Військові амбіції Китаю щодо Тайваню не є таємницею. Президент Сі Цзіньпін доручив Народно-визвольній армії (НВА) бути готовою до проведення військового захоплення до 2027 року. Головною проблемою для Пекіна залишається надзвичайна складність організації успішного вторгнення: узбережжя Тайваню має дуже мало зон для висадки, пляжів, придатних для важких десантних операцій, - небагато, і вони відкриті, а злітні смуги можуть бути швидко виведені з ладу силами оборони. Ці оперативні обмеження змусили НВА шукати альтернативні способи введення бойової сили на острів. Одним із варіантів, який зараз розробляється за допомогою Росії, є десант бронетехніки та спеціальних сил.
Чому Китаю потрібна російська експертиза
Хоча оборонна промисловість Китаю швидко розвивається, Росія зберігає певні оперативні переваги, що ґрунтуються на бойовому досвіді, особливо в повітряно-десантних операціях. Десантні війська Москви неодноразово відпрацьовували великомасштабні повітряні маневри, включаючи десант бронетехніки, чого Пекін поки не навчився. Документи, які, за повідомленнями, були отримані хакерською групою Black Moon у 2023 році, свідчать, що Росія погодилася надати Китаю обладнання, технології та комплексні навчальні програми, щоб заповнити цю прогалину. Хоча деякі деталі могли бути змінені, незалежна перевірка показує, що більша частина матеріалів є автентичною.
Обсяг російських поставок
У контрактах йдеться про значну передачу легких броньованих платформ:
37 амфібійних штурмових машин БМД-4М, кожна з яких оснащена 100-мм гарматою та 30-мм автоматичною гарматою.
11 самохідних протитанкових гармат «Спрут-СДМ1» з 125-мм гарматою.
11 бронетранспортерів БТР-МДМ «Ракушка».
Кілька командних і розвідувальних машин, а також системи підтримки.
Для забезпечення взаємодії всі машини мають бути інтегровані з китайськими системами зв'язку та управління, а російські системи будуть адаптовані до китайських боєприпасів. Цей технічний компроміс відображає не тільки перевагу Пекіна в області електронного обладнання, але й необхідність безперебійної взаємодії підрозділів НВА.
Крім обладнання, Росія зобов'язалася підготувати цілий батальйон китайських десантників. Водіїв навчатимуть у Кургані, екіпажі командних машин — у Пензі, а колективні навчання проводитимуться в Китаї під керівництвом російських інструкторів. Навчання охоплює процедури десантування, управління вогнем та скоординовані маневри, відтворюючи російську доктрину повітряно-десантних військ. Пакет також включає безпілотні літаки «Орлан-10», артилерійські командні машини «Реостат» та створення китайського центру технічного обслуговування російського обладнання, що з часом дозволить налагодити місцеве виробництво та модернізацію.
Розширення оперативних можливостей НВА
Можливість десантування броньованої техніки на тверду поверхню — майданчики для гольфу, рівнину або відкриту місцевість поблизу портів і аеродромів — може суттєво змінити баланс сил у планах оборони Тайваню. Легка піхота, доставлена лише вертольотами, матиме труднощі з утриманням позицій проти механізованих тайваньських підрозділів, про що свідчить дороговартісна поразка Росії в аеропорту Гостомель у 2022 році. Однак десантники, яким надається підтримка бронетехніки, можуть становити набагато серйознішу загрозу, маючи змогу захоплювати ключові об'єкти, що відкривають коридори для подальшого просування більших сил.
Угода також включає спеціалізовані парашутні системи, здатні доставляти вантажі вагою майже 200 кілограмів з екстремальних висот, розширюючи оперативний радіус дії на десятки кілометрів. Така технологія може підтримувати таємне проникнення китайських спеціальних сил не тільки проти Тайваню, але й на Філіппінах та в інших регіональних державах.
Стратегічні наслідки
Для НВАК головним викликом є створення достатньої бойової потужності на Тайвані до того, як Тайбей зможе мобілізуватися. Пляжів небагато і їх розташування передбачуване, а злітні смуги та порти вразливі до негайного саботажу. Повітряні маневри, якщо їх супроводжуватиме придушення тайваньської протиповітряної оборони, можуть стати найшвидшим способом розсіювання та підкріплення китайських підрозділів по всій території острова. Більше того, розширення повітряних перевезень дозволить Пекіну проєктувати силу на ширшу територію Південно-Китайського моря, потенційно захоплюючи аеродроми або інфраструктуру, критично важливу для операцій США.
Російське обладнання призначене для роботи з літаками Іл-76, і Росія погодилася навчити китайських пілотів передовим технікам посадки. Хоча Китай вже експлуатує транспортні літаки Y-20 і деяку бронетехніку, що може бути перекинута повітрям, включення російських платформ у повному батальйоні свідчить про акцент на колективному навчанні та процедурах, а не на чистій кількості транспортних засобів.
Збіг інтересів
Більш широке значення цієї угоди полягає в її політичних та промислових наслідках. Для Росії, ослабленої війною в Україні та ізольованої від західних ринків, поглиблення оборонної співпраці з Китаєм є як фінансовим полегшенням, так і стратегічним парі. Москва все частіше розглядає потенційний конфлікт з Тайванем як можливість розділити світ на протилежні блоки, позиціонуючи себе як незамінного військово-промислового партнера Китаю. Для Пекіна фінансування російських оборонних компаній означає опосередковану підтримуку військових дій Москви в Україні, які обмежують ресурси НАТО в Європі.
Історично Росія вагалася експортувати свої найчутливіші технології до Китаю, побоюючись крадіжки інтелектуальної власності. Нинішні контракти свідчать про переоцінку ситуації: Москва надає пріоритет геополітичному впливу над довгостроковими проблемами. З китайського боку державні гіганти, такі як NORINCO, AVIC і CETC, координують проект, а «Рособоронекспорт» і кілька російських оборонних підприємств керують передачею.
Висновок
Оборонне партнерство між Росією і Китаєм набуло нової актуальності та масштабів. Надаючи обладнання, навчання та оперативний досвід для повітряно-десантних операцій, Москва допомагає Пекіну вирішити одну з найбільших вразливостей НВА у плануванні вторгнення на Тайвань. Хоча Китай все ще стикається з величезними викликами у проведенні такої операції, диверсифікація варіантів — від амфібійних десантів до броньованих повітряних десантів — значно ускладнює оборонні розрахунки Тайваню. Ця угода підкреслює не тільки зростаючу військово-промислову співпрацю між Москвою і Пекіном, але й їх спільний інтерес у переформатуванні світового порядку за допомогою сили.
Джерело — RUSI
