Після Другої світової війни, Великобританія в економічному плані опинилася дуже слабка, що спричинило деякі політичні рішення, як наприклад відмова від своїх колоній на інших континентах, але сьогодні не про це, а про економіку.
Після війни, економіка Великобританії опинилася в скрутному становищі. Вона втратила 25% національного багатства, на 10% скоротився обсяг промислового виробництва. Частка Великобританіїї у світовому експорті знизилася з 11,3% у 1937 році до 9,8% в 1947. Тому, після закінчення найкривавішого конфлікту в історії людства, на острові почали набирати популярності нові лідери та реформатори.
Нові лідери
У 1945 році прем’єр-міністром Великобританії стає лейборист Клемент Еттлі, у передвиборчій компанії якого була теза про відновлення країни після війни та про побудову так званого «Благотворчого суспільства» на основі соціалізму. Лейбористський уряд намагався відродити економіку країни шляхом поступового підвищення частки державної власності за умови збереження мішаної економіки. Націоналізація значної частини промислових підприємств, на їхню думку, мала створити умови для планування економічного розвитку. Через це почалася хвиля націоналізації багатьох сфер економіки країни. Від банківського сектору до телеграфу і радіозв’язку. Але ця політика не передбачала повного контролю держави над економікою, ключовими тут залишались тези про збереження змішаної економіки. Вона призвела до економічного зростання Англії, через що її економіка через короткий період досягла довоєнного рівня і навіть перевищила його. Причинами цьому були науково-технічна революція, зміни в державному управлінні, великі інвестиції та капіталовкладення. Це все посприяло нагромадженню капітала і через це країна змогла відмовитися від допомоги США за планом Маршалла.
Наступні 20 років могли асоціюватися тільки із занепадом. Тому, що у світі на той момент відбувалося дуже багато подій, через які британська економіка зазнавала криз. Однією з таикх криз була – енергетична криза 1973 року, спричинена зовнішньополітичними факторами, але які впливали на внутрішню ситуацію в країні. І найболючішим та найсильнішим фактором занепаду – стало збільшення витрат лейбористами на соціальні програми. Тому, до кінця 70-х років інфляція в Британії зросла до 15%. Такий показник був неприпустим та небаченим раніше в історії країни.
Залізна леді
Тому, після політики лейбористського державного регулювання потрібні були рішучі зміни в економіці країни, бо засоби економічної політики переставали бути ефективними. Тому, коли лідерка консерваторів – Маргарет Тетчер стала прем’єр-міністеркою Великобританії – почалися значні зміни всередині країни. Нову економічну політику назвали в честь безпосередньо самої Тетчер – «Тетчеризм». І суть її була в поверненні до консерватних методів керування економікою. Тобто мінімальне втручання в економіку з боку держави та вільний ринок. Також те, на чому стояла політика Тетчер – це приватизація, таким чином уряд виправляв помилки попередників, якщо при лейбористах була хвиля націоналізації, то консерватори проводили приватизацію державного майна. Як приклад можна навести Rolls-Royce, BT, British Airways та British Gas. Тепер ці компанії почали виживати в умовах жорсткої ринкової конкуренції, тому що конкуренція і страх банкрутства підготували ці компанії до підвищення ефективності. Також була введена нова податкова і фінансова політика, яка передбачала суттєве зменшення податків для підприємств, широке скорочення державного апарату з метою зменшення кількості бюрократії. І головною реформою, яка підірвала рейтинг прем’єр-міністерки є соціальна, а точніше її відсутність. Широке скорочення бюджетних витрат на соціальні програми дозволили зняти навантаження з економіки. «Всередині країни уряду Тетчер вдалося замінити сталу систему соціальних гарантій «Для всіх» іншою, індивідуалістською – «Кожний за себе». І найвідомішим та найскандальнішим нововведенням Тетчер стало – реформування збиткової вугільної промисловості, через яку були масштабні страйки шахтарів по всій країні.
Уряд Тетчер провів через парламент закон, яким визнав нелегальними страйки, що розпочинаються без голосування за нього більшості членів даної профспілки. Однак, по тому, як було оголошено про майбутнє закриття 20 копалень, марксист Артур Скарґілл, провідник профспілки шахтарів, що була однією з найпотужніших у країні, оголосив страйк, проігнорувавши закон. У відповідь Тетчер заявила, що не дозволить, щоб влада юрби взяла гору над владою закону.
Як результат, ці реформи призвели до значних успіхів та покращень в економіці. У перший рік інфляція скоротилася на 6% (з 18% до 12%), а через 5 років становила взагалі 3%. Доходи населення в середньому зростали на 2,5% в рік, тобто за 10 років часів Тетчер, британці стали багатшими на 28%.
Тому, можна зробити висновок, що капіталізм та ринкова система – не для всіх, потрібно вміти пристосовуватися до нових умов аби уникнути бідності та навіть банкрутства.
