Гострі, як лезо ножа, історії та досвід, отриманий власноруч: сьогодні спілкуємося з майстром трилерів та скальпеля — письменником та судмедекспертом Дмитром Палієм, автором трилерів «Мрії мертвого метелика» та «Порожній пазл»!
Почнемо з простого: звідки береш натхнення та чи використовуєш реальні випадки у власних творах?
Я не опираюся на натхнення і нікому не раджу. Хочеш бути письменником — треба писати. Звичайно, натхнення та задоволення від письма приходять. Але, зазвичай, в останній третині тексту, коли події вилітають з-під клавіатури настільки стрімко, що не хочеться зупинятись ані на мить. Обтяжливий початок, рутинний текст — це норма. І це складно. Тому тут вирішує лише дисципліна.
Чи використовую реальні випадки у текстах? Хіба окремі, відірвані сцени, або ж завуальовані випадки. Наразі фантазії вистачає для того, щоби не ворушити справжні кейси з роботи)
Що, на твою думку, є найважливішим, коли пишеш трилер?
Бути трохи психопатом. Або не трохи) Це не хвороба, а лише межовий розлад особистості, який у тому чи іншому вигляді властивий кожній людині. А якщо серйозно (хоча до цього я й не жартував)) — не мати табуйованих тем (або мінімум табу), на противагу дещо ширших рамок моральної норми. Вміти занурюватись у свідомість скромної бабці і брутального вбивці з однаковим результатом, тощо. Тільки подумайте, наскільки детально автор трилеру може уявити сцену жорстокого вбивства перед очима і продумати поведінку усіх при цьому присутніх героїв? Здатні на таке? Тоді вітаю в клубі психопатів 😉
Які поради ти дав би авторам-початківцям, що пробують себе в трилерах?
Перше: детально ознайомитися з творчістю хоча б декількох сучасних авторів цього жанру в нашій країні. Подивіться, на що вони здатні і що собі можуть дозволити у тексті. Це як мінімум забере зайву тривогу при створенні власного тексту та надасть уявлення про смаки цільової авдиторії.
Друге: ОБОВ'ЯЗКОВО! Збирайте та вивчайте дослідницьку базу. Навіть якщо у вас буде «шикарний» сюжет, читач не полюбить книгу, якщо події і смерть героїв будуть притягнутими, надуманими чи неправдоподібними. Читач не похвалить за спробу обдурити себе. Це велика, досвідчена цільова аудиторія. Вони знають про вбивства не менше, ніж курсанти університету внутрішніх справ, а то й більше. В жодному разі не можна знехтувати підготовчою базою до тексту.
Третє: Ніколи, нікого не потрібно копіювати, писати у визнаних стилях, стандартах чи межах. Якщо писати так, як хочеться, так, як ти це бачиш — власний стиль проривається уже з дебютної книги. Та й писати так, зрештою, значно легше) (За умови, якщо вже наявні загальні знання та уявлення про правильність створення тексту. Це найголовніше)
Який сучасний український твір ти би порекомендував прочитати?
У мене звичка радити "Більше нікому" :)
На Своїй Полиці є чудове відео з відгуком Дмитра Палія про цю книгу, рекомендуємо до перегляду! (прим. ред.)
Дякую, Дмитре, за такі детальні та неймовірно цікаві відповіді! Захоплива інформація, якої просто так в побуті не зустрінеш, та дуже корисні поради!
Шукайте більше про Дмитра Палія та його твори на сторінці автора в Інстаграм! 🔪
До зустрічі в наступному довгочиті 🧡
Щиро ваша,
