Коротка передмова | Частина III
Секрет ефективного читання не у швидкості гортання сторінок.
Ця серія є перекладом лекції, що була записана як стаття та видана у форматі брошури вперше ще у 1924 році. Автором її є Поварнін С.І. - народився на території сучасної Білорусії, вважається російським логіком та філософом.
Текст максимально відповідає оригіналу, тому є певні моменти, наприклад відсилання до лєніна та пушкіна. Всього у брошурі 55 глав, які буде перекладено.
“І у ворога дозволено вчитись” (с) Овідій
16. Необхідні умови для правильного читання:
1) Наявність відповідних здібностей;
2) Відсутність поганих навичок у читанні.
Першою і найбільш необхідною передумовою є здатність концентрувати й утримувати увагу на тому, що читаєш. Той, хто не володіє цією здатністю, не може читати правильно. Звісно, також необхідна пам'ять для того, щоб утримувати та розуміти прочитане. Часто можна почути скарги на ослабання пам'яті: "прочитаю дві-три рядки або маленький уривок, перехожу до наступного — а перше вже забув; навіть не пам'ятаю, про що йшлося". Тут, як правило, є дві причини:
1) нервові розлади, такі як психастенія, неврози тощо, і в таких випадках варто негайно звернутися до лікаря;
2) ослабання уваги.
Ми не запам'ятовуємо прочитане через те, що не можемо належним чином сконцентрувати увагу на прочитаному. Думка постійно відривається від нього. Іноді можна помітити, що паралельно з нечітко усвідомленими думками книги йдуть свої думки, які не мають з нею нічого спільного. Причини цьому також, більшою мірою, дві: або також захворювання, або погана навичка.
Боротьба з поганою навичкою та, частково, з хворобливим ослаблянням та недостатністю уваги головним чином полягає у тренуванні уваги, підсиленому її вдосконаленню. Наприклад, спочатку візьміть відрізок у два-три рядки та намагайтеся прочитати його з повною концентрацією уваги, так щоб думка стала для читача абсолютно чіткою та прозорою. Для цього іноді доводиться перечитувати його декілька разів поспіль. Коли цього досягнуто з двома-трьома рядками, починають збільшувати кількість рядків щодня. Вправу слід виконувати щоденно. Якщо ослаблення уваги не настільки сильне, то, звісно, варто почати з довшого відрізка.
17. Мислення та уява
Звісно, не варто занадто підкреслювати, що для вдалих читань необхідна певна сила мислення [це й так зрозуміло]. Але більшість не розуміє [при цьому] усю величезну важливість сили уяви. Це питання вимагає більш детального розгляду. Уява, певною мірою, заміняє наш власний досвід. Наш досвід дуже обмежений — навіть у тих, хто багато подорожував, багато випробував і багато бачив. Уява дарує нам можливість бачити очима інших — часто навіть кращими, ніж нашими — те, чого ми не бачили, переживати разом з людьми те, що ми не пережили. Це схоже на килим-літак. Навчіться ним керувати, і ви зможете за його волею переноситися в будь-яке місце, в будь-який час. Той, хто читає про подорож, наприклад, Африкою, і вміє правильно уявляти, насправді "подорожує" разом з автором. Він бачить, чує, відчуває, живе разом з ним. Той, хто читає історичну книгу, переноситься в країну минулого й живе життям давніх людей; йому не потрібна "машина часу" Герберта Веллса.
Вміти уявляти та розгортати уяву "на всю" — це означає необмежено розширювати свій маленький досвід, охоплювати досвід людства. Ось значення уяви. Ось сила, якою добре вміють користуватися далеко не всі. Багато читачів, особливо молодих, запускають у хід уяву, але лише для того, щоб помріяти про себе під час читання. Наприклад, молодий читач, вбираючи твори Майна Ріда тощо, уявляє свої майбутні подвиги у боротьбі з дикими звірами чи кровожерливими апачами. При цьому такі "непотрібні деталі", як опис зовнішності, дивовижні описи природи, характеристики побуту тощо, або зовсім опускаються, або "пробігаються" мимо. Це абсолютно неправильна постановка читання. Якби лише читач усвідомлював, чого він цим себе позбавляє!
Звісно, і тут слід дотримуватися головного принципу правильного читання: застосування методу читання до цілі [читання]. Існують, наприклад, досвіди, які краще уникнути, і є книги, які краще читати, не напружуючи уяву. Це буде не лише нічого не варто, але й шкідливо: це може спотворити наше психічне становище. Проте ті книги, які були вибрані для самоосвіти та читаються з метою саморозвитку, завжди мають читатися з повним застосуванням уяви.
18. Внутрішні завади для вдалого читання. Нетерпимість
Такими завадами можуть бути або психологічні особливості читача — такі, як звичайна нетерпимість, млявість мислення, відсутність уваги або уяви й т. д., або погані звички.
Нетерпимість відноситься до перших з них. Читач не має терпіння слідкувати за розвитком думки, дії й т. д. Йому хочеться відразу дізнатися результат. І ось він пропускає цілі сторінки, заглядає вперед: "як там закінчується" і т. д. Іноді це може бути без наслідків, але іноді це псує весь процес читання книги: знищує інтерес. Якщо "перескакування вперед" викликане не якимись особливими умовами, а лише нетерпимістю, цього потрібно уникати.
19. Лінь мислення та уяви
Найважливіша перешкода при читанні, що притаманна в більшій або меншій мірі багатьом читачам, — це лінь мислення та лінь уяви. Нам неприємно напружувати мізки. Наприклад, дійшли у книзі до опису. Щоб живо, зв’язно уявити те, що автор зображує, іноді потрібно зусилля. Нам "лінь" це зробити, і опис для нас зникає. Або перед нами незрозуміла ділянка в книзі. Треба сконцентрувати всі сили мислення, щоб зрозуміти її, або навіть просто іноді зробити лише "деяке" зусилля для цього. Але нам "не хочеться" цього зусилля, і ми йдемо далі. Або автор доводить щось. Треба проаналізувати його доведення. Але для цього потрібно певне напруження мислення: і ось ми перескакуємо далі, швидше, туди, де цього зусилля не потрібно. Читати з найменшим зусиллям, з найменшим напруженням мислення та уяви — ось нерідко поширена схильність. І вона — найбільша перешкода при читанні.
Людина може бути дуже працьовитою в інших аспектах. Навіть у сфері читання і вивчення. Вона переглядає, наприклад, величезні томи, запам'ятовує терпляче цілі сторінки, але вона готова зубрити цілі томи лише для того, щоб не напружувати своє мислення. "Пристрасть до зубріння" замість правильного вивчення дуже часто пояснюється саме цим. І це не повністю обмежується лінню до уваги. Увага в інших сферах діяльності функціонує відмінно. Людина, наприклад, найуважнішим чином, без помилок, підраховує та переписує величезні стовпці цифр, але якщо справа стосується саме напруження мислення та уяви — вона відмовляється.
Отож, цей величезний ворог глибокого читання потребує боротьби кожного читача, що прагне читати добре. Особливо шкідливо він впливає в таких випадках, як саморозвиток. Боротьба з ним, подібно до боротьби з будь-якою лінню, передусім полягає в тому, що ми дійсно боремося, тобто постійно пам'ятаємо, що потрібно подолати лінь уваги й кожного разу робимо зусилля для цього. Природа долається звичкою, а звичка створюється черговими повторними діями.
20. Погані звички
До них в першу чергу відносяться ті, які виявляються, головним чином, в ослабленні уваги. Наприклад, звичка під час читання книги думати про інше. У деяких людей увага сама по собі працює нормально, але погана звичка недбалого читання псує її роботу. Про це вже було згадано вище.
Руйнівно діє звичка просто пробігати книги, що призводить до нездатності читати повільно. Вона може розвиватися під впливом багатьох причин. До неї, наприклад, може призвести звичка "проковтнути" книги. Якщо читаєш за день 400 сторінок, то, звісно, не може йти мова про глибоке, повне читання. Часто до цього також звучить необхідність. Так, іноді доводиться ненароком переглядати багато книг для ознайомлення з ними. Таке завдання лягає на плечі критика, журналіста. Вони інколи опиняються в тому положенні, яке описав М.Ю. Лермонтов (на жаль, я не знайшов літературний переклад, тому користуйтесь таким, який є):
Повірте мені: долею нести
Дано нам ланцюги важкі.
Скажіть мені, навіщо читати
Усю цю нісенітницю, ці книги...
І навіщо все це? - Аби вам повідомити,
Що їх не варто читати!...
Але, незалежно від причини, необхідно боротися з її впливом, потрібно поступово підтримувати в собі навичку повного, глибокого читання хороших, потрібних, глибоких книг, обираючи час для такого читання.
Читання "запоєм". Дуже шкідлива також звичка читати "запоєм". При такому читанні людина може довго обходитися без книг, але, взявшись за них, вже читає до втрати пульсу, до головних болів, до повної втоми. Наскільки це шкідливо, само собою зрозуміло, — але шкідливо і взагалі "проковтування" книг. Воно не лише створює погану навичку “пробігання” книги та поверхневого читання, але й прямо впливає послаблювальним чином на пам'ять, на увагу, на волю. Мені часто доводилося чути скарги "проковтувачів" на послаблення пам'яті. Взагалі ж, коли багато "проковтується", мало перетравлюється.
21. Звичка кидати книгу, не дочитавши до кінця
Така звичка шкідлива вже тому, що послаблює волю: однією з якостей сильної особистості є доведення всього за що берешся до кінця. Але іноді, звісно, необхідно порушити це правило. Якщо ти взявся за книгу, в якій нічого не розумієш, то не мудро долати її, не розуміючи нічого. Зазвичай передчасне переглядання книг, які нам незнайомі, захищає від необхідності, почавши читати повним читанням, відкинути книгу наполовину. Читання для саморозвитку, при правильному виборі книг, не допускає подібних порушень. Отже, окремі випадки відхилення від правила: не кидати книги, не дочитавши, — можливі. Але звичка до цього — безумовно шкідлива. І в деяких вона існує.
Пропуски при читанні точно так само часто неодмінні та необхідні, але тільки в тих випадках, коли вони виправдовуються метою читання. Поганим стає неповне читання, коли пропуски не виправдовуються жодною здоровою метою або заважають її досягненню. Така звичка пропускати все без розгляду, "неважливі місця" - описи, історичні відомості та характеристики, роздуми в художній літературі; або звичка читати в книгах наукового змісту лише те, що наразі "цікаво".
Дякую за прочитання!
