Він казав "люби себе",
Та сам себе, на жаль, не любить.
Він бреше прямо у лице,
І цим себе, на жаль, загубить.
Він казав “люблю і все”,
Але я знаю, що збрехав!
Кожен день таємно мріє,
Щоб себе він не впізнав.
Щоб прокинувся він вранці
І побачив менший ніс,
І не бачив власні очі,
Що пролили літри сліз.
Він і посмішку ховає,
Бо помітна купа болю,
Але очі не сховаєш,
В них же видно людей долі.
04.05.23
***
Велика подяка людям, які писали приємні коментарі в тік тоці під цим віршом! Ви замотивували мене викласти його сюди, хах.
Далі текст можете ігнорувати. Оскільки даний твір не є прозовим, і я його вже публікувала, я вирішила не змінювати нічого, окрім помилок (нууу… я намагалася, але зміни робили його лише гіршим). Хах, не здивуюся, якщо щось пропустила…
