Карпатська Україна (Карпато-Українська Держава) — офіційна назва автономної Української республіки у складі Чехословаччини в 1938-1939 рр. та Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939 р. Неофіційна назва «Карпатська Україна» використовувалася до 1939 р. для позначення території Закарпаття.
Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об’єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних зборах (Руському соборі) в Хусті, куди зібралося понад 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з УНР.
Проте несприятлива міжнародна ситуація та критична позиція Правління УНР у зв’язку з агресією більшовицької Росії не дозволили закарпатським українцям реалізувати свої надії на об’єднання в одній українській державі. Відповідно до положень Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. і Тріанонського мирного договору 1920 р. Карпатська Україна увійшла до складу Чехословаччини на праві автономії. Проте справжній автономний статус Карпатської України, визначений у договорах, чехословацький уряд так і не закріпив.
У 1920-1930-х роках українські громадсько-політичні партії Закарпаття активно виступали за надання автономії Карпатській Україні, створення Української національної держави та об’єднання в Самостійну Українську Державу в Соборі. Після Мюнхенського договору чотирьох держав (25 травня 1938 р.) важке міжнародне становище Чехословаччини та посилення боротьби українського населення за політичні права змусили чехословацький уряд погодитися на надання Карпатській Україні статусу автономної республіки. 8 жовтня 1938 р. було створено перший автономний уряд на чолі з А. Бродієм (затверджено центральним урядом 11 жовтня 1938 р.). 22 жовтня 1938 р. празький парламент прийняв конституційний акт про автономію Карпатської України, за яким Чехословаччина перетворювалася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців. 27 жовтня 1939 р. А. Бродія, який намагався проводити проугорську політику, було звільнено з посади голови уряду, а А. Волошина обрано прем’єр-міністром Карпатської України.
Рішенням Віденського арбітражу 1938 (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940) значна частина Карпатської України (Угорський, Іршавський, Мукачівський і Севлюшський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України було перенесено до Хуста.
Для захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України – Організацію Оборони “Карпатська Січ”, велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Уряд А. Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація. 12 лютого 1939 відбулись вибори до Сейму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (бл. 94%) здобули кандидати Українського Національного Об’єднання.
15 березня 1939 Сойм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України, визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані герб (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі), жовто-блакитний стяг і український національний гімн “Ще не вмерла Україна”.
Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив прем’єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Ревая. В ніч з 13 на 14 березня 1939 хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти Карпатської України. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш (Виноградово).
16 березня 1939 зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня, більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами, У гірських районах Карпатської України загони “Карпатської Січі” продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939.
У тому ж березні 1939 р. частина уряду на чолі з президентом республіки А. Волошиним і прем'єр-міністром Ю. Лебаєм залишила Румунію і емігрувала.
Короткий період існування Карпатської України став найславетнішим розділом у багатовіковій боротьбі карпатських українців за створення української держави.
