Переглянувши низку західних ЗМІ та звітів від Європейського оборонного агентства, я можу прийти до висновку, що в Європі йде процес формування думки необхідності мілітаризації. Десь навіть бачив фрази типу "ВПК до стану під час Холодної війни".
Кидається в очі економічне стимулювання, на що вказує ряд індикаторів (трохи буде цифр):
Прогнозується 4% сукупного середньорічного темпу росту ВПК Східної Європи до 2027 року.
Загальні продажі Rheinmetall у 2023 році зросли на 13%. Причому найбільший ріст в сфері колісній/гусеничній техніці (27%) та в боєприпасах (22%).
Тільки від фонду ЄС було інвестовано 13 млрд у вітчизняний ВПК.
7 провідних військових компаній подвоїли об’єми виробництва.
Ці показники вказують на те, що ВПК, який був у простої й забезпечував окремі операції в Афганістані або Ємені, тільки просинається. Проте є результат: як мінімум, ЄС реалізує проект "1 млн боєприпасів від ЄС". До цього ж просувалися наративи, особливо Німеччиною, що ЄС не впорається.
Країни Європи зараз намагаються укласти як можна більше довгострокових фондів в першу чергу для себе:
- 20 млрд на 4 роки на військові закупівлі для України передбачає в першу чергу закупівлі для себе;
- 9 січня комісар із питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон виступив із пропозицією створення фонду у 100 мільярдів євро для стимулювання виробництва оборонної промисловості ЄС. Це питання має бути розглянуте 1 лютого.
Такими ініціативами ЄС намагається створити сприятливі умови через середньострокові гарантії для розвитку власного ВПК, який зараз зустрічається з рядом проблем
По-перше, це покладання тільки на уряд, адже відсутній попит приватного сектору. Це змушує реалізовувати тільки урядові контракти, які є маленькими, а тому збільшувати власне виробництва сенсу не було
По-друге, країнам ЄС треба внести зміни до юридичних документів, щоб прибрати бюрократизованість питання. А вона завелика. Частина урядів все ще вирішує купувати готове у Південної Кореї або США, але не виробляти власне по частинам.
По-третє, йде величезне навантаження на сировинну базу та логістичні моменти, адже усі компанії використовують однакових постачальників та однакові шляхи. Саме тому ЄС за рахунок розвитку логістичної підтримки України намагається "мілітиризувати" частину портів та розбудовувати їх.
Чи вистачить цього для України та самої Європи при можливому конфлікті?
Відповідь: ні. Суто на підтримку України вистачило б, але за умови, що ЄС закуповували у себе й передавали. Але це значно більші кошти, ніж вони надають.
Окрім того, ВПК Європи зараз намагається ще й залатати дири в складах власних країн. Але навіть якщо вони відновлять усі склади, то МО Німеччини погодився, що цих складів вистачить на перший тиждень війни з Росією.
Таким чином, Європа робить дуже розумно й намагається "вбити двох зайців одночасно": виправдати власні витрати на оборону/утримку більших складів/ЗС та створити середньострокові гарантії для власного ВПК через гарантії фінансової допомоги Україні (про фонди).
Недарма зараз активно шириться наратив про важливість підготовки населення до ймовірної війни. На кордоні з Росією зараз вже будується 2 лінія фортифікаційних споруд. Європа отримує привід для збільшення власних запасів, що конче необхідно для забезпечення функціонування виробників.
Він набирає оберти, але за умови, що й купувати будуть більше, а купувати може тільки уряд. А уряд має пояснити, чому скорочуються соціальні видатки й збільшуються оборонні.
Перехід від наративу "захистимо Україну" до "захистиму себе" дуже правильний й збільшує власні можливості перед страйками "прибічників правих".
Підтримати: https://t.me/conflictcapital/180
