31 - це не про вік (переконую себе, що не болить), а про відстань в км, яку вдалось подолати однієї майже сонячної неділі. Головна особливість - йшли без будь-яких навігаторів, а виключно за завчасно виписаними орієнтирами, дистанціями, сторонами світу і, звичайно, старим-добрим “нууу, виглядає більш-менш правильно, ходімо”.
Таку дистанцію обрали головним чином під час натхнення розповідями про паломницькі шляхи до Santiago de Compostela, де на тропах El Camino рекомендується долати приблизно таку дистанцію в 30+ км щодня. Ґалісійських монастирів тут в регіоні Райн-Гессен не знайти, так що вийшов такий своєрідний варіант Camino Rheinhessen з кінцевою точкою в головному соборі міста Майнц.
Прив’язали цей пішохідний тур до збору на дрони для найкращих із кращих - для “Азову”, але про те - трохи згодом.
Фотографій виявилась купа, так що стартуємо.
Маршрут: Gau-Algesheim - Ingelheim am Rhein - Heidesheim - Schloss Waldthausen - St. Martin Dom.
Все готували шляхом порівняння трьох карт (топографічної, супутникових знімків та OpenStreetMaps в QGIS, раптом кого цікавлять такі деталі), звідки виписували всі орієнтири.
Завантажили маршрут на komoot, щоб приблизно зорієнтуватись із перепадами висот.
Програма показала орієнтовну тривалість туру в 8 годин, рівень складності “Високий” та дистанцію в 29,9 км. Тут - посилання саме на цей маршрут.
Стартували із Gau-Algesheim, де на декілька хвилин все ж довелось прикритись парасольками. Але травневий теплий дощ - кому це в принципі може зіпсувати настрій?
Після прогулянки кріз порожнє місто дійшли до початку першого суттєвого підйому. Це нам одразу як би натякнуло, що не варто розслаблятись, що будуть виклики - ми були готові. Вже заради видів все того було варте!
Дійшли до масивної Bismarckturm, на яку неможливо було не забратись.
З неї - види на Vater Rhein та регіон Rheinhessen.
Ландшафтів, звичайно, побачили різноманітних більш, ніж вдосталь.
Перший етап подолали всі, в Інґельгаймі ще навіть стало +1.
І пішли далі. Деяким, можливо, вже остогидли ці виноградники, але не нам.
На декількох складних і неоднозначних записах маршруту колегіальним рішенням “А спробуємо сюди” обирали приблизно правильний напрям. Всім було ок, за що всім лише щиро дякую! Погода, як бачите, ставала вже більш сонячною.
Але в травні де сонце, там і хмари.
І яка ж це чудова кольорова комбінація!
В підсумку більш-менш серйозний дощ тривалістю якихось 10 хвилин нас наздогнав в ідеальний момент, коли ми дійшли до Гайдесгайму.
Перечекали собі спокійно під дахом, і за свіжого повітря пішли далі. На той момент залишилось двоє, так як з початку маршруту вже пройшло добрих 15 км з серйозними підйомами.
Наступна година була не особливо мальовнича. Тут, скоріше, частіше лунали фрази “Бери більше розгін” та “Обережно”, але від того ставало не менш цікаво.
Там вже скоро дійшли і до замку Waldthausen.
Зовсім поруч - башта Lenneberg, звідки відкривались чергові види, але вже набагато краще було видно Майнц.
Далі вже зовсім скоро увійшли в межі міста. Але маршрут був побудований таким чином, щоб йти в основному вздовж “зеленого поясу” із садів, парків, звичайних зелених зон.
Десь за пару км до кінцевої точки це вже перетворилось на соло-похід. Але в будь-якому разі ще раз величезна повага за витримку!
Майнц не втомлювався показувати себе з найкращих сторін.
Скільки разів вже ловлю себе на думці, як мені Oberstadt нагадує Лісабон.
Трамваї, схили, фасади домів (хоч дещо більших, але тим не менш), низький рівень шуму, тераси закладів.
На улюбленій Schillerplatz вже чітко затвердилось відчуття задоволення від такого ось досягнення.
А там вже й зовсім недалеко було до головного собору св. Мартіна.
Посиділи, посиділи в тиші, та й що - пішли далі. Місія була виконана.
Щиро дякую тим, хто долучився до походу,
хто підтримав збір для “Азову”, де залишається зовсім трішки до заявленої цілі (залишається якихось 15 %!)
та хто усвідомлює всю важливість різностороннього розвитку української культури та утвердження свідомої української громади.
Наша мета - щоб Майнц та регіон замерехтів україноцентричними ініціативами та островами розвитку української культури, щоб наш голос впевнено лунав і тут.
Дякуємо!
P.S.: окрема подяка В. за нотатки, створені протягом подорожі. Настільки круті, що краще їх запостити майже без будь-якої редакції, щоб зберегти автентичність:
“Затишне місто Гау Алдесхайм. Їдемо прямо на музей.
На горі співали дрізд чорний і синиця біла.
На горі біля вежі Bismarck з видом на Райнгау і виноградники був невимовний краєвид.
Цвіте бузина і пахне, і липа! Хоч до липня ще далеко
Зяблик з синіми крильцями присів на шляху
Вимита чи викопана ґрунтова дорога і акації з обох боків. Кора така, як ніби цим деревам уже за 100.
В Інгельгаймі, зійшовши від башти Bismarck - Коники з закритими очима стояли справа від шляху. Тут місце, де діти і дорослі можуть їздити верхи.
На горі в Інгельгаймі серед виноградників співала кропивянка сіра.
Соловей західний і вільшанка співали в лісовій посадці між виноградниками по дорозі до Гайдесхайму“
