принципами руху: натуральними матеріалами, цілісністю інтер’єру та архітектури, ручною працею і повагою до ремісничої майстерності. Саме вони стали підґрунтям для його знаменитої концепції «органічної архітектури», де будівля має не протистояти природі, а виростати з неї.
Його «прайрі-хауси» з широкими горизонталями, вбудованими меблями та великими панорамними вікнами зберігають ключові ідеї Arts & Crafts — єдність простору, функціональність, домінування природних матеріалів і відсутність декоративного надміру.
Кульмінацією цієї філософії став будинок Fallingwater у Mill Run, Пенсильванія — легендарний «дім над водоспадом». Його тераси вирішено у вигляді горизонтальних каскадів, що буквально виростають із кам’яної платформи над струмком. Тут архітектура більше не декорує природу — вона стає її продовженням, зливаючи ландшафт, воду та людське житло в єдину гармонійну композицію.
Не менш важливим був вплив руху на ранній європейський модернізм. Зв’язок тут не декоративний, а концептуальний: Arts & Crafts довів, що дизайн може бути системою, що краса та функція повинні бути рівноправними, що форма має відповідати суті. Саме ці принципи ляжуть в основу школи Баугаус.
Хоч баугаус і відкинув орнамент, проте зберіг ключову спадщину руху — чесність матеріалу, конструктивність, ідею «тотального дизайну», де архітектор створює не лише будівлю, а й меблі, світильники, текстиль. Без Arts & Crafts не було б тієї сміливої віри, що добре спроєктований предмет може бути доступним кожному.
Схожий шлях пройшов і скандинавський дизайн ХХ століття. Відмова від зайвого декору, любов до природної деревини, ретельно продумана функція та увага до ручної роботи стали основою естетики, яку ми сьогодні асоціюємо з “північним мінімалізмом” — безпосередньо відлунюють філософію Морріса та його кола. Саме завдяки цьому підходу скандинавський дизайн зміг поєднати простоту з затишком і перетворився на глобальний еталон сучасного інтер’єру.
Таким чином, ідеї британських ремісників стали початком великої архітектурної еволюції: від затишного котеджу до модернізму, від майстерні Morris & Co до Баухаусу та скандинавського дизайну. Рух, що починався з боротьби за чесну красу, зрештою став фундаментом світової культури житлового простору.
