Юрій Іванович Блажевич, кандидат історичних наук, Phd, викладач історії та релігієзнавства Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, голова Хмельницької міської організації Національної спілки краєзнавців України, в даному інтерв’ю ділиться своїми пізнаннями різних релігій та культур світу та того єдиного духовного спадку, що об’єднує людей. Доносити до людей моральні цінності, духовні цінності важливо у всі віки, у всі часи, і сьогодні тим більше. Зараз XXI-ше століття, ми кажемо що це ⎯ вище розуміння цивілізації. А війни йдуть, сьогодні на нашій планеті. По підрахунках тільки за рік буває більше 100 воєнних конфліктів, а є і постійні. Невже людство не могло вже виробити таких духовних підходів, щоб війни заборонити, або ліквідувати їх взагалі з нашого життя?
Міжнародний громадський рух «АЛЛАТРА» — звичайно це великий рух, який взяв на себе дуже нелегку ношу: знайти порозуміння між народами планети, між релігіями, між національностями. Це надзвичайно важливо сьогодні. Будемо шукати Єдине Зерно, щоб знайти компроміс, толерантність, розуміння людського, істинного, натхненного Богом для того, щоб ми далі розвивали нашу людську цивілізацію. Міжнародний соціальний дослідний проект «ЄДИНЕ ЗЕРНО» https://edinoezerno.allatra.org Офіційний сайт Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА»: https://allatra.org/uk Електронна пошта: [email protected]
Джерело: https://allatra.tv/uk/video/jurij-ivanovich-blazhevich-treba-shukati-edyne-zerno
Юрій Іванович Блажевич — доктор історичних наук, Ph.D, голова Хмельницької міської організації Національної спілки краєзнавців України в цьому інтерв'ю ділиться своїми знаннями про різні культури світу та ту єдину духовну спадщину, яка всіх об'єднує. Доносити до людей моральні цінності, духовні цінності важливо в усі століття, в усі часи, а сьогодні тим більше. Ми говоримо, що ХХІ століття — це найвище розуміння цивілізації. А війни тривають. Сьогодні на нашій планеті за підрахунками тільки за рік буває понад 100 військових конфліктів, а є й постійні. Невже людство не могло вже виробити такі духовні підходи, щоб заборонити війни або ліквідувати їх взагалі з нашого життя? Міжнародний громадський рух «АЛЛАТРА» — це, звичайно, великий рух, який взяв на себе дуже нелегкий тягар: знайти порозуміння між народами планети, між релігіями, між національностями. Це дуже важливо сьогодні. Будемо шукати Єдине Зерно, щоб знайти компроміс, толерантність, розуміння людського, істинного, натхненного Богом для того, щоб ми далі розвивали нашу людську цивілізацію.
— Що внутрішньо об'єднує людей? Що саме допомагає знайти спільну мову, не звертаючи уваги на зовнішні обставини?
Юрій Іванович Блажевич, доктор історичних наук, Ph.D, голова Хмельницької міської організації Національної спілки краєзнавців (Україна): В першу чергу, це толерантність, толерантне ставлення до людей різних національностей, різних віросповідань. Крім толерантності, тобто доброзичливого ставлення до кожного, до сім'ї, до дітей, — це ще й розуміння їх правди, правди життя, розуміння їх сімейних цінностей. І це, звичайно, справедливість: їх розуміння і наше ми об'єднуємо. Це розуміння любові. Надзвичайно велике значення має це поняття: і сімейна любов, і побутова любов, але разом з тим, звичайно, і вище божественне начало — Любов божественна, наприклад, почуття милосердя. Розумієте, це, здається, таке знайоме слово, яке ми всі розуміємо, але різні народи, різні нацменшини по-різному до цього ставляться. А суть милосердя — це нам від Бога закладено допомагати іншим, незважаючи на походження, на віру, на релігію і так далі.
— Тобто поняття милосердя включає в себе саме духовну Любов?
Юрій Іванович: Так, духовну велику Любов і до сім'ї, і до традицій, і до предків.
— Як саме в концепції християнської філософії та культури проявляється таке поняття, як подвійна природа людини: що в людині є і звір, і Ангел?
Як це поєднується не тільки в християнстві, але й в інших релігіях? Юрій Іванович: Звичайно, це для студентів дуже цікаво.
— Цікаво для молоді? Юрій Іванович: Так, дуже цікаво. Чому? Тому що треба показувати різні підходи релігій до цієї теми, і тоді їх це зацікавлює. Тоді вже у студентів виникає розуміння подвійності людської природи і природи взагалі, створеної Богом, або Абсолютом, або тією небесною силою, що в різних релігіях по-різному називається, але суть одна: десь початок був і початок, звичайно, не простий, а Божественний.
— Юрій Іванович, що спільного є у всіх цих релігіях? Все ж якісь спільні зернятка Ви знаходите в різних релігіях і доносите їх людям?
Юрій Іванович: Звичайно, спільні — це загальнолюдські цінності. Різні підходи до розуміння цих загальнолюдських цінностей, але все-таки тут є і щастя, і Любов, і Бог, і Батьківщина.
— Які саме символи язичництва, що були на нашій території, перейшли в християнство і як вони асимілювалися в культурі? Юрій Іванович: Наприклад, що було в язичництві і прийшло до нас як символізм, — це зображення сонця. Ви знаєте, що таке Калита? Це відповідний хліб, приготований у вигляді кола з діркою. Коли завершувався рік, Калиту підвішували, тобто сонце підвішували.
Причому наші предки завжди підвішували дві Калити: одну таку стару, запечену, майже чорну, а другу свіженьку, запашну. Це символ того, що старий рік відмирає, а новий в новій іпостасі приходить до людей.
— Ви розповідаєте про символ кола. Що означав цей символ раніше і що означає зараз? Юрій Іванович: Калита — це символ Бога, символ сонця, а коло — це нескінченність, нескінченність життя, яке нам дає Бог, це символ вічного Життя. — А ще таке питання: можете розповісти про символ хреста? Юрій Іванович: У різних віруваннях хрест має дуже велике значення. Взагалі християнство... Що цікаво, я завжди запитую студентів: «Є Трійця свята, а хто з них старший?» Насправді це одна особа в трьох іпостасях. — Як людині взагалі розвинути цю білу, ангельську свою складову? Як Ви розумієте, виходячи з Вашого досвіду, як людина може це зробити?
Юрій Іванович: Потрібно зерна добра такої світлої Душі закладати з самого початку, тоді буде і результат. Звідки взявся розум? Що це таке? Хто його подарував? Ну, зрозуміло, що в більшості випадків ми звертаємося до Бога, що це Божий подарунок. Разом з розумом Бог подарував ще й Любов — обов'язкову складову частину. Як ти скажеш іншими словами про своє ставлення до мами, яка подарувала тобі життя, до батька, який благословив тебе на життєвий шлях, до батьків взагалі, до своїх братів, сестер, сім'ї і так далі? — Чи є в священних текстах, з якими Ви працювали, вказівка на те, що Ангели — це не тільки ті безтілесні істоти, які служать Богу, а що Ангел — це фактично саме та іпостась, якою може стати людина, проживаючи життя на цьому світі?
Юрій Іванович: Так, тут з різних релігійних систем можна назвати багато таких моментів. У християнстві ангели з'явилися в VII столітті нашої ери. Тобто спочатку ангелів не було в християнстві. До речі, спочатку в християнстві не було поняття ангелів, а так, наприклад, як у східних релігіях, що Душа людини може повертатися на землю багато разів. Але все ж у християнстві прийшли до того, що Душа тільки одна і дається Богом один раз. Людина народжується, і Душа відразу в неї вселяється. Вона вічно юна, а потім відлітає в інші світи, до Бога. А в інших релігіях по-іншому. У тому ж буддизмі, особливо індуїзмі, брахманізмі і так далі, там взагалі Душа може повертатися десятки тисяч разів на Землю і перевтілюватися в якусь істоту або людину. І якщо вона, будучи в людській подобі, творила зло, то вона ніколи в людину більше не вселиться, її Бог посилає в камінь, в дерево, в квітку, в слона або в мавпу і так далі.
— Як у концепції християнської філософії та культури з'являється таке поняття як Любов, і Любов у її вищому розумінні — божественна Любов? Юрій Іванович: Людина рівна Богу, але не має всемогутності та вічності. Але за всіма іншими параметрами вона рівна Богу: і в щасті, і в справедливості, і в розумінні добра і світла, і мріях про майбутнє, і так далі. У християнстві, на жаль, трохи інша концепція. У християнстві людина — це раб Божий. Ви відчуваєте різницю? Це раб Божий, він не рівний Богу, тому що він — раб. На мою думку, це негатив. І в будь-якій релігії потрібно, щоб людина була на рівні з Богом хоча б не за могутністю, не за вічністю, а за вчинками в боротьбі за справедливість, за щастя. І тоді тільки може справжня Любов проявитися, коли людина рівна тому Початку, яке її створило. Але Любов в першу чергу до Бога, а потім — до подібних собі, до тварин, до світу. — У християнстві глибоко шанують Марію, або Богородицю. І вона сприймається багатьма людьми як уособлення цієї божественної Любові, саме як та Любов, яка йде від Бога, від Духовного світу до людей, і та Любов, яка в людині повинна примножуватися і зберігатися. Які знання про роль саме жіночого начала є в християнській філософії та культурі?
Юрій Іванович: Ми можемо провести аналогію з АллатРа. Чому?
Тому що Ра — це Бог, а Аллат — це жіноче начало, і тому це, як кажуть, свідчення розуміння, що це таке, що таке жіноче начало, і як ми цінуємо жінку. Недарма я завжди своїм студентам кажу, що в наших степах донині (але вже все більше в музеях) стоять скіфські жінки. Скіфські жінки... Найбільше їхніх образів було і в трипільській культурі, і у скіфів, і у сарматів. Завжди на першому місці були і є жінки.
— Сьогодні, читаючи книгу, ми знаходимо багато знаків АллатРа в різних культурах. Такі знаки є також у християнській культурі. Вони представлені на іконах, на православних хрестах: знак Аллата на іконі «Остробрамська ікона», яка взагалі дуже схожа на сам знак, а також в інших культурах і релігіях. І було б цікаво, щоб Ви розповіли про значення цього знака. Чи згадується він в християнстві і саме його складові?
Юрій Іванович: Складові — це коло і півмісяць. Ми розуміємо, що в християнстві, наприклад, коло є і зараз. І не тільки зараз, але і в минулі століття будували церкву у вигляді кола — круглу церкву, тобто це вічність. Прийшло життя і воно вже буде вічним, як Бог заповідав, і тому коло завжди було в християнстві символом вічності.
А півмісяць рогами вгору в християнстві має подвійне значення: це і жіноче начало, але в більшості випадків, якщо ми подивимося сьогодні на християнські, особливо на православні церкви, хрест і внизу півмісяць — це зображення означає якір, що церква — це якір для людини, яка туди повинна приходити сповідатися, причащатися, молитися. Це оберіг у бурхливому морі життя — тобто символ якоря і символ жіночого начала. Це символ якоря — так у християнстві найчастіше і кажуть. Але також є і було тривалий час розуміння цього як жіночого начала. В інших релігіях також є багато таких зображень. Візьміть східні релігії, мусульманську віру: завжди там півмісяць та інші зображення (на прапорі це є в Туреччині) і так далі. Тобто це символ, який був у багатьох релігійних системах, і він у більшості випадків якраз вказував на жіноче начало. Тому що коло — це більше Душа людини, а жіноче начало — півмісяць — це коли жінка народжує людину вільну. Він не раб, він не якийсь там, як кажуть, бандит чи хтось, а він вільна людина, яка потім шукає правильний шлях у житті.
— Наскільки на сьогоднішній день Ви вважаєте важливим доносити людям ці моральні цінності, духовні цінності?
Юрій Іванович: Це важливо в усі століття, в усі часи, як кажуть, і сьогодні тим більше, тому що ХХІ століття, ми говоримо, — це найвище розуміння цивілізації. А війни тривають. Сьогодні на нашій планеті за підрахунками тільки за рік буває понад 100 військових конфліктів, а є й постійні. Невже людство не могло вже виробити такі духовні підходи, щоб заборонити війни або ліквідувати їх взагалі з нашого життя? Немає ще таких компенсаторів могутніх, ідеологічних, духовних, які б... Релігія діє, але не може до кінця довести, ось це біда. До толерантності нам ще дуже далеко, щоб знайти спільну мову між різними релігійними системами, знайти те спільне зерно, яке б нас об'єднувало. Справжня релігія там, де мир, спокій, злагода, милосердя, благоденство, здоров'я і достаток. Навряд чи ми колись дійдемо до того, що буде єдина релігія на всій планеті. Ми дуже різні, різні погляди, різні сенси всіх наших підходів до життя. Тому будемо шукати це єдине зерно, щоб знайти компроміс, ту толерантність, те розуміння людського, істинного, натхненного Богом для того, щоб далі розвивати нашу людську цивілізацію.
— Що б Ви хотіли побажати нашому руху і цьому проекту «ЄДИНЕ ЗЕРНО»?
Юрій Іванович: «АЛЛАТРА» — це, я розумію, Міжнародний великий рух. Ви взяли на себе дуже нелегкий тягар — знайти порозуміння між народами планети, між релігіями, між національностями. Це надзвичайно важка праця. Ви працюєте дуже активно і в основному на волонтерських засадах, як я розумію. Піднімаєте людей до розуміння того, що і в праці, і в радості, і в щасті можна знайти себе як справжню людину, а не просто людину, яка існує на цьому світі. Але якщо буде врожай, то це тільки завдяки тому, що ви такі «сіячі». Добра вам, щастя, здоров'я і любові.
— Дякую Вам, Юрію Івановичу. Ми Вам дуже вдячні за те, що Ви знайшли для нас час і поділилися своїм досвідом.
Юрій Іванович: Приємно співпрацювати, тому що ви працюєте на позитив, на величезний позитив, під Божим початком, Божою Любов'ю. І люди повинні сприймати це і повинні в більшості приймати ці речі. — Так, це правда.
Юрій Іванович: Але треба ще розбудити в них Совість, Честь і Справедливість, щоб розуміли, що це не хтось принесе, не в магазині купиш, не на базарі, а своєю духовною працею в першу чергу. — Внутрішньою роботою.
Юрій Іванович: Так. — Дякуємо Вам. Хочемо подарувати Вам книгу. Можливо, вона у Вас є.
Юрій Іванович: Ні, не маю. — Якщо немає, даруємо Вам.
Юрій Іванович: Дякую, дуже дякую. Вона також допоможе мені і зрозуміти багато чого, і навчитися.
Дякую. Усього доброго!
Джерело: https://allatra.tv/uk/video/jurij-ivanovich-blazhevich-treba-shukati-edyne-zerno
