Навіть у рівному півфіналі майже обійшлось без сенсацій, але все ж таки є дуже цікавий один непрохід.
Після дуже “очікуваного” першого півфіналу з’явилось питання: а чи повністю не буде передбачуваним і другий? Хоч він і досить рівний був в плані учасників, а також постановок, певні фаворити, все ж таки, вимальовувались, та й десятка, ніби, мала читатись без проблем. Давайте дивитись разом!
Очевидні фаворити без жодного шансу на виліт
Як мінімум, декілька країн зробили такі постановки, що абсолютно не мали ніяких шансів на виліт.
З таких відмічу австрійський дует Teya & Salena з іронічною піснею про захист культурної роботи виконавців із згадкою легендарного майстра жахів Едгара Аллана По. Можливо, меметичність та віральний танець не були досить добре обіграні номером, але не здивуюсь, якщо це 1-е місце півфіналу.
А також вірменка Brunette з баладою про те, що світ потребує ідеальності, навіть, якщо ментальні розлади заважають жити звичайним життям. Правда, у такій серйозній пісні абсолютно недоречним виявився денс-брідж. Сезон косплею на тогорічну Chanel оголошено відкритим…
Кіпріот-австралієць Andrew Lambrou, хоч і був гіршим самого себе на прешоу-репетиціях, не мав жодного шансу на те, щоб не пройти у цьому півфіналі. Стандартний мідтемповий бойовик у дусі будь-якого хіта Imagine Dragons 2013-2018, з вдалим виконанням та абсолютно виграшною ТБ-картинкою дав увесь картбланш на прохід Кіпру у фіналу. Відігрались після провалу Andromache того року.
Показали великий зріст порівняно з репетиціями/відборами
Багато здивував у дуже приємному сенсі цього слова. Наприклад, бельгієць Gustaph. Порівняно з відверто слабким виступом на національному Eurosong 2023, виконавець не те, що просто прогресував. Він після перших репетицій… взагалі інакше заспівав свою пісню “Because of You”! З певними акцентами на настрої. І це зіграло у великий плюс! Номер у стилі вог, з девізом “ти такий, який ти є”, вибухово зустріли у залі та оцінили європейські телеглядачі. Місце у фіналі — його.
А взагалі, Густаф — справжнє відкриття. Не полініться подивитись його інтерв’ю OGAE Ukraine, де він розкривається на повну, як людина та бажає перемоги та миру в Україні та українським поціновувачам Євробачення.
Хороший виступ показала і литовська представниця — Monika Linkyte. Взагалі, Моніка вже не вперше і не востаннє підтримує Україну (попередня учасниця з Литви — Моніка Любінайте, теж дуже сильно топить за Україну — дуже цікаве співпадіння імен і початку прізвищ!). І має дуже людяний вайб. Обов’язково подивіться її виступ “Stay” — від нього віє якимось сонячним настроєм і теплом. Можливо, абсолютного ідеалу, який був на останніх репетиціях, не вдалось передати литовській конкурсантці, але для Моніки цей виступ — це дуже висока планка, за яку не соромно. Цьому виконанню повірила Європа. Čiūto tūto!
Цікаво бачити, як у двох найтепліших учасників Євробачення — Густафа та Моніки, виступи підкріплені госпел-беквокалістками.
Здивувала і Польща: після абсолютного кустарного несмаку на національному відборі, виступ Бланки із її “Solo” видався ну аж зовсім протилежним і відпрацьованим! Зрештою, відігравати потрібно не тільки мем “BEJBA”. І хоча перформанс — це абсолютна дань ностальгії за 90-ими в усіх іпостасях, а деякі кольори та переходи виглядають все ще дуже бюджетно, для польської виконавиці проблема проходу вирішилась без проблем. Ще і вона дала трохи Шанелі посередині виступу. Все, що треба для проходу.
Стабільність — ознака майстерності
А от Австралія та Словенія, єдині два гітарні гурти, які мали шанс на прохід у фінал, не підвели своїх прихильників.
Австралійці Voyager, наприклад, дали ретровейв-жару під альтернативний метал. Хто це в біса назвав прогресивом? По-перше, де тут прогресив? Звичайна поп-композиція за структурою, ще й брейкдауни з корщини завезли. А соляк на бриджі — і взагалі нічого спільного не має з прогом!
Гурт, звичайно, не Dream Theater, але зробив свою роботу на відмінно. Зрештою, і поліцейські вогні на фоні нічного-рожевого фону виглядали дуже соковито на ТБ-картинці.
А от словенським Joker Out потрібно було давати року та емоцій у композиції-гімну молодості “Carpe Diem”. При абсолютно мінімалістичному номері, колектив зробив усе можливе, щоб прорватись у фінал. І у всіх трохи перехопило дихання, коли словенський гурт назвали останнім на прохід до фіналу!
Пара несподіваних стрибків у півфіналі
Останні два проходи розділились в думках.
Перший виступ — Албанія та Albina & Familja Kelmendi, будемо відверті, читались на ще один суботній вихід. Хоча і старомодна, але виконана душевно і обіграна гармонійно усіма 6 членами родини композиція “Duje” (і зовсім це не про протяги, а про любов! Любов до родини) змусила європейського глядача повірити у щирість албанської заявки і пропустити у фінал явного андердога. До речі, золотий бекграунд знову і знову нагадав про перемогу Джамали у 2016-ому році.
А от вихід Аліки із Естонії, власне кажучи, знову здивував. І хоча — невже після проходу Ремо Форрера із Швейцарії не можна було не вірити у класичні заявки? Пісня естонської учасниці здавалась аж абсолютно дубовою на фоні купи більш яскравих заявок. Але — і це не дивно — Європа (і скоріш за все, більшість наших країн колишнього постсовкового блоку) повірила Аліці, яка, будьмо об’єктивні, виконала “Bridges” без жодної претензії щодо вокалу і навіть з певною претензією на емоційність.
Зрештою, хоч хтось же має проходити з не твого вибору.
Апсет, який здивував усіх
…і це Iru з Сакартвело. Починаючи з 3-ої позиції на прохід у букмекерських конторах, виконавиця закінчила непроходом у фінал. Дивно? Закономірно? Правду кажучи, я думав, що того, що було показано у півфіналі вистачить, щоб обіграти Аліку, ба навіть більше, я вважаю, що Іру та рятівну позицію у Аліки відділяють лише мізерні бали. Просто так склалось: у блоці другого півфіналу забагато експостсовьєт чи близько до постсовьєт країн, які боролись за вихід до фінал (Естонія-Литва-Сакартвело-Вірменія-Польща + голосувала Україна).
Як на мене, у виступі з піснею “Echo” не вистачило… саме пісні. Все інше, виконання та перформанс, відштовхувалось все саме від оригінальної композиції. Те, що зробили грузинській виконавиці цього року, на мою думку, важко назвати піснею, це суцільний мікс звуків, дуже схожий на польську тогорічну заявку від Крістіана Охмана, але на відміну від Охмана, “Echo” абсолютно важко дослухати хоча б до кінця.
Та й на репетиціях виступ виглядав більш виграшним.
Honorable Mentions
Згадаємо й інших учасників, які виявились поза фіналом:
По-перше, данець Reiley, який відверто не вразив ні вокальними даними, ні хоча б елементарною експресією підлітка у своєму тінейджерській “Breaking My Heart”.
А також запальний та динамічний, але дуже сухий та темний номер від ісландки Dilja. У будь-якому випадку — Ділья дуже запам’яталась своєю акробатикою!
Віктору Вернікосу, будемо відверті, не вистачило певної серйозності та дорослості в дуже сильній лірично баладі “What They Say”. Як на мене — постійний танцювальний флекс у першій частині був абсолютно ні до чого. А от грецьким транслітом написані слова “spirit”, “feelings” та назва пісні “What They Say” трохи розбавили цей дивний номер від грецького виконавиця.
Учасник від Румунії — Theodor Andrei — цікавий як виконавець. По-перше, харизматичний. По-друге, з дуже драйвовою ноткою тембру в голосі, є жир, є соковитість. По-третє, текст пісні “D.G.T. (Off & On)” був абсолютно під тему будь-якої пісні про “токсичне кохання”. Але! Але! Але!
Сама пісня. Її музичне аранжування. Зрештою, смак. Це страшна кабачіна. І от просто дивуєшся: як Теодор експресивно виконує англійський куплет і… просто вуха звертаються у неспроможності слухати ці кабацькі завивання! Чорт забирай, як же так сталось? Звичайно, ми не кажемо про номер — 19-тирічному румунському конкурсанту довелось на свої плечі звалити усі тяготи щодо участі у Євробаченні та витрати. Номер абсолютно бюджетний. Та все ж таки — он Молдова змогла зробити непоганий етноепос за невеликі кошти. Але цього не вдалось зробити Румунії…
Фінальна заявка — Piqued Jacks із Сан-Марино. Схоже на те, що і остання у голосуванні. Цей номер би не врятувало ніщо, бо філософія оного “ми граємо бритрок, як Rolling Stones” програшна в усі ворота. Нам потрібні перші Piqued Jacks, а не другі Rolling Stones, The Beatles, Queen, Led Zeppelin, etc.
Та і зрештою, дуже скутий фронтмен гурту. З такою експресивною композицією “Like an Animal” про зваблення. Абсолютне молоко.
Ще трохи інтервал-актів…
Дуже здивував і другий інтервал-акт: збірник із наших українських виконавців та представників дорослого та дитячого Євробачень: Марії Яремчук, OTOY та Злати Дзюньки. Епічний перформанс, де Марія, вперше, як на мене, найкраще наблизилась до спадщини свого батька Назарія (виконавши його легендарну “Родину”).
Ну, і “Мелодія” Скорика, яка чіпляє усі струни душі. Під час якої Марія йде по імпровізованому полю пшениці, яке незмінно нагадує про страшне вбивство та геноцид українського народу совєтською машиною терору — Голодомор.
Абсолютно раджу до перегляду.
Другий півфінал — стабільна четвірка для мене: 9 з 10. Загалом — 17 з 20, що вже непогано!
А вже завтра — ми у фіналі побачимо, хто цього року стане переможцем Євробачення-2023 і також вперше почуємо і побачимо наживо наших українських TVORCHI на сцені конкурсу!
Якщо вам цікаво приєднатись до спільноти таких же єврофанів, поспілкуватись чи приєднатись до єврофанського руху України, приєднуйтесь:
OGAE Ukraine:
OGAE Ukraine (офіційний фанклуб Євробачення в Україні):
Telegram
Instagram
Twitter
Youtube (OGAE Ukraine)
Youtube (Євробачення в Україні)
