Історія євреїв у Конотопі багата та різноманітна
Зірка Давида, символ єврейського народу, з’явилася на гербі міста в 1782 році. Чисельність єврейського населення в Конотопі швидко зростала, досягнувши 25,3 % від загальної кількості населення міста до 1897 року. Цьому зростанню сприяло створення Конотопського залізничного вузла, що привернуло увагу до міста з боку купців та ремісників.
Ярмарок
Особливо привабливим для перехожих став Конотопський ярмарок, про який славно згадував Гоголь у своїй повісті «Запропаща грамота». Євреї відіграли значну роль в організації ярмарку, очолюючи закупівлю товарів у найближчих селах і вивозячи продукти, у тому числі тістечка, до Німеччини. Попри загальний антисемітизм того часу, євреї в Конотопі здебільшого жили мирно, навіть маючи добрі стосунки зі своїми сусідами-неєвреями. Вони брали активну участь у місцевій економіці та торгівлі, проявляючи сильне почуття спільності та співпраці між собою.
Відомі євреї міста
Серед відомих конотопських євреїв — Ісраель Бар-Єгуда, один із засновників Ізраїлю, художники Олександр Гофман, Марк Вайнштейн. Єврейська громада Конотопа була відома своїм сильним почуттям єдності та солідарності, часто допомагаючи одне одному в складних ситуаціях. Прикладом такої співпраці був випадок, коли дев’ять єврейських підприємців об’єдналися, щоби погасити борг за свого конкурента, врятувавши його підприємство від банкрутства.
Карпатський рейд
Під час Другої світової війни єврейські партизани відіграли вирішальну роль у боротьбі з нацистами. 7-ма єврейська рота в складі партизанської дивізії під керівництвом С. А. Ковпака. Під час Карпатського рейду, котрий тривав 100 днів, партизани пройшли 4 кілометри окупованою німцями українській території, підбили 2 літаки, 4 танки, 5 гармат, 333 машини, 40 нафтових веж, 13 нафтосховищ, 3 нафтопереробні заводи, 19 ешелонів техніки та 47 залізничних і шосейних мостів. Також було ліквідовано 3500 ворожих солдатів та офіцерів, коли втрати самого загону становили 600 вбитих та зниклих безвісти людей.
Єврейські партизани
Єврейські партизани, такі як Григорій Розенблат і Надія Волкова, продемонстрували величезну мужність і стійкість. Волкова, єврейка, яка вчилася в Конотопі, а потім під час війни стала партизанкою, підірвалася гранатою, щоб не потрапити в полон. На її честь названо школу, у якій навчалася, вулицю в Конотопі, на філії МАУП встановлено пам’ятну дошку. Розенблат очолював операції з визволення євреїв із нацистського полону та навчав бійців.
Труднощі громади
Після війни місцева єврейська громада натрапила на труднощі в збереженні своїх релігійних і культурних обрядів. З трьох синагог одна стала архівом, а дві інших перейшли у власність швейного цеху. Після цього громада придбала будинок на вулиці Лазаревського для своїх зібрань. На жаль, будинок став предметом судового спору і врешті був конфіскований. Наперекір цим викликам, спадщина єврейської громади продовжує жити завдяки зусиллям таких організацій, як «Лебн», засновником якої є Григорій Айзенштат. Ця ж організація згодом заснує свою газету, яка стане першою в Сумській області газетою для національних менших і прославиться тривалістю існування в 15 років. Також випуски цієї газети були поширені не лише в межах України, а й закордоном, завдяки чому про наше місто дізнавалися в усьому світі.
Висновок
Таким чином, єврейська громада Конотопа зробила значний внесок в історію, культуру та економіку міста. Їхні історії про мужність, стійкість і єдність є свідченням незламності духу євреїв Конотопа, а такі люди, як Ісраель Бар-Єгуда, Олександр Гофман, Марк Вайнштейн, Григорій Розенблат, Надія Волкова і Григорій Айзенштат, залишили довгий спадок, який продовжує надихати майбутнє поколінь.
