А оказія така
Сталась раптом у цю ніч -
Місяць вжучів тропака!
Та з весною пліч у пліч.
З глузду з”їхали зірки,
Розкрутились у танку -
Хмари ночі у шматки,
Розкидали як луску.
У полях, в степу, гаях
Ті сріблинки ночі хмар
Наче зірки в ліхтарях,
Чи як скра, чи диво-жар!
Вітер вільний шаленів -
Прихилявся та весні
Усміхався, шепотів,
Обіймав, співав пісні…
…І та всяя метушня
Розхитала небокрай,
Ніч від танцю - в темінь дня,
В будень, де війна як гра,
Де в безвихідь всі путі!
Де у світі ти один
Та цей світ у забутті,
Та руїни…та хрести.
***скра = іскра
