Серед всіх антисемітів мене дивувало, що ніхто з них не може пояснити, чому вони антисеміти
Україно-єврейські стосунки завжди були вкрай складними. Прохолодними вони лишаються і сьогодні, і обидві сторони чітко вважають, що на поступки має йти саме друга сторона.
На тому тижні деяким панам та пані вкрай не припав до душі той факт, що в Києві буде вулиця Праведників. І тут відразу виринають ті складні стосунки євреїв і українського народу. Хмельницький, Петлюра, Бандера, для єврейського народу вважаються чи не найбільшими кривдниками, відразу згадується Коліївщина і інші єврейські погроми.
В 2016 році соціологічна група Pew Research провела дослідження рівня терпимості в країнах східної та центральної Європи. Було виявлено, що рівень терпимості до Євреїв в Україні достатньо високий. Тільки 5% населення не хотіли б бачити євреїв своїми співгромадянами. Цю цифру широко розтиражували, мовляв "ля, які хіхли толерантні", хоча я б звернув увагу на інші показники. Попри ці 5 відсотків, 30% не бажали б бачити Євреїв членами своєї родини, що є співставним з іншими нашими сусідами по Речі Посполитій, серед українців католиків не хотіли б їх бачити 48%, при тому що серед них не хотіли б бачити євреїв співгромадянами ще менше людей, всього 4%. В Україні також достатньо висока терпимість до співгромадян-мусульман та ромів, поступаючись хіба що мусульманській Боснії, і припускаю, через югославське минуле, Сербії. Тож скоріше, низький рівень антисемітизму свідчить не про плідну співпрацю громад, а про загальну українську національну терпимість, бо і український націоналізм здебільшого має громадянський характер, при тому, часом дуже розмитий.
Насправді ж україно-єврейські стосунки завжди були вкрай складними і заплутаними. Про що казати, якщо багато героїв українського національного міфу є для євреїв ворогами, а деякі українські політики, наприклад той же Тягнибок, потрапляли в рейтинги топ-10 антисемітів. Антисемітизм в Україні не міг не виникнути, і на це було багато різних причин.
Перед початком розмови треба зрозуміти, чим взагалі те традиційне суспільство, яке в уявленні багатьох сучасних традиціоналістів, це коли геїв нема, і тісак на аві, відрізняється від не-традиційного.
Воно відрізняється в підході до соціальних конструктів і ролей в суспільстві. І тим, і тим, прийнято кричати про соціальні конструкти, але прогресивісти після цього говорять як це погано, а традиціоналісти як це добре.
Для традиціоналіста, в першу чергу, важлива соціальна роль і ідентичність. І коли ми говоримо про євреїв в бородаті часи, це треба брати до уваги. Історії про вищість рас, участь в (((ж озмові))) на підставі генетики, і інші речі, які сьогодні у нас асоціюються із антисемітизмом — це продукти модерних часів, і до традиційного суспільства мають хіба що досить віддалене відношення.
Будучи вигнаними з Палестини арабами, євреї опинилися в Європі, де їх становище було досить скрутним. Відома історія, як козаки взяли євреїв в полон, відправили зібрати за свій викуп 8000 карбованців, а через їх скрутний стан змогли зібрати тільки 600. Насправді єврейські громади досить часто були вкрай бідними.
Феодальна Європа вже була поділена між феодалами, і зайняти нішу у жорстко ієрархаїзованому суспільстві було доволі складно. Тож євреям приходилося займати місце торговців, банкірів, і майстрів. Здебільшого це було питанням виживання.
Євреї стали хорошими місцевими податковими агентами, просто бо їм не було чим зайнятися ще. Вони не могли брати участь в сільському господарстві, їх не наймали на військову службу. Саме через їх соціальну роль.
Перший єврейський погром в Україні відбувається після Видубицького з'їзду при Мономасі. Основною причиною вигнання євреїв з Русі була економічна діяльність. Руські купці банкрутували перед євреями, що створили міцну і достатньо високоефективну в плані торгівлі громаду, отримуючи широку політичну суб'єктність.
Після падіння Русі під тиском монголів, євреї беруть активну роль у зборі данини. Пізніше вони стали активним жителями міст і займалися кредитом і торгівлею. Така діяльність була, знову ж таки, в першу чергу, результатом розподілу праці, в силу того, що Європа була жорстко ієрархієзованою, і це було фактично єдине місце, де вони могли діяти.
Євреї це іудеї, в той час як європейці були християнами. Вони погано інтегрувалися в європейські суспільства.
Для Європи, в першу чергу, мова йшла не про семітське походження, а про релігію. Існують докази про те, як після зміни віри євреї ставали повноцінними членами суспільства, і навіть могли ставати козаками.
Водночас, закритість спільноти допомогла євреям вибудувати міцну громаду із міцними соціальними зв'язками, яку складно покинути. Між членами спільноти сформувалася міцна культура сорому, євреї, на відміну від європейців не покладалися на звичні нам інститути, а виключно на взаємну довіру всередині спільноти. Порушення правил спільноти означало остракізм, і вигнання єврея з власної громади. Така закритість і загальна інтегрованість допомогла євреям дожити і до наших днів.
Євреї були не схожі на решту населення, вони жили окремо, погано інтегрувалися, мали іншу віру, працювали в інших галузях, і взагалі робили все, аби означити власну окремішність.
Річ Посполита, на відміну від багатьох інших країн, лишалася більш-менш релігійно терпимою, саме тому, на її землях багато євреїв змогли знайти спокій. Цим і пояснюється така кількість єврейських погромів на українських землях. Історія стикала два народи лобами, роблячи цю проблему окремим болем.
Рене Жерар в книзі «Цап Відбувайло» описує такий соціальний процес, як уставне насильство. На його думку, він пояснює багато міфологічних сюжетів і ритуальних практик, починаючи від жертвоприношення і закінчуючи падінням Содома і Гомори.
Основою всіх цих процесів є розпад соціальних інститутів, втрата розуміння людьми, що робити, кого боятися, і заради чого жити. Еволюційні механізми навчили нас шукати друзів і ворогів. При тому часто ворогами стають абсолютно безневинні речі.
Наш мозок на підсвідомому рівні шукає джерело страху. Наші вкрай давні пращури жили у світі, де в будь який момент можна було бути атакованим звіром, або іншим плем'ям. Для цього люди почали шукати маркери "свій і чужий". В цьому лежить причина всіх геноцидів. Як правило вони стаються саме в період хаосу і занепаду.
Люди в суспільстві, що знаходиться в стані стресу, шукають винних. Вони — як мала дитина, яка відчуваючи дискомфорт, плаче, але не знає джерела її дискомфорту. Під ніж завжди попадають найбільш несхожі.
Євреї поширюють чуму травлячи колодязі, вганяють нас в злидні дорогими кредитами, контролюють всі уряди світу, наливають горілку в шинку, і ще багато жахів, які може відчувати людина перед закритою, незрозумілою спільнотою, що живе осторонь, і при тому намагається якось вижити. Людям складно зрозуміти, що в цій спільноті живуть такі саме люди, мозок яких працює так само, як і їх. Вони не мріють вас вбити чи захопити мозок. Вони просто хочуть жити. Закритість спільнот, неможливість до них потрапити обезособлює, люди просто не розуміють, що їм очікувати.
І коли люди припиняють бути зрозумілими, інші люди не можуть зрозуміти мотиви та дії. А тоді їх дуже легко додумати, повісивши на них всі проблеми та біди. А ще гірше стає коли ця спільнота, виявляється чимось краще.
Чому серед професорів, банкірів і інших так багато євреїв? Як невелика кількість Караїмів могла окупувати більшість тютюнової промисловості російської імперії? Да тому що більше нікуди не було податися, а закритість спільноти дала акумулювати величезний досвід. Навчитися це робити краще всіх було питання виживати. Якщо ти не впорався, ти помер.
Євреї зайняли у свідомості, особливо тих народів, де їх було багато: в Україні, Польщі, Німеччині, особливе місце підкроватних монстрів. Людей, яких треба принести в жертву заради встановлення порядку. Це актуально для нас і сьогодні. В кризові моменти соросята і Порошенко, який насправді Вальцман, виходять на поверхню. Вони хочуть лишити нас з половиною вареника, зруйнувати традиційне суспільство, змусити вимерти, надурити і інше, і інше, і інше.
Це не пройшло і зі зміною парадигми, просто тепер всі ці страхи стали пояснювати ноукой і расовими теоріями. Раніше щоб припинити бути євреєм, достатньо було змінити віру, тепер від цього взагалі ніяк не відмитися. Це при тому, що і самі євреї з тих часів стали набагато відкритішими і більш ігтегрованими в суспільство.
Коли суспільство занурюється в хаос, най це велика депресія чи голодомор (ви ж чули теорію, що його влаштували євреї?) чи національні повстання, всі ці страхи вилазять на поверхню. Тож і лякати Соросом нас припинять ой як не скоро.
