У мене також є версія цього лонґріда у форматі відеоесе, тому ви можете обрати для себе зручніший формат.
Якщо ви колись бували далеко у горах, то знаєте чим тамтешня атмосфера така особлива. А якщо ще й мали змогу навідатись у якусь зі скандинавських країн, то розумієте, в чому винятковість місцевої природи. Проте якщо вам ще не пощастило там побувати, то у мене рішення, яке допоможе вас доторкнутись до цієї краси через екран монітора, вдихнути холодного гірського повітря, прогулятись біля фіордів і навіть скупатись у них.
І рішення називається Northern Journey.
Це дебютна гра від норвезького соло розробника, яку навіть не хочеться називати грою. Це дещо більше. Це пригода. Це подорож!
ПОДОРОЖ, і, ж.
1. Поїздка або пересування пішки по місцях, віддалених від постійного місця проживання;
2. Жанр художньої або наукової літератури, що містить географічні відомості, опис вражень автора від поїздки, прогулянки і т. ін.; твір цього жанру.
Все починається із того, що ви на човні заблудились посеред фіорду. Мало було одної проблеми, як з'явилась інша: хтось із гори поблизу продірявлює ваш човен й ви починаєте йти на дно. Плавати не вмієте, тому доведеться висаджуватись і... а чорт його знає що робити тепер.
Трішки погулявши, ви чуєте мелодію і йдете на неї. Так ви зустрічаєте таємничого гравця на флейті. Він каже, що якраз чекав на когось, хто б розбився і застряг в цьому місті. Як зручно що ви тут.
Він пропонує роботу, яку потрібно виконати, якщо хочете звідси вибратись. Робота полягає у тому, щоб віднайти три предмети, що були вкрадені у нього. Що за предмети він не каже, як і не каже хто їх вкрав. Розпочати пошуки він пропонує у невеличкому поселенні під назвою Дедвелл.
Прибувши в Дедвелл я вперше відчув магію Northern Journey. Жителі поселення дуже колоритні і гарно задають тон гротескності того, що буде відбуватись далі. Річ у тому, що хоч вони наче і дружні до гравця, їхній дизайн залишає суперечливе відчуття небезпеки та тривоги. Дискомфортне відчуття того що ви тут чужі. І персонажі яких ви будете зустрічати впродовж гри все більше будуть посилювати це відчуття. Це дуже підходить по духу до чудернацького норвезького фольклору, та дарує унікальні відчуття від такого візуального стилю.
Цікаво, що це відчуття тривоги гра часто змінюється меланхолією. Особливо під час дослідження локацій. Звісно, не всі вони спокійні. Будуть і доволі кріпові ліси, і темні печери, і закинуті гробниці, і навіть підводні глибини.
Але всіх їх поєднує одна спільна риса: простір для дослідження. У грі дуже хороший левел дизайн, який не обмежується добре продуманими локаціями. Ці локації між собою настільки майстерно переплетені, що деколи у вас буде з'являтись таке ж відчуття, як коли ви вперше повернулись у firelink shrine через ліфт.
Платформінґ, секретні проходи, роздоріжжя і глухі кути. Northern Journey це золота жила для тих, хто любить якісний експлорінґ.
І відчуття першовідкривача це ключова емоція Northern Journey. Все тому, що гра до країв наповнена унікальними інтеракціями, механіками та ігровими ситуаціями, що не повторюються у грі двічі. Ви майже не зустрінете тут реюзу ґімміків локацій, пазлів, ворогів та інтеракцій із персонажами. Кожна із локації уособлює собою якусь ідею, тому їх проходження зазвичай відчувається по-своєму.
Також ви не зустрінете тут і мінікарт, маркерів чи компасів. Карта у грі схематична і потрібна лише для того, щоб зрозуміти, які локації між собою пов'язані і де ви відкрили шорткат. Гра навіть не відображає положення гравця на карті, тому доведеться покладатись на пам'ять, візуальні асоціації та логіку.
Коли вперше у цій грі отримуєш шків для пересування мотузками, тоді й розумієш скільки насправді натхнення автор вклав у це творіння. Особливо враховуючи розмір місцевих локацій локації і те, наскільки круто вони задизайнені.
Øystein, розробник гри, доволі ексцентричний чувак. Переглянувши його девлоґ, стає зрозуміло, чому у грі поряд з абсолютно захоплюючим відчуттям пригоди та інколи страху, можуть існувати навмисно всраті та по хорошому дурнуваті дизайни персонажів, діалоги та гумор.
Northern Journey пронизана оцим чудернацьким, химерним та дивакуватим поглядом на Норвезький фольклор. Øystein не тільки вклав у гру своє бачення, він і до розробки підходив відповідно. Гуляв по горах, щоб правдивіше відтворити у грі ландшафти, збирав квіти та траву, щоб методом фотограмметрії перенести їх у гру, записував звуки та стріляв із лука та пращі, щоб краще передати їхнє відчуття у грі.
А вороги та персонажі це взагалі суміш із гіпертрофованої фауни Норвегії та істот із їхніх легенд.
Так, крім медитативного та моторошного дослідження локацій і вирішення пазлів тут є ще й бойова система. Концептуально вона схожа на типовий арена-шутер. З наскоку вона може здатись занадто простою. На початку гри в арсеналі всього 1-2 зброї, а вороги доволі прямолінійні та живуть за принципом "лечу на гравця і херачу". Проте, майже вся зброя у грі балістична. Тобто кожна із них має свою унікальну траєкторію польоту снаряда.
Та і зброя між собою сильно відрізняється. Наприклад стартова праща із нескінченний "патронами" мало того що летить дугою трішки вліво, так ще й накопичує дамаг з кожним прокручуванням. Лук стріляє на більшу відстань, але має відповідну траєкторію і статичний показник шкоди. Списи ж летять недалеко, але б'ють сильно. І так далі. Одних тільки арбалетів у грі три типи.
І це ще я навіть не починав розказувати про зброю, якою гравцю дають покористуватись один раз за гру, як, наприклад, посох, на який потрібно насаджувати козлячі голови і стріляти неточною темною магією.
Вороги згодом стають цікавішими. Навіть маючи прямолінійний інтелект, вони подаються так, що із ними завжди цікаво боротись. Тут вам і гігантські комарі, готові висмоктати із вас кров; і бабки що кружляють болотами; лосі, що пруть напряму на вас своїми рогами; ведмеді; заражені вівці; тролі; всіляка нечисть; кліщі, що розмножуються, п'ючи вашу кров; павуки, що маскуються під гілля; заражені павуками тролі, які плодять нових павуків; висячі на павутині павуки; підводні павуки... Так, тут дуже багато павуків. Тому арахнофоби, я вас попередив.
Часто, у бою роль відіграють особливості оточення. Ландшафт, ями, вода, термява, вузькі приміщення, обмеження у переміщенні й так далі. Це цікаве рішення, яке працює на противагу прямолінійній поведінці ворогів.
В плані квестів та пазлів грі теж є що запропонувати. Розмиті натяки на розгадки; ключові предмети, заховані як ніби секретки; цікаві підходи до самих головоломок. Політ фантазії автора помітний і у всьому цьому також.
Northern Journey переповнена цікавими рішеннями. Це навіть стосується пересування. Подорожуючи горами, дуже легко по необережності не розрахувати стрибок чи навіть власні кроки і зразу ж покотитись вниз, на зустріч скелям чи воді.
Гра ідеально передає відчуття подорожі, відчуття пригоди та постійно дивує чимось новим. Це особливий пешн проджект від людини, яка вклала всю себе у цю справу. Багатьом ветеранам ААА опенворлдів треба срочно взяти листочок і ручку і починати записувати рішення, які втілив Øystein у своїй першій грі.
Мені страшенно прикро, що Northern Journey навіть в інді сегменті не отримала популярності, на яку заслуговує. Вона навіть вийшла тільки в Steam і не була портована на консолі. Це несправедливо і так бути не повинно. Тому заклинаю вас, якщо вона вас зацікавила - придбайте її хоча б за знижкою, зіграйте у неї, розкажіть про неї зацікавленим людям та напишіть кілька теплих слів розробнику. Адже він створив справжнісінький hidden gem, який я просто забороняю вам пропускати!
Більше схожого контенту в телеграм каналі: Nerd Campfire.
