Випадково прочитавши в соцмережах про презентацію збірки української фантастики "Хроніки незвіданих земель", я одразу ж замовила собі цю книженцію. Зараз це для нас із хлопцем - головна з "кухонних розваг": коли один з нас щось готує, інший читає книгу вголос (доречі, класна практика - дуже раджу).
Зараз прочитано 3 повісти з 5-ти, це були три вечори неймовірних занурень у історії, що відбувалися/-тимуться в країні, де ми живемо. Хочу трошки розповісти окремо про кожну з прочитаних історій.
Якось він готував борщ, а я читала "Найближчі до пекла"...
Це гостросюжетне оповідання сподобалося мені перш за все через фактуру: є багато історій про вампірів. Але тут один повадився щось там робити на донбаській шахті... Читаєш і впізнаєш терикони, сільський побут, типажі шахтарів. Але головна героїня нагадує Бафі.
Борщ вийшов смачний:)
Повість про козаків, що колонізують Марс - "Земля обітована" - як на мене, іронічна. Зокрема, там є цікавий пассаж про львів'ян. Півтора столітня російсько-українська війна минула, Росію відгородили Стіною, на якій служить спеціальний дозор, і відтоді почалася епоха колонізації Марсу. Тоді галичани винайшли релігію, яка забороняє їм вживати алкоголь, а на зібрані кошти [припускаю, що кошти ті були зібрані ресторанним бізнесі "!ФЕСТ", ліл] відправили космічний крейсер на Альфа-Центавру. Відтоді галичан величають не інакше, як "крейсеряками".
Зараз дочитуємо повість "Спілка порятунку кахлів і людей" - про львів'янку з ~1939-го, що подорожує в майбутнє, у часи другої Світової. Ця історія, як на мене - сама цікава, як стилістично, так і змістово. Багато незвичайних сюжетних ходів, а ще місцевої лексики (для мене це - показник автентичності письменника).
Відчуття - ніби побували в інших світах. Книжку можу впевнено порадити. Але є одне "але". Для мене фантастика - це спосіб розповісти про конфлікти реального світу, використовуючи метафори й допускаючи варіанти іншобуття суспільства. З цим ці повісті справляються лише частково, тому що головна мета тут все ж таки - розважальна. Жанр - янг-едалт, цільова авдиторія - підлітки. То ж будьте готові, що дорослих тем, сцен, жестяку та відкритих кінцівок не буде. Особисто мої пошуки улюблених автор_ів (рівня Урсули Ле Гвін, Станіслава Лема - я така) ще тривають, але як захопливе чтиво на вечір - супер.
Доречі, фантастичні talks роблять цікавий проект - ютуб канал про українську (і не тільки) фантастику. Вважаю, що таким чином розвивається обізнаність читачів, а також ці блогери закаладають підгрунтя для високого рівня українських авторів. Ось посилання: https://www.youtube.com/@fanttalks
