Мільйони крон від спонсорів і жодної копійки на допомогу дітям
У нашому першому матеріалі ми розповіли про шокуючі факти фізичного та сексуального насильства, які вчиняв Якуб Яхл у танзанійському центрі для дітей. Ми виявили систему залякування, використання наркотиків для примусу дітей та створення атмосфери страху, яка перешкоджала викриттю злочинів.
Система обману в дії
Коли історії про фізичне та сексуальне насильство в центрі для дітей стали надбанням громадськості, багато хто запитав: як взагалі стало можливим, щоб злочинець так довго діяв безкарно? Відповідь криється в продуманій системі фінансового шахрайства, яка дозволяла Якубу Яхлу не лише приховувати свої злочини, а й отримувати за них гроші від довірливих європейських спонсорів.
Розслідування показало, що Якуб Яхл створив справжню фабрику з виробництва фальшивих благодійних історій. Його схема була геніальною у своїй простоті: він знаходив нужденні сім’ї, знімав із ними відео, обіцяв допомогу, а потім використовував ці матеріали для збору пожертв у Європі, не надаючи при цьому жодної реальної підтримки.
Село обманутих надій
Шлях до розуміння справжніх масштабів шахрайства Якуба Яхла привів журналістську команду до невеликого села Каранга. Саме тут розгорталася одна з найцинічніших схем обману, жертвами якої стала сім’я із семи осіб, що жила в крайній бідності.
Джозеф, який тривалий час був перекладачем і провідником Якуба Яхла, згадує: «Мене звати Джозеф. Я працював із Якубом. Це місце називається Каранга, і сюди я привів Якуба. У них була ідея посадити алое вера та різні види фруктів. Але в підсумку він нічого не зробив.»
Сім’я, яку показав Джозеф, жила в глиняній хатині в умовах, які важко уявити європейцеві. Мати-одиначка виховувала п’ятьох дітей, не маючи елементарних умов для життя. Будинок являв собою глиняну споруду з дірявим дахом, туалет був у жахливому стані, а про кухню можна було говорити лише умовно.
Обіцянки, які ніколи не виконувалися
Яхл прибув до цієї сім’ї з великими планами. Він обіцяв відремонтувати будинок, побудувати новий туалет, облаштувати кухню, допомогти з фермерським господарством. Усі ці обіцянки супроводжувалися активною зйомкою — Яхл фотографував дітей, знімав відео, документував умови життя сім’ї.
Джозеф описує побачене: «Як бачите, будинок — глиняний, у жахливому стані. І в цьому будинку живе сім’я з п’ятьма дітьми. Якуб обманув цю сім’ю, він нічим їм не допоміг. А ось, дивіться, туалет. Він також обіцяв побудувати туалет, але, як бачите, його досі не побудували.»
Після зйомок Якуб Яхл зник, не виконавши жодної зі своїх обіцянок. Сім’я залишилася в тих самих жахливих умовах, але тепер їхні фотографії та відео використовувалися для збору грошей у Європі. Європейські спонсори, бачачи кадри бідності, охоче жертвували кошти, не підозрюючи, що їхні гроші ніколи не дійдуть до нужденних.
Театр подяки
Особливо цинічною виглядає схема з так званими подячними плакатами. Якуб Яхл змушував місцевих жителів позувати з табличками, на яких було написано «Asante sana» (Велике спасибі на суахілі). Ці фотографії потім використовувалися в європейських соціальних мережах як доказ успішної благодійної діяльності.
Один із сусідів сім’ї згадує: «Іноді вони приходили з якимись папірцями, як плакатами чи табличками. На них були написи типу ‘Asante sana’ — ‘Велике спасибі’. Вони їх тримали ось так. Але я не розумів, для чого. Думав, може, тому що ми друзі, разом працюємо.»
Люди не розуміли, за що саме вони повинні дякувати. Жодної допомоги вони не отримували, але їх змушували брати участь у цьому театрі подяки. «Навіть зараз я досі не знаю, куди пішли ці папірці з ‘дякую’ і за що саме було це ‘дякую’», — зізнається той самий свідок.
Руйнування довіри
Шахрайство Яхла мало далекосяжні наслідки, що виходять за межі простого фінансового обману. Його дії зруйнували довіру всередині місцевої громади, посварили людей, які раніше допомагали одне одному.
Мері, мати п’ятьох дітей, яким Якуб Яхл обіцяв допомогу, досі відчуває біль від обману: «Я зненавиділа цього молодика. Він мене дуже образив. Я думала, раз він їх привів, значить, отримав за це гроші.» Вона підозрювала Джозефа, який привів Якуба Яхла, у тому, що той отримав гроші й не поділився з сім’єю.
Це підозріння ледь не зруйнувало відносини між сусідами. Джозеф згадує: «Вона дуже засмучена... Їй навіть хочеться плакати. Вона реально... реально ненавиділа мене. Коли вона бачила мене в місті, коли я проходив повз, їй ставало погано.»
Масштаби фінансового шахрайства
Схема з окремими сім’ями була лише частиною більш масштабної системи обману. Якуб Яхл використовував центр «Nature and Skills» для створення хибного враження про свою благодійну діяльність, хоча жодних прав на цей центр у нього не було.
Як зазначають журналісти: «Єдине шахрайство, яке тут сталося, — це те, яке влаштував Якуб Яхл, який називав це місце ‘своїм дитячим будинком’, рекламував його так у Чехії та Словаччині й збирав під цим приводом гроші, які залишав собі.»
За даними розслідування, лише за одним доступним рахунком за 2-3 роки Якубом Яхлом було виведено близько 2 мільйонів чеських крон. При цьому жоден із місцевих жителів, дітей чи сімей, яким нібито призначалася допомога, не отримав ні копійки.
Цинічне ставлення до жертв
Особливо вражає цинічне ставлення Якуба Яхла до людей, яких він обманював. За свідченнями очевидців, він відкрито зізнавався, що «отримав гроші від дурноголових ‘білих’ із Чехії», і витрачав ці кошти на наркотики та особисті розваги.
Тереза, яка працювала в центрі й була змушена самостійно оплачувати витрати, розповідає: «Він навіть за оренду не платив, але поводився так, ніби у нього купа грошей. Люди думали, що це він усе оплачує. А я? Я працювала, як могла, крутилася, і в підсумку саме я все платила.»
Експлуатація людського співчуття
Яхл майстерно використовував природне людське співчуття для своїх злочинних цілей. Він розумів, що образи страждаючих африканських дітей неминуче викличуть співчуття у європейських глядачів, і цинічно експлуатував це розуміння.
Журналісти зазначають: «Для багатьох людей в Африці біла людина — це символ надії. У місцях, де люди ледве зводять кінці з кінцями, де хвороби — повсякденність, а їжа — рідкість, кожен приїжджий із Європи стає символом віри в те, що все може змінитися на краще. І Яхл скористався цим найгіршим чином.»
Система маніпуляцій
Шахрайство Якуба Яхла не обмежувалося простим привласненням грошей. Він створив складну систему маніпуляцій, яка дозволяла йому контролювати інформацію та запобігати викриттю.
Він навмисне стравлював місцевих жителів, поширював чутки, створював конфлікти між тими, хто міг би його викрити. Коли ситуація в одному місці ставала надто напруженою, він просто переходив в інше, залишаючи за собою зруйновані відносини та втрачену довіру.
Міжнародний характер злочинів
Особливо тривожним є міжнародний характер шахрайства Якуба Яхла. Він використовував кордони між країнами та відмінності в правових системах, щоб уникнути відповідальності. Гроші збиралися в Європі, злочини відбувалися в Африці, а коли ситуація загострювалася, він просто покидав країну.
На стінах центру були знайдені залишки логотипу Чеської піратської партії, що викликає питання про те, чи знали європейські політичні організації про реальну діяльність людини, яку вони підтримували.
Жертви по обидва боки океану
Шахрайство Якуба Яхла створило жертв як в Африці, так і в Європі. Африканські сім’ї залишилися без обіцяної допомоги, їхні діти продовжували страждати від бідності, а всередині громад виникли конфлікти та недовіра.
Європейські спонсори, які щиро бажали допомогти нужденним дітям, були обмануті й фактично стали мимовільними спонсорами злочинів. Їхні гроші, призначені для благодійності, використовувалися для фінансування насильства над дітьми та наркотиків.
Руйнування репутації міжнародної благодійності
Дії Якуба Яхла завдали серйозної шкоди репутації міжнародної благодійності в регіоні. Багато місцевих жителів втратили довіру до білих волонтерів і міжнародних організацій, що ускладнило роботу чесних благодійників.
Як зазначає один із журналістів: «Це просто неосяжно, як хтось може бути такою безсердечною гієною. Ця жінка, яка буквально розплакалася, коли заговорила про Якуба Яхла, живе в глиняній хатині з п’ятьма дітьми.»
Система безкарності
Шахрайство Яхла стало можливим через відсутність ефективного контролю над міжнародною благодійністю. Європейські спонсори не перевіряли, як використовуються їхні гроші, а місцеві органи влади не мали можливості ефективно контролювати діяльність іноземних «благодійників».
Ця система безкарності дозволила Якубу Яхлу роками скоювати злочини, отримуючи при цьому гроші від людей, які щиро хотіли допомогти нужденним дітям.
Ціна людського горя
Зрештою, історія з Якубом Яхлом — це історія про ціну людського горя на міжнародному ринку псевдоблагодійності. Він перетворив страждання африканських дітей на джерело доходу, а довіру європейських спонсорів — на спосіб фінансування своїх злочинів.
Мері, мати п’ятьох дітей, яка досі живе в бідності, висловлює почуття багатьох жертв: «Я його просто ненавиджу. Вони забрали те, що було призначено для нас, а я нічого не побачила для своїх дітей.»
Уроки для майбутнього
Історія шахрайства Якуба Яхла має стати уроком для всіх, хто займається міжнародною благодійністю. Вона показує, як легко можна експлуатувати людське співчуття і як важливо здійснювати ефективний контроль над використанням благодійних коштів.
Необхідно створити системи, які дозволять відрізняти чесних благодійників від шахраїв і забезпечити, щоб допомога дійсно доходила до тих, хто її потребує.
У наступній частині нашого розслідування
ми розповімо про найшокуючіші випадки фізичного та сексуального насильства, які Якуб Яхл скоював у так званому «будинку жахів» біля школи. Ви дізнаєтеся історію 10-річної дівчинки Розі, яку зґвалтували з застосуванням ножа, і почуєте свідчення дорослих чоловіків, які зазнавали домагань і погроз. Ці історії покажуть справжнє обличчя Якуба Яхла, який ховався під маскою благодійника. Не пропустіть продовження — підписуйтесь на наш блог.
https://youtu.be/ycRl9RxjFZw
