Дослідники об’єднали генетичні дані 1 235 695 осіб, що зберігаються в трьох біобанках донорської ДНК та медичних записів, і виявили 343 окремі ділянки в геномі, пов’язані з хронічним болем. Дев’яносто дві з цих ділянок раніше не були пов’язані з болем; у попередніх дослідженнях болю повідомлялося про понад 170 таких ділянок загалом. Роботу опубліковано 12 листопада 2026 року в рецензованому журналі Nature Neuroscience; матеріал про неї вийшов 13 листопада 2026 року. Автори пишуть, що хронічний біль не має корисного об’єктивного показника для визначення профілактики чи лікування, і пропонують результат як основу для біомаркерів та прогнозування ризику, а не як метод лікування. Це важлива межа: дослідження розширює генетичну карту болю, але не перетворює її на клінічну інструкцію.
Три біобанки вимірюють біль різними способами. У програмі «Мільйон ветеранів» ідеться про інтенсивність, яку учасники самі повідомляли протягом кількох років; у британському біобанку — про кількість больових ділянок тіла; у FinnGen — про діагностичні коди. Сільванус Тойкумо, Генрі Р. Кранцлер та колеги з Медичного центру Crescenz VA та Університету Пенсільванії об’єднали ці три показники в один, який вони називають багатовимірним болем, а потім використали вимірювання регуляції генів у тканинах мозку та крові, щоб визначити пріоритетність 490 генів зі статистичними доказами зв’язку. Усі учасники мали європейське походження, що, за словами команди, обмежує те, наскільки далеко результати дослідження поширюються на інші популяції. Це не дрібна примітка, а пряме обмеження для будь-яких узагальнень.
Аналізи, проведені окремо за статтю, виявили 115 ділянок у чоловіків та 12 у жінок. Чоловіча вибірка була більш ніж удвічі більшою за жіночу, і в статті пояснюється більша частина цієї розбіжності складом біобанків, що беруть участь, а не біологією, що вимагає більших та збалансованих за статтю наборів даних. Іншими словами, різниця між 115 і 12 не є готовим висновком про те, що біль у чоловіків і жінок має принципово різну генетику; вона насамперед відображає структуру вибірки.
Аналіз також виявив, що варіанти, пов’язані з болем, сильно перетинаються з варіантами, що викликають безсоння, депресію, посттравматичний стресовий розлад та розлади, пов’язані зі вживанням психоактивних речовин. Використовуючи метод, який перевіряє причинно-наслідкові зв’язки зі спадковими варіантами, автори повідомляють про докази того, що біль сприяє розладам, пов’язаним зі вживанням психоактивних речовин, та підвищенню рівня С-реактивного білка, маркера запалення. Повні результати метааналізу опубліковані на Zenodo, де інші групи можуть їх завантажити. Для читача практичний висновок стриманий: це дослідження дає ширшу генетичну основу для подальших робіт над біомаркерами й прогнозуванням ризику, але не є медичною порадою і не замінює консультацію з кваліфікованим медичним працівником.
Медичне застереження: цей контент надається лише для загальної інформації та освітніх цілей; він не є медичною порадою і не повинен використовуватися як заміна професійної медичної консультації, діагностики чи лікування; з будь-якого питання щодо захворювання, проблеми, симптому чи рішення про лікування слід консультуватися з кваліфікованим медичним працівником.
https://allatra.media/news/science-multidimensional-pain-gwas