Від зірок і до зірок проноситься свіже миготіння, що пошепки віщає про народження нової зореньки. Чим старші зірки, тим менше захвату у них викликає така новина - що вони там не бачили? Тисячі і мільйони років проносяться перед примарними очима, показуючи пришвидшену історію становлення теперішнього Всесвіту. Старі зірки усе пам'ятають і надійно зберігають таємниці Космосу.
Маленькі ж зіроньки уважно споглядають, мов зачаровані. На жаль, не кожна може дістатися ближче до місця творення нового чуда світу, а тому лише з нетерпінням поглядає кудись туди, ліворуч чи праворуч... кудись туди, де от-от, нарешті зібравшись в купку і набравши достатньо сміливості, зав'яжеться нове зоряне життя.
І не чутно тут ні криків матері-зірки, ні навіть криків самого немовляти. Новонароджені зорі не вміють кричати, а матір їхня - самі безмежні космічні простори.
Тож, нова зірка засяяла. Десь в безмежжі тим часом стара зірка востаннє окидає оком володіння своєї матері.
