Думаю, багато хто з вас часто думає про Рим, а я в свою чергу — про елліністичну добу Близького Сходу, Центральної Азії та Індії. На жаль, це маловивчена тема через малу кількість джерел і, як мені здається, менший інтерес. Хоча насправді еллінська цивілізація є справжньою перлиною в історії людства.
Чому я так думаю? Наприклад, Греко-Індійське царство було засновано на землях, які навіть не підкорилися Александру Македонському, і проіснувало там сотні років — аж до I століття нашої ери. При цьому воно виживало в абсолютно несприятливих умовах, продемонструвавши надзвичайну гнучкість та здатність адаптувати свої інститути до реалій античної Індії.
Для тих, хто раптом не читав мої статті про еллінів у Бактрії (Афганістані) та Індії, пропоную ознайомитися:
Греко-Індійський цар: Образ Менандра І Сотера.
Грецька мова як лінгва франка на Близькому сході та в Індії.
Лінгва франка — це мова, яка використовується для міжетнічного спілкування. Так склалося, що саме еллінська мова відігравала цю роль і мала величезне значення на Близькому Сході впродовж століть з моменту завоювань Александра Македонського.
До еллінської мови таким статусом володіла арамейська мова:
Ахеменіди (прим. перська династія) прийняли арамейську мову для адміністративних цілей. Вона використовувалася при їхньому царському дворі й була фактично «воротами у світ». Вони обрали арамейську, тому що ця мова вже застосовувалася у Вавилонській та Ассирійській імперіях, тобто була лінгва франка західних сатрапій Персії. Цар Дарій добре усвідомлював мовну багатоманітність своєї величезної імперії, тому визнав необхідність створення спільної мови для листування.
Джерело: Razieh Taasob (Princeton University). Language and Legend in Early Kushan Coinage: Progression and Transformation. 2018
Думаю, декого з вас я здивую, але грецька мова досить довго була офіційною (мова права) для двох великих імперій, через які проходив Шовковий шлях із Китаю до Риму.
Укріплення та становлення еллінської мови на цих землях відбулося завдяки одній із держав, що утворилися після розпаду імперії Александра Македонського, а саме — Селевкідській імперії.
У свою чергу, в Центральній Азії та Північній Індії еллінська мова закріпилася завдяки Греко-Бактрійському царству, яке відокремилося від Селевкідів, та Греко-Індійському царству, що, своєю чергою, відкололося від Греко-Бактрійської держави (більше деталей в цій статті). Одному Богу відомо, що було б із Центральною Азією та Індією, якби греки не боролися між собою, а об’єдналися проти зовнішніх ворогів.
Статус грецької мови в Парфії та Кушанській імперії. Трішки про перехід від латинської до грецької мови в Римській імперії VII століття.
Парфянська держава виникла в одній із сатрапій імперії Селевкідів ще в середині III століття до н. е. Проте як повноцінна могутня сила вона постала лише з 170 року до н. е., коли на трон зійшов Мітрідат І (Аршак VI). Він завоював майже половину територій Селевкідів, у тому числі великі міста з численними грецькими громадами.
Еллінізовані міста переважно розташовувалися в західній частині Парфії, з центрами в Селевкії та Вавилоні. Також частина з них перебувала на сході держави, яку називали "Біла Індія" (саме таке словосполучення використав еллінський історик із Парфії Ісідор Харакський). Йдеться про регіон, столицею якого була Александрія Арахоська (або Кавказька), де проживала еллінська община. Нині ці території належать ісламській державі Пакистан.
Тим не менш, із приходом нових володарів еллінська мова і культура не зникли з території Парфії.
Толерантні у культурному та релігійному відношенні, парфяни прийняли грецьку мову як офіційну, хоча в Месопотамії вони використовували арамейську мову. Найчастіше парфяни здійснювали своє панування через союзи із незалежними царствами, які набули самостійності після розпаду елінської імперії Селевкідів, але загалом їх влаштовувало те, що вони лишали все як було до них.
Джерело: Green, Tamara M. The City of the Moon God: Religious Traditions of Harran. С. 45
Навіть царська родина Парфії була частково еллінізованою. Плутарх у своїй роботі про Марка Красса (32.2) зазначає, що багато членів парфянської царської сім’ї народжені від грецьких куртизанок. Тому парфянські правителі могли добре розуміти й навіть говорити грецькою мовою.
Історик Філострат (Apollonius 1.32) пише про царя Парфії Артабана II (початок I століття н. е.), який володів грецькою:
«Після закінчення жертвопринесення він підійшов і сказав: “О царю, чи знаєш ти грецьку мову досконало?”
— “Я знаю її досконало, — відповів цар, — так само добре, як і свою рідну мову. Тож кажи, чого хочеш.”»
Додатковими фактами є археологічні знахідки, зокрема лист царя Артабана II (початок I століття н. е.) жителям міста Сузи, написаний грецькою:
Цікава примітка: Коли легіони імператора Траяна почнуть свою східну кампанію, то саме місто Сузи стане максмальним просуванням римських армій на Схід.
Римська імперія не потребує додаткового уточнення щодо особливого статусу грецької мови. Нижче наведені землі, де вона була найбільш поширена:
Коли ж латинська мова передала естафету еллінській?
Формально певні атрибути залишалися, але глобальний перехід відбувся в добу правління видатного імператора Іраклія (610–641). Це підтверджують дослідження істориків Leo Donald Davis та Romilly James Heald Jenkins (їхні роботи використані в англомовній Вікіпедії про імператора), які спеціалізувалися на історії Східної Римської імперії.
Причина такого рішення дуже проста. Саме у VII столітті, після кровопролитної, довгої, але переможної війни з Сасанідською імперією (утворилася на території Парфії) та спалаху епідемій, ослаблений Константинополь зазнав атаки арабів, які захопили всі африканські території та частину земель на Близькому Сході.
На той час римські території в сучасній Італії та Іспанії також поступово втрачалися, тому у Східній Римській імперії фактично залишилися лише грекомовні землі, і потреба в латині відпала. Натомість латинська мова зберегла свої позиції, як “лінгва франка” в колишніх землях Західної Римської імперії та Католицькій церкві, яка фактично і стала правонаступником останньої.
Грецька мова у Індо-Скіфів та Кушанській імперії
Скіфи, а після них Кушани, панували на частині земель колишнього Греко-Індійського царства:
Деякі скіфські царі, що правили на півночі Індії після греків, використовували на своїх монетах зображення та написи еллінських богів:
такі, як Зевс, Посейдон, Геліос, Селена, Нікея, Аполлон, Геракл тощо, але було введено кілька нових дизайнів із зображенням негрецьких божеств, наприклад, індійського бога Баларами (Senior 2001, vol. 2, pp. 1-6; для Баларами див. тип 20). Кілька його монет представили новий стиль царських зображень, де зображено царя на коні в обладунках (типи 16, 21 і 22) або царя, що сидить на подушці (тип 15). За правління Май Сурена (прим. скіф) відбулося коротке відродження грецького правління. Один із царів із грецьким іменем, Артемідор І, на деяких монетах стверджував, що він син Май Сурена…
Джерело: R. Mairs. The Graeco-Bactrian and Indo-Greek World. Р. 655
Згодом, на початку І століття нашої ери, майже всі землі індо-скіфів відійшли Кушанській імперії. Як мінімум до ІІ століття нашої ери на своїх монетах кушани також використовували грецьку мову, а її алфавіт став основою для бактрійської мови, яку активно розвивав цар Канішка І.
Крім цього, у праці The Graeco-Bactrian and Indo-Greek World зазначається, що кушани використовували назви деяких місяців, запозичували слова, стандарти монет, правила тощо.
Кушани продовжили традиційну грецьку практику, яку вже перейняли у греко-бактрійців, зокрема використання грецької мови на своїх монетах. (...) Кушани також зберегли індо-грецьку практику (...), використовуючи двомовні написи на своїх монетах.
Джерело: Razieh Taasob (Princeton University). Language and Legend in Early Kushan Coinage: Progression and Transformation, 2018.
Примітка: Індо-грецьке царство використовувало дві мови на монетах: еллінську та місцеву.
Очікувано, що крім мови кушани, як і загалом регіон античної Індії, потрапили під вплив еллінського стилю в архітектурі, скульптурі тощо. Також є дослідження, які свідчать про запозичення скіфами адміністративної системи греків для управління своїми територіями, але це вже зовсім інша історія та стаття.
Примітка: Маленький цікавий факт щодо мистецтва: еллінський стиль адаптувався під індійські умови, а найбільш яскравим виразом цього симбіозу є колона Геліодора.
Наприкінці II століття до н. е. Геліодор, посол індо-грецького царя Антіакліда I, представляв посольство при дворі індійської держави Шунга, демонструючи добрі стосунки між греками та місцевими правителями.
Елліни та еллінська мова в Парфії. Договір продажу/оренди виноградника в Мідії або унікальний артефакт.
Цей напис означає ΒΑΣΙΛΕΩΣ ΜΕΓΑΛΟΥ ΑΡΣΑΚΟΥ ΦΙΛΕΛΛΗΝΟΣ, що перекладається як «Великий цар Аршак (Мітрідат І Великий) є philhellenes», себто другом греків.
Подібних монет нумізматика знає досить багато. До того ж, не варто пояснювати, що самі монети виконані в елліністичному стилі.
Причина такого напису виключно політична, адже значна частина міст держави на заході були еллінізовані, починаючи від Екбатани, Суз, Хатри, а також гігантської на той час Селевкії. Населення цих міст коливалося від десятків тисяч до 500 тисяч осіб.
Присутність впливу еллінів не викликає сумнівів, особливо коли дивишся на руїни міста Хатра (на превеликий жаль, ісламісти зруйнували залишки міста бульдозерами у 2014 році).
Особливу увагу варто звернути на майстерну арку, прикрашену ликами божеств чи героїв минувшин:
У цих будовах ми бачимо поєднання еллінського та месопотамського стилів, що були характерними для цього регіону до ісламських завоювань.
На цьому фоні не дивно, що парфянський цар Мітрідат І писав дружні написи на монетах, заграючи не лише з еллінським міським населенням, а й із його елітами.
На превеликий жаль, до нашого часу дійшло небагато імен еллінів Парфії, проте Аполлодор з Артеміди вам уже знайомий, дорогі читачі. На нього посилався Страбон в описі Греко-Бактрійського царства та завоювань його царів.
Ще одним відомим греком був Ісідор Харакський, який жив у І столітті нашої ери. На його роботи посилалася велика кількість античних істориків.
Цікаво, що навіть після падіння еллінського світу — у вигляді імперії Селевкідів та Птолемеїв у Єгипті — деякі елліни все ще могли вільно мандрувати до Вавилону й навіть оселятися там.
Наприклад, відoмий стоїк Архедем, на якого посилалися Цицерон та Сенека, заснував стоїчну школу у Вавилоні. Це свідчить, що поруч із великим еллінізованим містом Селевкія була ще й значна еллінська громада в самому Вавилоні.
Присутність еллінів (чи були вони знатного роду — невідомо) можна знайти і у війську Парфії. Це навіть було відомо римлянам. Ось що, наприклад, пише Плутарх у своїй роботі про Марка Красса (53 рік до н. е.):
Октавій не залишився на пагорбі, а спустився разом із Крассом (...). Першими з варварів, які зустріли його, були двоє напівеллінів. Зіскочивши з коней, вони вклонилися Крассу і, висловлюючись грецькою мовою, попросили його відіслати вперед кількох людей, яким Сурена покаже, що і сам він, і ті, хто з ним, їдуть, знявши обладунки і без зброї.
Джерело: Життєпис Марка Красса, 31.
Також є ще більш унікальні свідчення присутності грецької мови в Парфії. Історикам відомо про три договори продажу/оренди виноградника в Мідії Атропатені (територія сучасного Північного Іраку або Курдистану). Вони охоплюють період 141 р. до н. е. — 53 р. н. е.
Перші два договори (ІІ–І ст. до н. е.) написані грецькою.
Третій договір (І ст. н. е.) оформлений парфянською мовою.
Знайдені документи є ще одним підтвердженням того, що грецька була офіційною мовою в державі Арсакідів (Парфії), оскільки юридичні документи складалися грецькою мовою. Це наголошує на тривалому впливі елліністичної державної системи в регіоні та ймовірній присутності грецьких міст.
Джерело: Daniel T. Potts. The Sale and Lease of Vineyards in Media Atropatene, 2017.
Звісно, у своїй статті Daniel T. Potts зазначає, що не можна стверджувати, ніби лише це свідчення підтверджує компактне проживання великих громад еллінів у цьому регіоні. Історики знаходять значно очевидніше пояснення цього факту:
Грецька мова використовувалася для офіційних і правових цілей в Атропатені у I столітті до н. е., і це не повинно викликати подиву. Зрештою, грецька також застосовувалася в Сузах приблизно в той самий час, про що свідчать два вірші грецькою мовою, вигравірувані громадянами Суз на честь призначеного Арсакідами намісника міста.
Джерело: Daniel T. Potts. The Sale and Lease of Vineyards in Media Atropatene, 2017.
Фактично, як і в Кушанській імперії, грецька мова стала мовою права, якою оформлювали нотаріальні документи, закони, вели адміністративну роботу тощо.
Важко визначити, як довго вона зберігала цей статус, але, судячи з аналізу істориків, можна впевнено сказати, що в середині I століття до н. е. на територіях, які вже понад 100 років входили до складу Парфії, еллінська мова все ще використовувалася, як мінімум для оформлення вищезгаданого договору продажу/оренди виноградника.
Коли ж почався занепад грецької мови в Парфії? Головними факторами стали війни з Римом, руйнування міст і просування царями Парфії власної культури та мови.
У 160-х роках нашої ери, коли легіони Луція Вера під командуванням Авідія Кассія взяли Селевкію, римляни мародерили в храмі Аполлона. За легендою, за це боги покарали їх Антоніновою чумою. Це свідчить, що навіть у той час еллінська громада міста була достатньо чисельною, аби підтримувати храми своїм богам.
Загалом, окрім війн, ще однією причиною занепаду еллінів стало те, що міське населення має нижчу народжуваність, ніж сільське. Відповідно, у довгостроковій перспективі греки програли демографічні перегони.
Також варто зазначити, що елліни Парфії та Константинополя значно відрізнялися внаслідок змішаних шлюбів із персами та іншими народами Близького Сходу. Тому Плутарх назвав тих греків Парфії, які вітали Красса, «напівеллінами».
Ще один показовий факт занепаду:
Перші ознаки погіршення якості написів на монетах з’явилися після смерті Мітрідата ІІ (122–91 рр. до н. е.), під час внутрішнього хаосу в Парфянській державі. Велика кількість претендентів на трон карбувала свої власні монети, що супроводжувалося зниженням рівня майстерності та численними лінгвістичними помилками.
Джерело: Edward Dabrowa. Studia Graeco-Parthica. Political and Cultural Relations between Greeks and Parthians, 2011. Розділ: Greek: a Language of the Parthian Empire
Таким чином, поступово, з плином часу, елліни Парфії та Близького Сходу розчинилися, лишивши після себе колосальний спадок.
Епілог. Я написав цю статтю як маленький внесок в україномовний контент про античність і таке маловідоме питання, як використання еллінської мови на території Близького Сходу, Центральної Азії та Індії.
Приклад поступового занепаду еллінів на Близькому Сході показує долю всіх народів, які втрачають не лише свою державність, а й програють демографічні перегони.
