Як лінія Дворкін - Бройде - Сурков - Кременовська веде до українського антикультового контуру, кампанії проти ALLATRA та спроби втягнути державу в боротьбу зі штучно створеною «внутрішньою загрозою»
Нещодавно я прочитала статтю Яна Ковальського «Викриття російської мережі впливу», і мушу сказати, що вона справила на мене дуже сильне враження.
Шокує не лише жорстокість описаних там дій. Ще більше вражає інше: наскільки цинічно, холодно і технологічно релігійну ненависть можуть перетворювати на інструмент політичної дестабілізації.
На перший погляд, тема антикульту може здаватися вузькою: «секти», релігійні групи, експертизи, суди, окремі активісти. Але за цим видно ширший механізм: під виглядом «захисту суспільства» можна створити образ внутрішнього ворога, втягнути державу в перевірки, обшуки й суди, а ресурси, які мали б працювати проти реальної російської агентури, спрямувати на штучно створену загрозу.
Чому це питання національної безпеки
Україна воює не тільки проти російської армії. Вона протистоїть системі гібридного впливу, де поруч із ракетами, кібератаками і пропагандою працюють інші інструменти: провокації, ярлики, штучні загрози, юридичні пастки і кампанії дискредитації.
Гібридна війна часто приходить не з відкрито проросійськими гаслами. Вона може заходити через теми, які виглядають корисно: захист дітей, безпека суспільства, боротьба з небезпечними організаціями, релігійна безпека.
Але головне питання не в назві, а в результаті. Кого оголошують внутрішнім ворогом? Який розкол створюється? Які ресурси держави відволікаються? І чи збігається кінцевий ефект із інтересами Росії?
Дворкін, Бройде і Surkov Leaks
Українська історія антикультового руху не починається з Ірини Кременовської. До неї вже існував східноєвропейський антикультовий контур, пов’язаний із російськими ідеологами, церковними структурами, українськими майданчиками і політичними проектами.
Йдеться про Олександра Дворкіна, одного з головних ідеологів російського антикультового руху, та Павла Бройде, пов’язаного з мережею «Діалог» і матеріалами про дестабілізацію України.
Ще до створення РАЦИРС у 2006 році Дворкін і Бройде будували мережу антикультових центрів у Східній Європі. У 2002 році у Вінниці, за підтримки структур УПЦ МП і українських державних органів, був створений Східноєвропейський центр «Діалог». Дворкін став його президентом, а Бройде - виконавчим директором.
Формально це подавалося як захист суспільства від «сект». Але така мережа створювала не лише релігійний, а й медійний, громадський і законодавчий контур впливу.
У матеріалах Surkov Leaks і публікаціях про російську гібридну війну Бройде згадується у зв’язку з проектами дестабілізації України: федералізацією, регіональними порталами, псевдоекологічними ініціативами, роботою через релігійні структури та купівлею впливу в медіа.
Показовий приклад - Запоріжжя. Екологічна тема могла використовуватися як прикриття для політичної мети. Для людей це виглядало як турбота про повітря, здоров’я і майбутнє регіону. Але за функцією така ініціатива працювала як підготовка до сценарію, вигідного Москві: ослаблення центральної влади та просування ідеї особливого статусу регіону.
Саме тут видно метод. Москва не завжди діє через прямі проросійські заяви. Частіше вона використовує теми, які викликають довіру: локальні проблеми, громадянські ініціативи, релігійну безпеку, патріотичні гасла. Зовні це може виглядати як турбота, але наслідком може стати розкол.
Свобода совісті як українська лінія оборони
Україна має іншу модель свободи совісті, ніж Росія чи Білорусь. У цій моделі держава не має права визначати, яка релігія є «правильною», а яка ні. Вона не повинна ставити одні конфесії вище за інші й автоматично перетворювати релігійні меншини на об’єкт підозри.
Саме цю модель захищали українські релігієзнавці: Людмила Филипович, Віктор Єленський, Анатолій Колодний, Олександр Саган та інші.
Віктор Єленський сформулював це дуже прямо:
««Вороги України є водночас ворогами релігійної свободи».»
Ця фраза важлива, бо показує: свобода совісті є частиною української демократії. Російська модель працює інакше: вона ділить людей на «своїх» і «чужих», а меншини перетворює на зручну мішень для тиску.
Кременовська і російська антикультова інфраструктура
На цьому тлі Ірина Кременовська вже не виглядає як окрема приватна історія.
Вона позиціонує себе як незалежна українська антикультова активістка. Але її зв’язки з ресурсами і середовищами ведуть до російської антикультової інфраструктури.
Її Центр економіко-правових досліджень вказував серед партнерів сайт antisekta.org. Сам antisekta.org просував російську антикультову літературу та матеріали Дворкіна. Матеріали Кременовської публікувалися на ресурсах, пов’язаних із російським антикультовим середовищем, зокрема на «До Істини».
Окремий вузол - сайт місіонерського відділу Новосибірської єпархії, пов’язаний з Олександром Новопашиним, віце-президентом РАЦИРС і близьким соратником Дворкіна.
У 2019 році цей сайт публікував матеріал на захист Кременовської та росіянина Олександра Невеєва. У 2025 році, вже під час повномасштабної війни, той самий російський ресурс знову шанобливо посилався на Кременовську як на експертку.
На цьому ж сайті розміщувався текст проти української держави: «Довідник для громадян України з організації опору київському маріонетковому уряду».
Таке поєднання важко списати на випадковість. В умовах війни це вже питання національної безпеки.
Невеєв і логіка силового контролю
Окрема лінія - Олександр Невеєв. Кременовська рекомендувала його на своїх ресурсах, хоча його антиукраїнська позиція була публічною і радикальною. Невеєв фігурує в базі «Миротворець».
Його публікації та близькі російські матеріали просували тези про Майдан, «сатанізацію» України, необхідність «десатанізації», а також звинувачення проти Заходу і США.
У 2021 році Невеєв виступав проти ALLATRA на російському федеральному каналі. У той самий час в Україні Кременовська вела схожу лінію проти ALLATRA через звернення до правоохоронців, експертизи, юридичне і медійне просування теми.
Так вибудовується трикутник: Дворкін і РАЦИРС як ідеологічний центр; Новопашин як російський церковно-антикультовий вузол; Кременовська і Невеєв як синхронні виконавці однієї інформаційної лінії в Україні та Росії.
Логіку такого підходу добре показує цитата колишнього високопоставленого співробітника КДБ і російського депутата Миколи Рижака:
««У нас у системі держбезпеки були управління у справах релігійних об’єднань, які здійснювали контроль за роботою сект. Їхні "осередки” - готові “осередки” для підривної роботи в інтересах інших держав. Трохи зміни напрямок, поміняй лідера - і в тебе готове підпілля, за допомогою якого можна підривати основи будь-якого здорового суспільства!»»
Ця цитата показує головне: у такій логіці незалежна релігійна або громадська спільнота розглядається не як частина громадянського суспільства, а як потенційний об’єкт оперативного контролю.
ALLATRA: дзеркальна дискредитація
Кейс ALLATRA у цій історії особливо показовий.
Кампанія проти міжнародної громадянської платформи ALLATRA почалася задовго до 2023 року. Перший дискредитуючий матеріал з’явився у 2015 році на ресурсі, пов’язаному з Московським патріархатом. Потім його продублювали на платформах РАЦИРС, Центру Іринея Ліонського, новосибірського вузла РАЦИРС і українського апологетичного ресурсу, який був частиною російської антикультової мережі в Україні.
Найважливіше тут - дзеркальність звинувачень.
В Україні ALLATRA роками намагалися представити як «проросійську секту» або «агентів ФСБ». У Росії її, навпаки, оголошували проукраїнською і небезпечною для РФ.
Це ключова ознака технології: у кожній країні об’єкт атаки має виглядати зрадником саме цієї країни.
Звинувачення протилежні, але мета одна: знищити довіру до міжнародної громадянської платформи, відвернути державні ресурси та зірвати міжнародну діяльність ALLATRA, корисну для України.
Як державу втягували в антикультову пастку
Найнебезпечніше в таких кампаніях - коли держава починає діяти в межах штучно створеної повістки.
За публічними матеріалами Кременовської, з 2017 року вона зверталася до поліції, готувала матеріали для суду, складала експертні обґрунтування та взаємодіяла з людьми в правоохоронних органах.
1 листопада 2023 року в Україні відбулися масові обшуки у волонтерів ALLATRA - близько 70 обшуків по країні, за участю Нацполіції та СБУ, з широким медійним супроводом.
Саме тут проявляється ресурсна пастка. Поки Україна воює за незалежність, час слідчих, оперативників, судів, експертів і медіа був втягнутий у справу, що виросла з багаторічної антикультової кампанії.
Це нагадує механізм, який експерт Андрій Солдатов описував щодо релігійних провокацій у Франції: дешева провокація змушує державу витрачати дорогі ресурси.
Судова перевірка
25 лютого 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд у Києві підтвердив законність діяльності ALLATRA.
Суд не знайшов підстав для її заборони чи примусової ліквідації, а також не підтвердив звинувачень у протиправній, антиукраїнській або «проросійській» діяльності.
Отже, обвинувальна конструкція, побудована навколо ALLATRA, не витримала судової перевірки.
Європейське продовження
Кампанія проти ALLATRA не залишилася лише українською історією. У 2022 році BBC використала як контекст позицію Челябінської єпархії РПЦ, пов’язаної з російською антикультовою інфраструктурою.
Пізніше чесько-словацькі публікації підхопили тези про «проросійську секту» і «загрозу безпеці», а в європейських матеріалах проти ALLATRA виступав Луїджі Корвалья, член FECRIS і близький союзник Дворкіна.
Водночас у протоколі квесторів Європарламенту від 29 квітня 2026 року зазначено, що парламентські служби не знайшли переконливих доказів проросійських наративів ALLATRA чи її зв’язків із російськими дезінформаційними екосистемами.
Що саме намагалися зірвати
ALLATRA вела міжнародну діяльність на підтримку України: публічно засудила російську агресію, виступала за відновлення територіальної цілісності України, просувала українську позицію на міжнародних майданчиках у США, ЄС та інших країнах.
У США платформа діяла у форматі громадської дипломатії: взаємодіяла з Конгресом, Сенатом, релігійними лідерами та експертним середовищем.
Також ALLATRA розвивала наукову і правозахисну діяльність: клімат, мікро- та нанопластик, права людини, свобода совісті, міжнародні форуми, конференції в Європарламенті.
Тобто удар був не лише по репутації однієї організації. Удар був по громадянському каналу міжнародної підтримки України.
Як працює схема
Спочатку створюється ярлик: «секта», «деструктивний культ», «загроза дітям» або «небезпека для держави».
Потім через медіа, експертів і заяви формується образ внутрішнього ворога. Далі держава втягується в перевірки, обшуки, суди й експертизи.
У результаті ресурси служб ідуть не на реальні загрози, а на штучно створену повістку. Репутація об’єкта атаки руйнується, його діяльність послаблюється, а кінцевий ефект збігається з інтересами Москви.
Висновки
Український антикультовий кейс показує ширшу схему гібридного впливу: через ярлик «секта» можна створити образ внутрішнього ворога і втягнути державу в штучну повістку.
Лінія Дворкін - Бройде - Сурков - Кременовська демонструє, як релігійна, медійна і правова тематика можуть працювати на розкол суспільства та відволікання ресурсів.
Кейс ALLATRA показовий через дзеркальність звинувачень: в Україні її намагалися представити проросійською, а в Росії - проукраїнською.
Судова перевірка в Україні не підтвердила обвинувальні конструкції проти ALLATRA і підтвердила законність її діяльності.
Отже, антикультова мережа в цій схемі виглядає як потенційна інфраструктура загрози для суспільної довіри, свободи совісті та національної безпеки.
Джерело
https://drukarnia.com.ua/articles/vikrittya-rosiiskoyi-merezhi-vplivu-NCCsy
