Спочатку я не планувала писати цю статтю, бо думала що і так все зрозуміло, але дякую моїм подругам, знайомим і просто випадковим людям, що вони сказали що це не так.
І народилася дитина, і почалося життя твоє нове …
Всіх вітаю з кардинальною зміною у вашому житті. Почнемо одразу з фактів, емоційний стан після пологів у всіх різний, фізичний теж (але все одно більш-менш однаковий). Що я маю на увазі, навряд чи є жінка яка народила, і через 3 дні без живота, не втомлена, може стояти і спокійно помити голову. Соцмережі скажуть, що звичайно, є, але ж ми говоримо за реальну картину.
Відчувати нескінченний спектр фізичних наслідків — це окей, але ж хіба емоції не кажуть, що це все прекрасно? Після народження малюка, стається гормональний збій і що буде далі — це абсолютна загадка.
Перші 3 місяці законно вважаються періодом звикання не лише до дитини, але і до нової себе, тому що від щирої радості до гіркого розпачу —буквально кілька секунд. Природа зробить вам добро, і у більшості випадків через рік- два ви вже забудете всі болючі фізіологічні аспекти і емоційні гойдалки, психіка залишить лише найкращі, і в той же час модифікує ваші гірші спогади у кращу сторону. Це все робиться для того, щоб ви знову колись подумали: “А чому не народити знову?”.
Перечитуючи свої спогади в щоденнику, я не можу повірити, що я писала про цей період як нереально важкий час: все болить, одні сльози, проблеми з грудним вигодовуванням, недосип, я не роздягалася на нічний сон у ліжко, не чистила зуби, не могла навіть тримати дитину на руках. Але ж зараз, я це все описала б словами: “Ну було трохи важко“.
І далі, головне питання всіх після приїзду з пологового будинку: ‘Так, а що власне робити?”. За короткий час відновлення у пологовому, ти маєш практично освоїти більшість нюансів по догляду за малюком, щеплення, особливості розвитку і графіку, налагоджувати годування і сон, і ще приблизно 100500 дрібниць, які просто не вміщаються у твоїй голові. Ті, хто проходить курси підготовки до батьківства, ви — молодці, вам, скоріше за все, на 20% буде легше.
Перші дні дуже напружені, але є один плюс, вони минають: ви набуваєте практики, у вас приходить молоко, дитина може навіть поспати 3 години випадково, і ось ви нарешті ловите себе на думці:
'‘Хух, а далі ж легше буде?’
Гарне питання, особливо якщо питати його у бабусь і дідусів і подруг, які вже віддали дітей до садочка або школи. Варіантів буде безліч. Я б відповіла так:
‘Буде і важче, і легше, але в кожен період — по-різному і в різних аспектах.‘
Що я маю на увазі: спочатку ви переживаєте за сон, вам здається, що малюк спить менше, ніж має. Але, будемо чесними, коли ви перейдете межу у 6 місяців, ви навряд чи за це будете хвилюватися, оскільки треба буде займатися прикормом, а сон вже якось владнається.
Короткий список того, що хвилює батьків найбільше і коли:
1-3 місяці- налагоджене ГВ, лактаційні кризи, чи набирає вагу,чи тримає голівку, чому недостаньо спить, чи вимовляє перші звуки, чи концентрує погляд, чи нормально какає (хто не знає кал за перший місяць змінюється від чорного до коричневого, потім білого і нормально навіть зеленого, і це все нормально), як змінити памперс якщо в громадському місці немає дитячої кімнати або в будь-якому місці, де перевдягнути чи погодувати дитину
3-6 місяців- чи починає переветатися, чи набирає вагу, чи хоче вже сідати, чи не пропадає молоко, що робити з харчовим інтересом, чи можна так довго їздити в автокріслі, що одягати в новий сезон щоб не було холодно і жарко, чи розвивається мовлення/моторика/зір, чи полізли зуби
6-9 місяців- чи нормально йде прикорм, як встигнути випрати всі речі бо прикорм йде повних ходом, знову недосипає, чи вже сидить, чи намагається вставати, чи набирає вагу, через що плаче, може щось болить?
9-12 місяців- чи намагається ходити, що робити з моєю болючою спиною від постійного нахиляння за малюком, чи достатньо їсть (перша відмова від продуктів), чи достатньо годувати грудьми чи ще продовжувати, а чи можна вже залишити на бабусь/нянь, чому вже так мало спать, і нарешті, як святкувати 1 рік?
За час дорослішання дитина проходить декілька криз, але найчастіше здається що все дитинство це суцільна криза, але є просто дні без них.
В цей час дитина дуже змінюється, її поведінку важко впізнати, вона стає дуже і дуже вередливою і може здаватися що тільки те й робить що постійно плаче.
Насправді чим раніше батьки усвідомлять важливість графіка і режиму для дитини, тим краще, мені ж часто здавалося що я тільки те й робила що хотіла щоб все було чітко і сплановано, а насправді все йшло не так, і я неймовірно злилася від цього, але врешті решт досягла поставленої мети, хоч і не надовго.
Особистий час кожного і особистий час батьків разом
Який би курс про батьківство пара не проходила, завжди буде сказано про важливість особистого часу та спільно проведеного часу пари. Більшості новоспечених батьків ці пункти даються дуже і дуже непросто, враховуючи неймовірну кількість потреб, завдань і справ, які вони мають. Одразу виникають непорозуміння майже у всіх парах.
Неймовірний стрес, який звалюється на сім’ю, негативно впливає на довіру, щирість і підтримку між партнерами. Рівень розлучень серед пар після народження дитини зростає, і це є спільною тенденцією у багатьох країнах. Згідно з даними, на перший рік після народження дитини припадає один із найвищих ризиків розлучення.
Але ж що робити, щоб просто пережити?
Якщо ви розумієте, що всі нові негаразди в родині виникають через стрес, втому і зміну звичної обстановки, дайте час і не кваптеся з висновками. Але якщо ви помічаєте зміну цінностей партнера, відмову від компромісів, висунення звинувачень чи грубе ставлення до себе або малюка, це дуже і дуже яскравий «червоний прапорець», щоб зробити паузу в стосунках або навіть їх розірвати.
Кожна жінка по-різному сприймає ситуацію, яка складається після пологів і може очікувати абсолютно різної реакції від партнера. Чоловік також має повне право на післяпологову депресію, звичну втому, стрес і недосип. Як вирішувати ці питання, щоб кожному було комфортно, — це завдання не з простих, але тих, хто з нею справляється, чекає досить щасливе подружнє життя вже як мінімум утрьох.
Якщо разом зможете відповісти на питання:
“Легше — це як?”, “Для кого буде легше?”, “Чи залишається в мене хоч трохи ресурсу на себе?”, “А тобі так добре?”
І якщо відповіді чітко формулюються у вашій голові, то вітаю — у вас справи йдуть нормально. Якщо ж вам дуже морально погано, ви втомлені, а поради на кшталт “спіть удень” уже не допомагають, настав час звернутися до психолога або до людини, якій ви дуже довіряєте.
Емоції — це відповіді на внутрішні та зовнішні стимули, які пов’язані із задоволенням чи незадоволенням різноманітних потреб людини. І дивно було б, якби у батьківстві були лише позитивні чи лише негативні емоції. Ви обов’язково відчуєте всі з них і навіть не один раз.
Якщо вас цікавить питання, що з ними робити, то відповідь проста — переживати їх, але розумно. Якщо вам важко, проживайте негативні емоції з кимось, найкраще з партнером або під наглядом психоаналітика. Якщо емоції позитивні, запам’ятовуйте їх, фотографуйте й завантажуйте у свою пам’ять. Вони точно знадобляться, коли треба буде вийти зі стану негативних емоцій.
Ви неодмінно проживете свій перший рік після пологів і точно запам’ятаєте дуже багато всього, включаючи власні емоції. Але чи зміниться ваше ставлення до них із часом? Думаю, відповідь однозначна — так. Проте тільки ви можете контролювати, в який бік зміняться ці почуття.
