Автор: Tomas L. Friedman | The New York Times
Переклад: t.me/in_factum
Щодня адміністрація Трампа породжує стільки хаосу, що деякі дивні, але надзвичайно промовисті події губляться в інформаційному шумі. Нещодавній приклад — сцена 8 квітня в Білому домі, коли посеред своєї запеклої торгівельної війни президент вирішив, що саме час підписати указ про підтримку вугільної промисловості.
«Ми повертаємо галузь, яку покинули», — заявив президент Трамп, оточений шахтарями у касках. Ця робоча сила скоротилася з 70 000 до приблизно 40 000 за останнє десятиліття, за даними Reuters. «Ми повернемо шахтарів до роботи». Для більшої переконливості Трамп додав про шахтарів: «Ви можете дати їм пентхаус на П’ятій авеню і нову роботу, але вони будуть незадоволені. Вони хочуть видобувати вугілля; це те, що вони люблять».
Похвально, що президент вшановує людей, які працюють руками. Але коли він виокремлює шахтарів для похвали, водночас намагаючись викреслити з бюджету розвиток робочих місць у сфері чистих технологій — у 2023 році вітроенергетика США налічувала близько 130 000 працівників, а сонячна енергетика — 280 000, — це свідчить, що Трамп загруз у правоконсервативній ідеології, яка не визнає «зелені» виробничі робочі місця «справжніми». Як це зробить нас сильнішими?
Уся друга адміністрація Трампа — це жорстка пародія. Трамп балотувався на другий термін не тому, що мав план трансформації Америки для 21 століття. Він балотувався, щоб уникнути в’язниці та помститися тим, хто на основі реальних доказів намагався притягнути його до відповідальності перед законом. Сумніваюся, що він коли-небудь витратив п’ять хвилин на вивчення робочої сили майбутнього.
Він повернувся до Білого дому з ідеями із 1970-х. Там він розв’язав торгівельну війну без союзників і серйозної підготовки — тому тарифи змінюються мало не щодня — і без розуміння того, наскільки глобальна економіка нині є складною екосистемою, де продукти збираються з компонентів із різних країн. А цю війну проводить міністр торгівлі, який вважає, що мільйони американців мріють замінити китайських робітників, які «закручують маленькі гвинтики для iPhone».
Цей симулякр незабаром торкнеться кожного американця. Нападаючи одночасно на найближчих союзників — Канаду, Мексику, Японію, Південну Корею та Європейський Союз — і на головного конкурента, Китай, водночас демонструючи прихильність до Росії над Україною та перевагу кліматично шкідливих енергетичних галузей над тими, які орієнтуються на майбутнє, Трамп провокує серйозну втрату глобальної довіри до Америки.
Світ тепер бачить Америку Трампа такою, якою вона стає: державою-ізгоєм, очолюваною імпульсивним авторитарним лідером, відірваним від верховенства права та інших конституційних американських принципів і цінностей.
І знаєте, що роблять наші демократичні союзники з державами-ізгоями?
По-перше, вони менше купують казначейські облігації США. Тож Америці доводиться пропонувати вищі відсоткові ставки, щоб залучити інвесторів, — це відгукнеться в усій економіці, від автокредитів до іпотек і вартості обслуговування національного боргу коштом усього іншого.
«Чи спричиняють хаотичні рішення президента Трампа відхід світових інвесторів від долара та казначейських облігацій США?» — запитувала редакційна сторінка The Wall Street Journal у неділю. Ще зарано стверджувати, але не зарано ставити питання, адже прибутковість облігацій зростає, а долар слабшає — класичні ознаки втрати довіри, яка має значний вплив на всю економіку.
По-друге, наші союзники втрачають віру в наші інституції. Financial Times повідомила в понеділок, що керівна «комісія Європейського Союзу видає одноразові телефони та базові ноутбуки деяким співробітникам, які їдуть до США, щоб уникнути ризику шпигунства, — протокол, який зазвичай застосовується для поїздок до Китаю». ЄС більше не довіряє верховенству права в Америці.
По-третє, люди за кордоном кажуть собі та своїм дітям — і я чув це неодноразово в Китаї кілька тижнів тому, — що, можливо, вчитися в Америці більше не варто. Причина: вони не знають, коли їхніх дітей можуть довільно заарештувати чи коли їхніх родичів можуть депортувати до сальвадорських в’язниць.
Чи це незворотно? Сьогодні я знаю напевно лише те, що десь там, поки ви читаєте це, є хтось на кшталт сирійського біологічного батька Стіва Джобса, який приїхав до наших берегів у 1950-х, щоб здобути докторський ступінь в Університеті Вісконсину, хтось, хто планував навчатися в Америці, але тепер розглядає за краще Канаду чи Європу.
Якщо зменшити все це — нашу здатність приваблювати найенергійніших і підприємливих іммігрантів, що дозволило нам бути світовим центром інновацій; нашу силу залучати непропорційно велику частку світових заощаджень; і нашу репутацію щодо верховенства права, — з часом ми отримаємо Америку, яка буде менш успішною, менш поважною та ще більше ізольованішою.
Зачекайте, скажете ви, але хіба Китай також не видобуває вугілля? Так, але з довгостроковим планом його поступового припинення та використання роботів для небезпечної та шкідливої для здоров’я роботи шахтарів.
І в цьому суть. Поки Трамп виконує свій «танець» — блукаючи думками про те, що йому здається гарною політикою в цей момент, — Китай складає довгострокові плани.
У 2015 році, за рік до того, як Трамп став президентом, тодішній прем’єр-міністр Китаю Лі Кецян представив далекоглядний план зростання під назвою «Зроблено в Китаї 2025». Він почав із питання: що буде рушієм зростання у 21 столітті? Пекін зробив величезні інвестиції в компоненти цього рушія, щоб китайські компанії домінували в них удома та за кордоном. Йдеться про чисту енергію, батареї, електромобілі, автономні автомобілі, роботів, нові матеріали, верстати, дрони, квантові обчислення та штучний інтелект.
Останній індекс Nature показує, що Китай став «провідною країною у світі за дослідницьким випуском у базі даних із хімії, наук про Землю та навколишнє середовище, а також фізичних наук, і посідає друге місце в біологічних і медичних науках».
Чи означає це, що Китай залишить нас позаду? Ні. Пекін робить величезну помилку, якщо думає, що решта світу дозволить Китаю нескінченно стримувати внутрішній попит на товари та послуги, щоб уряд міг продовжувати субсидувати експортні галузі та намагатися виробляти все для всіх, залишаючи інші країни залежними. Пекіну потрібно перебалансувати свою економіку, і Трамп має рацію, тиснучи на нього в цьому.
Але постійне брязкання зброєю Трампа та його хаотичне введення й скасування тарифів — це не стратегія, особливо коли ти протистоїш Китаю. Якщо міністр фінансів Скотт Бессент справді вірить у те, що необачно сказав, що Пекін «грає парою двійок», то хтось, будь ласка, повідомте мені, коли буде покерна ніч у Білому домі, бо я хочу приєднатися. Китай створив економічний двигун, який дає йому можливості.
Питання для Пекіна — і для решти світу — таке: як Китай використає всі надлишки, які він створив? Чи інвестуватиме їх у створення більш загрозливих збройних сил? Чи в нові швидкісні залізниці та шестисмугові автобани до міст, які їх не потребують? Чи в більший внутрішній попит і послуги, пропонуючи будувати наступне покоління китайських заводів і ланцюгів постачання в Америці та Європі з розподілом власності 50 на 50? Нам потрібно заохочувати Китай робити правильний вибір. Але принаймні Китай має вибір.
Порівняйте це з вибором, який робить Трамп. Він підриває наше священне верховенство права, відкидає наших союзників, знецінює долар і руйнує будь-яку надію на національну єдність. Він навіть змусив канадців бойкотувати Лас-Вегас, бо їм не подобається, коли їм кажуть, що ми скоро ними «володітимемо».
Тож скажіть мені, хто грає парою двійок?
Якщо Трамп не припинить свою поведінку ізгоя, він знищить усе, що робило Америку сильною, поважною та квітучою..
Я ніколи в житті так не боявся за майбутнє Америки.
