Уяви механізм, який дозволяє державі знищити будь-кого - не за злочин, а за те, ким ця людина є. Механізм, що вже стер кордон між релігією і політикою в одній країні, дав диктатурі готове алібі для масових репресій у другій, і прямо зараз розробляється - можливо, навіть у нашій власній країні.
Спочатку подивимось, як це вже спрацювало в інших країнах. А потім — наскільки близько ця ж конструкція підійшла до України.
Чому одне слово важить більше, ніж здається
Навіщо взагалі окремий "антисектантський" механізм, якщо вже існують статті за конкретні злочини? Шахрайство вже карається статтею про шахрайство. Насильство - статтею про насильство. Примусова праця - статтею про работоргівлю. Кожен реальний злочин, який чинять деструктивні групи, вже має свою кримінальну статтю - незалежно від того, релігійна це організація, бізнес-структура чи політичний клуб.
То навіщо ще один закон, що б'є саме по "сектах"? Новий закон не вимагає доводити конкретний злочин. Достатньо довести "сектантський характер" - а це означає не "що людина зробила", а "хто вона є" чи "у що вона вірить". Це переносить тягар доведення з дії на ідентичність.
Росія: коли слово "секта" перестало означати релігію
Офіційне визначення, яке використовує сама держава: тоталітарна секта - це організація, що існує "в різних формах: культурологічній, комерційній, науково-пізнавальній, громадській, оздоровчій, освітній, психотерапевтичній". Прочитай уважно. Це перелік будь-якої форми людської активності.
Перевір сам — ось що насправді є в офіційному переліку екстремістських організацій Міністерства юстиції РФ, поруч одне з одним, в одному й тому самому списку:
Релігійні громади - наприклад, місцева релігійна організація Свідків Єгови з Таганрога, а пізніше - й усі 395 відділень Свідків Єгови в Росії одним рішенням Верховного суду.
Слов'янські неоязичницькі общини - наприклад, Краснодарська "ВЕК РА" (Ведичної Культури Російських Аріїв).
Політична партія - Національно-большевицька партія.
Українські організації - "Правий сектор", УНА-УНСО, УПА - внесені тим самим списком, тим самим механізмом, що й релігійні громади.
Фан-клуб футбольної команди - об'єднання вболівальників "Сектор 16" з Татарстану.
П'ять зовсім різних категорій - релігія, етнічна духовність, політика, національний рух, спортивні фанати - в одному реєстрі, під одним і тим самим юридичним механізмом. Коли інструмент створено для боротьби з "екстремізмом" чи "сектантством" без вузького, конкретного визначення - він не обмежується релігією. Він поглинає все, що держава вирішить туди додати.
Хронологія масштабування:
2009 рік: указом Мін'юсту Олександр Дворкін очолив Експертну раду з державної релігієзнавчої експертизи - отримав повноваження визначати, яка група людей "правильна".
2016 рік: закон Ярової зробив незаконною домашню молитву без спеціального дозволу.
Сьогодні: та сама логіка вже накладається на цифрове життя росіян. Лайк, що автоматично стає публічним репостом, чи коментар можуть стати підставою для справи за "екстремізм" - навіть якщо людина просто зберегла картинку без жодного наміру комусь нашкодити. Один житель Пермі був засуджений за репост статті, яку сам вважав правдивою. Інший - за репост, зроблений ще до того, як сам матеріал внесли до забороненого списку.
Релігія, політика, фан-клуб, картинка у "ВКонтакте" - все це вже опинилось під одним і тим самим юридичним механізмом. Питання не в тому, що ти зробив. Питання в тому, чи вирішить хтось назвати це "сектантським", "екстремістським" чи просто "небезпечним" - і закон вже готовий це підтвердити.
Депрограмування: американський винахід, що став міжнародною технологією
Але звідки взагалі взялась думка, що людину можна примусово "звільнити" від групи, яку хтось назвав "сектою"? Відповідь - США, 1970–90-ті роки.
Cult Awareness Network (CAN) працювала за простою схемою: родичі платять, "фахівці" викрадають людину, тримають у готельному номері чи підвалі - без сну, без зв'язку із зовнішнім світом, поки людина не "визнає", що була "запрограмована".
Найвідоміша справа - Джейсон Скотт, 18-річний член п'ятидесятницької церкви, якого 1991 року викрали на замовлення власної матері. Депрограмер Рік Росс і двоє його асистентів утримували його п'ять днів. У 1995 році суд одноголосно визнав організаторів винними - і саме ця справа довела CAN до банкрутства.
Методика перейшла на інший континент через конкретні персональні зв'язки. Європейська федерація FECRIS виникла з імпульсу американської організації AFF (American Family Foundation) - тієї самої, що створила техніку депрограмування. Олександр Дворкін брав участь у конференціях AFF у Нью-Йорку в 2001, 2003, 2005 і 2006 роках поруч з американськими антикультовими активістами, включно зі Стівеном Хассаном, автором концепції BITE-моделі контролю розуму, який особисто практикував примусове депрограмування в США в 1970-х і пізніше став одним з найвідоміших у світі "експертів з культів". Дворкін зрештою став віцепрезидентом FECRIS і залишається в її керівництві.
А в Іспанії суд уже встановив конкретний випадок: 1999 року Європейський суд з прав людини розглянув справу жінки на прізвище Рібера Блюме, що судилась з іспанською державою через примусове депрограмування. Суд встановив пряму причетність іспанської групи AIS/Pro Juventud, афілійованої з FECRIS, до цього випадку.
Глобальна мережа: одне розмите слово - і ось уже зброя в руках диктатур
Франція, демократія з вільними виборами, у 2001 році ухвалила закон, повна назва якого - "Закон №2001-504 від 12 червня 2001 року, спрямований на посилення запобігання та припинення діяльності сектантських рухів, що порушують права людини й фундаментальні свободи". Закон карає не за дію, а за "стан психіки" жертви, який неможливо об'єктивно вимірити жодним приладом. У 2024 році його посилили: додали кримінальну відповідальність за розмите "психологічне підкорення" з тюремними термінами.
Китай бере цю саму юридичну логіку, щоб виправдати репресії проти мільйонів послідовників Фалуньгун через спеціальне відомство "Офіс 610". Міжнародний трибунал у Лондоні (2019) дійшов висновку про систематичне вилучення органів у в'язнів-послідовників. Коли міжнародна спільнота критикує Китай, китайські чиновники у відповідь публічно цитують саме французький закон як часткове виправдання своєї політики прав людини.
Демократія дала диктатурі готове алібі для насильства.
Іспанія, прямо зараз, у 2025–2026 роках, розглядає законопроєкт №122/000051 - той самий розмитий принцип "примусового переконання" (persuasión coercitiva), і навіть прихильники закону визнають: "де провести межу, що є сектантською групою?" - питання, на яке досі немає чіткої відповіді.
Чи готують в Україні закон про секти?
З 2018 року в Україні існує науковий центр (ЦЕПД), що системно розробляє "критерії виявлення ознак деструктивного культу" та законодавчі пропозиції під темою "Тоталітарні організації та деструктивні культи: правові засади протидії". Директорка центру, юристка Ірина Кременовська, є автором низки публікацій на цю тему, включно з роботою "Критерії виявлення ознак деструктивного культу серед релігійних організацій" (2018).
Офіційні критерії, які центр пропонує: учасники "деструктивних культів" нібито виявляють "фанатизм" і "випадають із суспільного життя та продуктивної праці" внаслідок "ідеологічного оброблення свідомості". Чи можна об'єктивно, в суді, довести, що людина "випала з продуктивної праці" через "ідеологічне оброблення", а не через власний усвідомлений вибір змінити життя? Це той самий розмитий стандарт "стану психіки", який ми вже бачили у Франції та Росії - лише в українській обгортці.
Важливий судовий факт для повноти картини: у лютому 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд України, розглядаючи справу про законність діяльності AllatRa, визнав неприпустимою експертизу, автором якої була Кременовська - суд встановив, що вона публічно й послідовно виступала проти цієї організації ще з 2015 року, що свідчить про її зацікавленість та упередженість як експерта.
І це не перша спроба оформити подібний підхід законодавчо. Ще у 2014 та 2020 роках Верховна Рада двічі підходила до спроби законодавчо оформити боротьбу з "деструктивними релігійними організаціями" - обидві ініціативи не стали чинним законом, але термінологія залишилась в обігу.
Найтривожніший приклад того, куди це може завести: на окупованих територіях так звані "закони" про свободу віросповідання вже ввели поняття "секти" без жодного визначення - і це призвело до того, що майже всі протестантські церкви опинились поза законом.
Це не означає, що в Україні зараз відбувається зловживання владою. Це означає інше: інфраструктура для потенційного зловживання вже розробляється, незалежно від намірів тих, хто над нею працює. Завтра критерії, написані для боротьби з реальними ворожими мережами, можуть так само легко застосуватись до незручної громадської організації чи релігійної меншини - бо сам інструмент, за конструкцією, не вимагає доведення конкретного злочину, лише "ознак" стану психіки чи поведінки.
Перевіряй завжди три речі
Чи визначення конкретне, чи розмите?
Хто фінансує тих, хто визначає "ворога"?
Чи закон карає всіх однаково, чи лише незручних?
Головний урок
Жоден такий закон не ухвалюється сам по собі. Його ухвалює парламент, обраний людьми. Його підтримує суспільство, яке мовчить або погоджується, коли чує переконливі слова про "захист" і "безпеку". Кожен, хто підтримує розмиту риторику проти "сект" - навіть не замислюючись, навіть зі щирим бажанням захистити когось - стає частиною механізму, який завтра може спрямуватись проти нього самого.
Слово "секта" небезпечне не для "дивних людей у балахонах". Воно небезпечне для будь-кого, кого завтра вирішать так назвати - і відповідальність за те, щоб цього не сталося, лежить не лише на депутатах чи суддях, а на кожному, хто вирішує, підтримати цю риторику чи поставити їй запитання.
Тепер, коли ти бачиш цей механізм - ти впізнаєш його, де б він не з'явився знову. Це і є справжній захист: не довіра до того, хто перший назве когось "сектою", а звичка запитувати - а які тут конкретні дії, а не ярлики?
