Запалюючи світи

Такі уже у нас часи,

Що собою ми запалюєм світи.

А люди падають, як листя восени,

І багато із них вже не стріне весни.


Такі уже у нас часи,

Люди згорають немов сірники.

Їх вітер кидає, мов попіл у світ,

Та знов пророста із попелу цвіт.


Ми кров'ю нашою підписуєм скрижалі,

Щоб цілий світ зміг жити далі.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Julia Roy
Julia Roy@Julia_Roy

Така

436Прочитань
3Автори
16Читачі
На Друкарні з 9 червня

Більше від автора

  • Тонка грань

    Я торкаюсь

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Дифузія душ

    Дифузія душ — це процес Процес перетворення в єдину суть без меж.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Запах скла і доріг

    Помилки це дороговкази, а страх- спокуса

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • “ Вибух “

    Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • “ Вибух “

    Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія