Коротка передмова | Частина II
Секрет ефективного читання не у швидкості гортання сторінок.
Ця серія є перекладом лекції, що була записана як стаття та видана у форматі брошури вперше ще у 1924 році. Автором її є Поварнін С.І. - народився на території сучасної Білорусії, вважається російським логіком та філософом.
Текст максимально відповідає оригіналу, тому є певні моменти, наприклад відсилання до лєніна та пушкіна. Перша частина включає в себе лише 8 “глав”.
“І у ворога дозволено вчитись” (с) Овідій
9. Основні завдання освіти
Ми можемо відчути потребу в освіті з різних причин. На нас може подіяти прагнення до знань або потреба в поглибленні світогляду. Іноді відчувається, що без освіти неможливо розібратися в сучасному світі, зрозуміти його, а отже й жити та діяти правильно.
Без певної освіти в наш час неможливо бути справжнім фахівцем практично в будь-якій справі. Зрештою, тепер все частіше людина хоче бути освіченою також і тому, що освічена особистість, за рівних інших умов, може принести більше користі суспільству.
10. Дві основні цілі
Незалежно від того, які специфічні завдання існують, для досягнення їх (оскільки мова йде про книжкову освіту) потрібні дві умови:
1) набуття певної суми знань з галузі науки, техніки, мистецтва і т.д.;
2) розвиток і збагачення внутрішніх сил, здібностей та характеру.
Ці дві основні цілі повинен мати на увазі кожен, хто прагне до освіти.
11. Яка з цих цілей важливіша?
Від цього залежить не тільки визначення способу читання, але й характер прочитаних книг. Адже якщо найважливіше - набути якомога більше різноманітних знань, то ми повинні обирати такі книги, що ведуть до цього з найменшими зусиллями й трудом, тобто найлегші, подібні до тих, над якими сміється американський гуморист Вудворд: "Десять тисяч фактів, які кожен повинен запам'ятати", "Хімія за 14 тижнів", "Історія в горіховій шкаралупі" і т.п. Якщо ж важливіше розвиток і збагачення "внутрішніх сил" - мислення, уяви тощо, то подібні книги будуть шкідливими. Для цього потрібні книги не надто складні, але і не легкі; такі, під час читання яких постійно доводиться напружувати думку, уяву.
І, до певної міри, чим більше зусиль і часу буде вкладено в таку книгу, тим, за рівних інших умов, кращим буде результат.
12. Чим найбільше відрізняється освічений від неосвіченого?
Освічений із неосвіченим найбільше відрізняються не кількістю пізнаного. Славетний англійський мислитель Раскін вірно сказав, що якщо людина прочитає і запам'ятає всі книги Британського музею (публічної бібліотеки), вона завдяки цьому не стане освіченою.
Потрібні не лише знання, потрібна особлива "культура розуму", навички мислення, вміння керувати знаннями, розвиток інших внутрішніх сил та інше. Є справжні автодидакти [самоучки] (таких небагато), які, однак, за знаннями абсолютно не відрізняються від людини, що закінчила середню чи навіть вищу школу. Є інші: вони багато читали й мають багато знань; але, скажуть декілька слів на серйозну тему, і ми відразу побачимо: особа не здобула освіти.
Чому це видно? Через відсутність систематичного мислення, необхідних навичок розуму, тієї "культури розуму", яка надається працею та дисципліною мислення. Школа надає в більшій або меншій мірі цю дисципліну, культуру мислення та систему знань, а не просто суму знань. Автодидакт же, якщо він не пройшов доброї життєвої школи в інтелектуальній діяльності, часто думає, що справа лише в знаннях, і часто навіть не підозрює, що є ще одна умова освіти. Тільки відносно небагато людей розуміють це і намагаються не тільки заповнювати пам'ять, а й головним чином — дисциплінувати та тренувати розум, здобувати навички систематичного ясного мислення. Без цього людина нагадує, з усіма своїми "знаннями", коваля Вакулу з Гоголівської "Ночі перед Різдвом", коли він хотів блиснути "освітою" перед запорожцями.
13. У чому полягає основна мета або ціль самоосвіти
Самоосвіта вимагає самодіяльності. Але ця самодіяльність повинна виявлятися не в простому "забиванні" голови незрозумілими знаннями, а в їх опрацюванні й саморозвитку.
Необхідно розвивати та тренувати свої пізнавальні здібності, так само як ми розвиваємо фізичні; для цього є лише один шлях — тренування та праця, праця й праця. При самоосвіті робота з книгою повинна бути найсерйознішою, наполегливою, важкою і часто дуже довгою. Але не варто жаліти часу на це: вона повернеться з лихвою. Навіть якщо ви потім забудете книгу — робота над нею не пропаде: вона залишиться у вигляді корисних навичок, розвитку, накопиченого уміння й сил.
Але й книгу ви не забудете. Така робота над книгою є найкращим використанням так званого раціонального методу запам'ятовування.
Зміст обробленої книги закріпиться у свідомості тисячею коренів і таким чином ви відразу досягнете двох головних цілей.
Якщо ж, за наявності гарної пам'яті, ви почнете читати книгу лише для здобуття інформації, без подальшого опрацювання, то користь для розвитку внутрішніх сил при цьому буде мінімальною.
Може тільки пам’ять підштовхнеться до розвитку, але й це дуже сумнівно.
14. У чому полягає робота над книгою, особливо над науковою?
А. Передусім у тому, що потрібно добре зрозуміти книгу. Це зовсім не така проста справа. Часто питаєш людину, яка прочитала книгу, в чому суть її — і виявляється, що вона абсолютно не зрозуміла її або (частіше) зрозуміла дуже спотворено. Один дуже поважний індус, як доказ своєї освіченості, прочитав повністю "Походження видів" Дарвіна. І як він зрозумів це? Він відкрив, що головна думка книги давно відома індусам. А саме - переселення душ (метемпсихоз, реінкарнація).
Не зрозуміти книгу — біда, а зрозуміти неправильно — біда ще більша. І часто виникає це від неумілого читання, без обробки, за принципом найменшого зусилля. Що новіше і важливіше думка, то складніше її зрозуміти. Не можна одразу й без зусиль засвоїти те, до чого людство йшло десятиліттями зусиль. А під час читання великих творів мистецтва завдання полягає в тому, щоб не лише зрозуміти, але і "пережити" їх вміст.
Б. Разом з питаннями й завданнями, які виникають у нас під час намагання зрозуміти книгу, зазвичай під час хорошого читання, виникає ряд питань і думок іншого характеру. Ми оцінюємо думки автора, погоджуємося або не погоджуємося з ними. Якщо погоджуємося, то порівнюємо їх зі своїми, робимо власні висновки, ставимо власні питання, які з них випливають. Якщо не погоджуємося, то піддаємо їх критиці, намагаємося спростувати й т.д. Уся ця найбільш корисна робота поглиблює як читання, так і нашу думку. Той, хто читає книгу, що містить багато роздумів, а не робить над нею роботи — читає погано.
В. Правильно читаючи добру наукову книгу, ми слідкуємо за ходом думки видатних мислителів, вивчаємо їх розсудження, засвоюємо їх методи, способи дослідження питань, доведення, пояснення. Вивчаючи все це, ми вчимося на практиці від великих майстрів думки. Це має велике значення для дисципліни та розвитку мислення. Правильно читаючи хороше художній твір ми розширюємо свій життєвий досвід, поліпшуємо наше емоційне сприйняття, виховуємо волю.
15. Про навички при читанні та роботі над книгами
Якщо ми будемо сумлінно та не шкодуючи зусиль досягати цих трьох цілей, то нам неминуче доведеться розвинути багато корисних навичок. А саме:
1) зосереджуватися на тому, що читаєш;
2) "вичавлювати" суть того, що читаєш, відкидаючи дрібниці;
3) "осягати думку" автора повністю ясно і виразності: це допомагає розвитку ясності та виразності власних думок;
4) мислити послідовно й обережно — це велике багатство, яке нічим не можна замінити; той, хто володіє ним, володіє основою справжньої освіченості й обов'язково має знання; він володіє ключем до глибокого читання, а разом з тим і до глибшого розуміння життя:
5) нарешті, уявляти яскраво і виразно, мов переживаючи те, що читаєш — це дарунок, важливість якого багато хто не усвідомлює.
Уся робота над книгою, необхідна для вказаних нами завдань, разом з допоміжними методами, про які буде мова нижче, називається — опрацюванням книги. Вона необхідна при вивченні книги або окремого питання та при читанні книг для самоосвіти.
Для такої роботи, як вже сказано, не слід жалкувати ні часу, ні сил. Вкладайте в неї всі зусилля, це повернеться стократ.
Дякую за те що дочитали другу частину!
