Безсилий все шукаєш волю.
Розкинув карти та… — закляк.
Та шлеш прокляття за недолю
На окупанта-москаля —
Злодюгу, вбивцю, мародера
Та брехуна, нестерпний ор
Який здійняв аж до істерик.
І ще й сповідує терор…
Але то все слова та й годі.
З того не легшає душі.
А за вікном з небес негода
Нудною мрякою дощить.
Тут сьогодення все темніше.
З ким знався - стали вороги.
Буття усе за ніч нічніше
Та все тепер не до снаги.
В душі покора вкорінилась,
Лінь та байдужість у думках.
Їдка неволі гидь та гнилість
Незмінно царствує на страх.
Стає застоєм ця незмінність
У часі, в просторі, світах.
Та править кроки — неодмінно! —
У прірву, в розбрат та на крах.
