Забери мене, не їх.
Облиш, облиш
Пусти свій ніж.
Між небом і землею
Все стелю й стелю
Апокрифом блаженним
Знайдуть шляхи Орфея
Навіки, (не)живі.
Без помину, без подиху
І кожен з них без погляду.
Перед кінцем у вічності
Подивиться назад.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 10 березня
Більше від автора
Вам також сподобається
v.b | комети у степу | цикл “абразія“
Пам’ять — як зірка: зникає, але ще світить. І ми, мов комети, мчимо в тумані вчорашніх левад, шукаючи те, що вже не співає, але ще живе в нас. До порогу — крізь нескінченність.
Теми цього довгочиту:
ПоезіяТеми цього довгочиту:
ПоезіяВірш-поема(якщо його можна піднести під цю категорію)
Проста історія про те, як той, хто відкрився цьому світові, поплатився за свою щирість життям
Теми цього довгочиту:
Поезія
