Російське вторгнення в Україну стало сигналом для пробудження: настав час залишити в минулому бачення світу, яке сформувалося після холодної війни, в якому вважалося, що режими в Москві та Пекіні стануть відповідальними учасниками міжнародного порядку, заснованого на правилах. Натомість повстав дедалі більш суперечливий світ, охоплений авторитарною агресією, найнебезпечнішим прикладом якої є "партнерство без обмежень" між Китаєм і Росією, за допомогою якого обидві країни підтримують репресивні, експансіоністські плани одна одної.
Однак ще залишається глобалізований світ взаємопов'язаних економік і суспільств: єдиний, неподільний театр воєнних дій, в якому безпека кожної країни тісно пов'язана з безпекою кожної іншої. Це особливо стосується світових демократій, чиї альянси і партнерства піддаються нападкам з боку авторитарних держав, які прагнуть розколоти і розділити демократичний світ.
Дехто стверджує, що міжнародна підтримка захисту України від російської агресії відволікає увагу і ресурси від протистояння китайській агресії. Згідно з цією точкою зору, захист України зробив демократичні країни, такі як Тайвань, більш вразливими.
Але цей аргумент недооцінює, наскільки геостратегічні інтереси світових демократій пов'язані між собою - так само, як і порядок денний Москви та Пекіна. Американські чиновники дійшли висновку, що принаймні з другої половини 2023 року Китай надає Росії військову підтримку, але не летальну зброю, що є значним зрушенням у порівнянні з початковою фазою війни Росії в Україні, коли Пекін займав дещо нейтральнішу позицію. Китай чітко вирішив, що він зацікавлений не лише в підтримці Росії, але й у зміні геополітичного ландшафту в Європі.
В умовах, коли Китай і Росія перебувають у такому тісному зв'язку, для демократій ще більш важливо діяти скоординовано. З цією метою демократії світу на чолі зі Сполученими Штатами повинні продовжувати надавати військову, економічну та гуманітарну допомогу Україні. Мета цієї підтримки виходить за рамки повернення до статус-кво на європейському континенті. Допомагаючи Україні, демократії можуть збільшити свою відносну силу проти китайсько-російської коаліції.
У розумінні цього Тайвань вітає нещодавнє рішення Конгресу США про продовження американської військової підтримки України. Така демонстрація незмінної і беззаперечної рішучості захищати демократію не відволікає від захисту таких країн, як Тайвань: фактично, вона є ключовим стримуючим фактором проти авантюризму з боку Пекіна.
Так само, як боротьба за захист демократії в Україні має глобальні наслідки, так само і захист Тайваню. За оцінками Bloomberg Economics, вторгнення Китаю на Тайвань коштуватиме світовій економіці близько 10 трильйонів доларів, що еквівалентно майже десяти відсоткам світового ВВП - це більше, ніж наслідки війни в Україні, пандемії COVID-19 та світової фінансової кризи 2008-9 років. Блокада Тайваню з боку Китаю призвела б до менших руйнувань, але все одно коштувала б світовій економіці близько 5 трильйонів доларів.
Причина проста: понад 90 відсотків найсучасніших мікросхем виробляються на Тайвані, і приблизно половина світового флоту суден, що перевозять контейнери, проходить через Тайванську протоку. Тайвань є невід'ємною і незамінною частиною глобального ланцюга поставок, і його захист вимагає глобальних зусиль. Але цінність безпеки Тайваню не лише економічна, а й геостратегічна. Збереження статус-кво в протоці є життєво важливим для підтримання американської союзницької системи, регіонального балансу сил і ядерного нерозповсюдження. Ці три найважливіші стовпи підтримували стабільність і процвітання Індо-Тихоокеанського регіону протягом багатьох поколінь, і вони опиняться під загрозою, якщо Китай отримає контроль над Тайванем. Економічні втрати і перебої в ланцюгах поставок можна було б з часом пом'якшити. Але геостратегічний зсув на користь авторитарного експансіонізму Китаю завдасть шкоди світу на десятиліття вперед.
Уряд Тайваню доклав значних зусиль, щоб відповісти на виклик безпеці з боку Китаю. Під керівництвом президента Цай Інвень, Тайвань активізував свої зусилля з посилення самооборони. Минулого року Тайвань збільшив свій оборонний бюджет приблизно на 14 відсотків, до 19 мільярдів доларів, або 2,5 відсотка національного ВВП. Вісім років тому оборонний бюджет становив менше 2,0 відсотків ВВП.
Тайвань може розраховувати на потужну підтримку з боку країн-однодумців лише тоді, коли він зробить рішучий крок до самооборони. Це був перший і найважливіший урок, який Тайвань виніс із захисту України від Росії: оскільки українці були готові боротися за свою демократію, решта світу була готова допомогти. І наша рішучість захищати себе стане тільки сильнішою за нового президента Вільяма Лая.
Тайвань є відповідальним членом міжнародного співтовариства, і його позиція щодо збереження статус-кво через Тайванську протоку не зміниться. Але він потребує, щоб світові демократії зробили все можливе, щоб допомогти зберегти мир через силу та єдність. Продовжуючи підтримувати Україну в її боротьбі за виживання перед обличчям російської агресії, світові демократії продемонстрували саме ту рішучість і моральну чистоту, якої потребує від них Тайвань. Ми не можемо допустити, щоб це століття стало свідком народження світового порядку, в якому авторитарні режими зможуть знищити справедливість і свободу. У найближчі роки доля Тайваню, як і доля України, стане вирішальним випробуванням, яке світові демократії не повинні провалити.
