Більш ніж десять років тому Європейський Союз отримав Нобелівську премію миру на знак визнання його досягнень у запобіганні війнам між його членами після двох нищівних світових воєн. Однак у 2022 році війна знову вибухнула на європейському континенті, коли Росія напала на Україну. Урок полягає в тому, що досягнення миру в Європі неможливе лише через зосередження на внутрішніх питаннях, адже свобода має бути краще озброєна, ніж тиранія. Європа повинна взяти на себе відповідальність за світ свободи та демократії.
Китай вийшов на арену як системний суперник, а Сполучені Штати проявили непослідовність як надійний партнер. Глобальні та європейські виклики продовжують зростати. Тим часом вплив окремих держав-членів ЄС у міжнародній системі зменшився, тоді як відоме питання «Кому я телефоную, якщо хочу поговорити з Європою» залишається актуальним як ніколи. Volt прагне перетворити ЄС на потужний стовп реформованої багатосторонньої системи, яка говоритиме єдиним голосом на світовій арені.
ЄС має засоби, щоб стати потужним, самостійним і позитивним глобальним гравцем. Історія багатостороннього лідерства, трансформаційних раундів розширення та глобально конкурентної оборонної промислової бази створює міцний фундамент для більш амбітної політики. Більшість європейських мешканців і громадян хочуть, щоб ЄС відігравав сильнішу роль у їхньому захисті та представництві, що призведе до більшої безпеки, різноманітності та добробуту для всіх його мешканців. Саме тому ЄС має створити власні Збройні сили, оснащені потужною та єдиною оборонною промисловою базою. Водночас справжня сила може виникнути лише завдяки через відповідальність. ЄС повинен розвивати прогресивну зовнішньополітичну культуру, що буде саморефлексивною щодо власної історичної спадщини та суспільних сприйнять в інших частинах світу. Через прогресивну торговельну та розвиткову політику ми також збудуємо більш позитивні, привабливі та горизонтальні відносини з глобальною більшістю.
Щоб упевнено стояти у світі, ЄС також має підвищити стійкість свого суспільства до гібридних загроз проти наших економік, громадян і демократій, а також зміцнити безпеку завдяки громадянській участі. Мільйони людей знаходять натхнення в ЄС і бачать у ньому своє спільне майбутнє. Volt прагне вітати нові держави-члени з відкритими обіймами, щоб посилити свій глобальний вплив і сприяти мирному об’єднанню Європи. Реформований і розширений ЄС сприятиме стабільності на нашому континенті та розбудує наш глобальний вплив, щоб у кінцевому підсумку сформувати більш справедливу, ефективну та легітимну багатосторонню систему для всіх.
11 Один голос
Реформувати Європейську службу зовнішніх дій (EEAS), перетворивши її на Міністерство закордонних справ Європейського Союзу (МЗС ЄС). Ця трансформація оптимізує апарат зовнішніх зносин ЄС, підвищивши його ефективність, результативність та глобальний вплив.
Розділити роль Високого представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки (HRVP) на дві окремі посади: Міністра закордонних справ ЄС та Міністра оборони ЄС. Такий поділ обов’язків забезпечить спеціалізацію та зосереджене лідерство у відповідних сферах.
Нове Міністерство закордонних справ ЄС (МЗС ЄС), що діятиме на основі демократичного мандату Європейського уряду, стане єдиним представником спільно сформованої зовнішньої політики ЄС та її реалізації через дипломатію, включаючи двосторонні та багатосторонні переговори. Поточна структура є недостатньо узгодженою, а отже менш прозорою, ефективною та послідовною. Мандат EUMFA буде зосереджено на таких ключових завданнях:
Вести політичну дипломатію. МЗС ЄС представлятиме ЄС у питаннях міжнародного співробітництва, прав людини, міжнародного правосуддя, сусідства та розширення, а також гуманітарної допомоги.
Вести наукову дипломатію. МЗС ЄС підтримуватиме та просуватиме кліматичну й глобальну медичну співпрацю. Крім того, МЗС ЄС розробить космічну стратегію ЄС, забезпечить співпрацю у сфері космічних досліджень і очолить процес створення міжнародної системи в межах ООН для співпраці у цивільному дослідженні та мирному використанні Місяця, Марса та інших небесних тіл.
Розвинути Спільну дипломатичну культуру як на національному рівні, так і на рівні МЗС ЄС, пропорційно збільшуючи штат ЄС у співвідношенні з відрядженим національним персоналом і забезпечуючи обов’язкову участь усіх дипломатичних працівників ЄС (як національних, так і МЗС ЄС) у Європейській дипломатичній академії та її програмах підготовки.
Покращити консульські послуги: МЗС ЄС здійснюватиме двостороннє представництво та консульське обслуговування для всіх держав-членів ЄС у третіх країнах, де ці держави не мають власної дипломатичної присутності.
Створити повноцінний Спільний відділ аналізу розвідки, наділивши Європейський розвідувально-аналітичний центр (EU INTCEN) повноваженнями збирати та опрацьовувати інформацію, отриману від держав-членів і делегацій МЗС ЄС. Він також матиме власні розвідувальні спроможності під ефективним парламентським та судовим наглядом для забезпечення дотримання прав людини. Аналітика EU INTCEN інформуватиме процес ухвалення рішень у сфері спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС, включаючи визначення колективних загроз і пріоритетів.
12 Прогресивна культура
Сформувати глибоку свідомість щодо колоніальної та імперської спадщини держав-членів у третіх країнах у складі європейського дипломатичного корпусу, що має відображатися у дипломатії ЄС стосовно цих країн. Створити різноманітне й об’єднане дипломатичне представництво, яке втілюватиме європейський голос. Підкреслювати різні походження всередині Європи при побудові структурованого діалогу з третіми країнами на основі рівності та поваги, прагнучи відійти від минулих патерналістських і експлуататорських практик та подолати ворожість.
Інтегрувати Феміністичну зовнішню політику у МЗС ЄС та міністерства закордонних справ держав-членів. Усередині це передбачатиме забезпечення рівної участі жінок та інших міжсекційно вразливих груп у дипломатичній службі ЄС, включаючи керівні посади. Зовні ЄС заохочуватиме рівну участь у переговорах і мирних угодах з іншими міжнародними акторами. Делегації ЄС на міжнародні переговори формуватимуться на основі принципів Феміністичної зовнішньої політики.
13 Ширший, сильніший, інклюзивніший Союз
Запровадити нову методологію розширення, зосереджену на поступовій інтеграції в ЄС через етапи, замінивши чинний підхід «усе або нічого» більш ефективним, прозорим і справедливим процесом. У міру того, як країни-кандидати просуватимуться у впровадженні реформ для узгодження з acquis ЄС, вони поступово отримуватимуть більший доступ до ресурсів ЄС, таких як бюджет ЄС та участь у його інституціях. Ці етапи будуть зворотними у випадку відкату реформ. Європейський уряд (раніше – Комісія) здійснюватиме моніторинг цього процесу за допомогою кількісних оцінок, замінивши нинішній якісний метод. Країни-кандидати повинні мати повне розуміння процесу та оцінки їхнього поступу, а також мати можливості оскаржувати рішення. Нова система пришвидшить строки вступу кандидатів завдяки новим стимулам для реформ, що протидіятиме «втомі від розширення» та водночас підвищить гнучкість самої «поглинальної спроможності» ЄС.
Узгодити розширення ЄС з іншими позаєвропейськими організаціями, зробивши нове поетапне розширення доповненням до членства в інших форматах, таких як Європейська політична спільнота (EPC) та Рада Європи. Членство в цих організаціях не повинно бути альтернативою членству в ЄС для країн-кандидатів, а радше доповненням у контексті різних секторальних пріоритетів та рівнів залучення. Розширення ЄС має залишатися політикою відкритих дверей на основі заслуг.
Надати особливу підтримку країнам, що стикаються з іноземною агресією, розробивши чіткий заздалегідь підготовлений набір інструментів для допомоги державам, які прагнуть членства в ЄС і перебувають під гібридними чи звичайними загрозами. Ці інструменти мають захищати їхній суверенітет і територіальну цілісність, суспільну стійкість та послідовність на шляху до членства в ЄС. Крім того, ЄС має надати спеціальні довгострокові політичні, фінансові та військові гарантії для захисту України та забезпечення її вступу до ЄС. Фінансові активи, конфісковані через санкції проти Росії, використовуватимуться для фінансування такої допомоги, реформ для вступу та відбудови.
Реформувати ЄС, щоб підготувати його до розширення, насамперед у сфері процедур ухвалення рішень, які наразі вимагають одностайності в Раді. Їх слід замінити кваліфікованою більшістю голосів (QMV), аби уникнути блокувань через вето однієї держави-члена. Крім того, бюджет ЄС необхідно реформувати, щоб він відображав фінансові потреби розширеного Союзу. Реформа ЄС, яку пропонує Volt, докладно описана в нашому Законі про Реформу ЄС.
13 Розділ Північ-Південь
Разом 27 держав-членів та інституцій Європейського Союзу надають 115 мільярдів доларів США офіційної допомоги розвитку (ODA), за даними ОЕСР за 2022 рік, що вдвічі перевищує обсяги американської допомоги. Наразі кожна країна-член управляє своїм внеском у ODA у межах національної системи відповідно до власних географічних і тематичних пріоритетів. Для підвищення ефективності, узгодженості та видимості Volt пропонує об’єднати фінансування та механізми публічної підтримки розвитку на європейському рівні в рамках «Європейського агентства розвитку» з відповідними фінансовими й людськими ресурсами та інституційними механізмами. Такий перехід надасть ЄС унікальні можливості сприяти досягненню Цілей сталого розвитку та зміцнить його м’яку силу.
«Вашингтонський консенсус» донедавна слугував доктриною для Світового банку та МВФ, які в обмін на кредити нав’язували країнам, що розвиваються, політику лібералізації державних послуг та відкриття їхніх економік, що іноді мало катастрофічні наслідки. Водночас Китай та його союзники розвинули «Пекінський консенсус», який робить акцент на фінансуванні інфраструктури без урахування надмірної заборгованості країн-бенефіціарів чи базових принципів належного врядування та дотримання прав людини. Перед лицем обмежень і небезпек обох моделей ЄС може відіграти провідну роль у розробці та просуванні «Страсбурзького консенсусу» в багатосторонніх інституціях, заснованого на таких принципах:
Реструктуризація боргів найбідніших країн у межах Паризького клубу (60 країн перебувають у стані боргової кризи).
Запровадження нової умови в кредитні контракти країн, що розвиваються, яка автоматично призупиняє їхнє погашення у разі масштабного стихійного лиха.
Реформа системи управління міжнародними інституціями, зокрема призначення керівників Світового банку та МВФ на основі компетентності, а також ширша участь представників громадянського суспільства та НУО в органах управління цих інституцій.
Узгоджені умови, пов’язані з боротьбою з корупцією, дотриманням прав меншин та політиками сприяння і захисту прав жінок.
15 Автономна, громадянська оборона
Реформувати та об’єднати Європейське оборонне агентство (EDA) та оборонно-промислові елементи Європейської комісії (наприклад, DG DEFIS) у Європейське міністерство оборони (МО ЄС), створивши централізовану інституцію, відповідальну за контроль над оборонними зусиллями Європи, включаючи стратегію, операції, дослідження, закупівлі та оборонно-технологічну й промислову базу.
Створити Європейський військовий штаб (EMHQ), відповідальний за розробку стратегії та ухвалення ключових оперативних рішень щодо операцій військових підрозділів ЄС, зокрема RDC та ERF. Він діятиме під керівництвом МО ЄС і має бути підтриманий Європейською військовою академією (EMA), яка навчатиме, готуватиме та оновлюватиме покоління персоналу зі спільною військовою культурою.
У короткостроковій перспективі посилити регіональну спеціалізацію в окремих родах військ (наприклад, повітряні, сухопутні, морські) та у спроможностях (наприклад, кібер, амфібійні, повітряно-штурмові). Це стимулюватиме розвиток порівняльних переваг і підвищить рентабельність та взаємосумісність військ ЄС. Водночас заохочувати й стандартизувати найкращі практики регіональної інтеграції національних підрозділів на оперативному рівні, наприклад, за моделлю франко-німецьких та нідерландсько-німецьких частин. Це сприятиме формуванню спільної військової культури та оперативної ефективності.
У середньостроковій перспективі розвивати спільні військові спроможності ЄС, забезпечивши готовність Сили швидкого розгортання (RDC) до застосування до 2025 року, а також розширивши їх шляхом додавання нових профілів місій, забезпечення їх постійним і гармонізованим обладнанням та персоналом ЄС. Крім того, ЄС повинен створити постійні Європейські сили реагування (ERF) чисельністю 60 000 осіб, оснащені найширшим спектром сухопутних, повітряних, морських і космічних засобів. Їх головним призначенням буде діяти як первинна сила втручання для реагування на загрози територіальній цілісності ЄС, доповнюючи національні армії. Ця спроможність буде доступною з пріоритетом для ЄС та з другим пріоритетом для НАТО. EMA готуватиме персонал RDC і ERF.
Створити негайні спільні військові спроможності ЄС серед коаліції охочих, уклавши угоду, відкриту для всіх членів ЄС, яка передбачає керівний комітет із необхідними повноваженнями для створення інтегрованих військових підрозділів ЄС, де рішення ухвалюються кваліфікованою більшістю та у координації з НАТО. Такі підрозділи підпорядковуватимуться реформованому Європейському уряду, як зазначено в Акті 7. Це стане швидшим початковим кроком до довгострокової інтеграції збройних сил на рівні ЄС, що відображає нагальність потреби в автономній військовій спроможності ЄС серед охочих держав-членів.
Розширити Європейський корпус солідарності до масштабної добровільної програми цивільної та військової служби ЄС, що фінансуватиметься Союзом і доповнюватиме наявні національні військові та/або громадські служби.
Створити ініціативи з підвищення стійкості на місцевому рівні через програму підтримки та фінансування ініціатив, спрямованих на цифрову й громадянську стійкість проти гібридних загроз. Такі ініціативи протидіятимуть діяльності, як-от кампанії втручання у вибори, які проводяться «фабриками тролів» з третіх країн.
Створити європейську цивільну та військову структуру для реагування на катастрофи, розширивши повноваження RescEU за зразком іспанської Unidad Militar de Emergencias та німецької Technisches Hilfwerk, яка втручатиметься в усі види техногенних і природних катастроф. Нам потрібно створити спроможності в наших суспільствах для адаптації до зміни клімату й конфліктів, а європейська військова структура разом із громадянськими інституціями по всьому Союзу дозволила б сформувати «брендовий капітал» для Європейських збройних сил і відрізнити ЄС від інших геополітичних акторів позитивним та оборонним меседжем.
16 Оборонна промисловість
Наділити Європейське міністерство оборони повноваженнями визначати потреби у військових спроможностях та замовляти дослідження, розробку й постачання таких спроможностей на основі конкурентних тендерів. Закупівлі повинні забезпечувати європейські збройні сили найсучаснішими військовими технологіями. У тій мірі, в якій ця основна мета досягається, закупівлі повинні також враховувати сприяння економічному розвитку в економічно менш розвинених регіонах ЄС.
Різко посилити позиції ЄС як глобального інноватора в галузі оборони, перетворивши його на рушійну силу розвитку нових і проривних стратегічних оборонних технологій. Існуючі ініціативи, такі як Схема оборонних інновацій ЄС (EUDIS) і Центр оборонних інновацій ЄС (HEDI), мають бути консолідовані, а їхній мандат і фінансування – збільшені. Ця ініціатива повинна зосередитися на сферах спроможностей, у яких ЄС може досягти глобальної конкурентоспроможності, таких як розвиток кібер- та штучного інтелекту, вуглецево-нейтральних технологій (наприклад, зеленого водню), квантових обчислень і космічних оборонних технологій.
Консолідувати інструменти фінансування оборони ЄС (EDF), об’єднавши наявні окремі фінансові інструменти Союзу, пов’язані зі спільними оборонними ініціативами, включно з дослідженнями, розробкою й закупівлями. EDF стане постійним компонентом Багаторічної фінансової рамки (MFF) у наступному бюджетному циклі, отримуючи щонайменше 6% бюджету ЄС. Додатково буде встановлено нову ціль: щонайменше 60% усіх оборонних витрат держав-членів має бути спрямовано на спільні проекти.
Інтегрувати оборонну промисловість ЄС у внутрішній ринок, поступово скасовуючи національний промисловий протекціонізм та досягаючи значної економії від масштабу. Створити регіональні оборонні промислові хабів ЄС (промисловість, освіта тощо) навколо провідних країн за участі малих і середніх підприємств та компаній із менших сусідніх держав-членів.
Розробити чіткі спільні правила щодо експорту озброєнь і забезпечити їхнє суворе та послідовне застосування для оборонних компаній ЄС, які працюють поза межами Союзу.
17 НАТО
Створити Стратегічну координаційну групу ЄС-НАТО, політичний керівний орган для сприяння структурованій, довгостроковій співпраці між обома суб’єктами. Група розробить Спільний стратегічний документ, що окреслюватиме спільні пріоритети, сприйняття загроз, вимоги до спроможностей, доступність сил і сфери спеціалізації (наприклад, територіальна оборона VS гібридна стійкість). Він також визначатиме регіональні та тематичні ролі, особливо стосовно розподілу ролей у Європі та Індо-Тихоокеанському регіону, та розглядатиме нові й руйнівні технології, критичні для оборони. Комплементарність між статтею 5 НАТО і статтею 42(7) Договору про ЄС також має бути уточнена.
Продовжити роботу робочої групи з підвищення стійкості критичної інфраструктури, вживаючи конкретних заходів для забезпечення ефективності та стійкості критичної інфраструктури для євро-атлантичного військового ланцюга постачання, включно з підводними комунікаційними кабелями та інфраструктурою, критичною для енергопостачання і військової мобільності. Залучити в неї кандидатів до ЄС та НАТО.
Підвищити взаємну інтеграцію з метою мінімізації ризиків трансатлантичних політичних конфліктів шляхом спільної інтеграції у невійськових ініціативах. Це стосується передусім інтеграції ринків, встановлення регуляторних стандартів та мінімізації стратегічної залежності, наприклад, в сферах нових технологій (ШІ, квантові обчислення), ланцюгів постачання критичних рідкоземельних матеріалів і напівпровідників. На прикладі Ради з торгівлі та технологій ЄС-США (TTC) і клубу стійкої сталі та алюмінія інституціоналізувати й поглибити такі зусилля. Це допоможе створити трансатлантичний «брюссельський ефект».
Розробити ширшу стратегію для поглиблення співпраці з іншими країнами, що поділяють політичні норми, цінності та інтереси з ЄС і НАТО, включаючи кандидатів до обох організацій, основних не-натовських союзників і регіональні організації. Ця добровільна співпраця повинна включати зусилля з посилення взаємного стримування, суспільної стійкості та політичної координації з метою зміцнення єдності демократій. Саміт за демократію має бути інституціоналізований як форум для координації з чіткими критеріями членства і політикою відкритих дверей.
18 Стратегічне стримування
Сприяти глобальній забороні ядерної зброї, підтримуючи Договір про заборону ядерної зброї (TPNW) як довгострокову стратегію глобального ядерного роззброєння, за умови його узгодженості з фундаментальною необхідністю збереження достовірного стратегічного стримування, якщо така потреба збережеться.
Зменшити світові запаси ядерної зброї, як розгорнуті боєголовки, так і утилізовані/резервні. Це зменшить проблему верифікації, зменшить ризик людської помилки, що може призвести до (масштабного) ядерного удару, і підвищить ефективність контролю, одночасно знижуючи ризик розповсюдження ядерної зброї.
Передати контроль над французьким ядерним стримуванням під політичну владу Європейського уряду після ухвалення Європейської Конституції та створення повністю демократичних і підзвітних федеральних інституцій. З часом його персонал, системи та процедури будуть повністю інтегровані в європейські структури.
Розробити стратегічну оборонну систему, здатну ефективно протидіяти повітряним загрозам території ЄС, включаючи спроможність реагувати на обмежені (балістичні) ядерні атаки.
Створити можливість проведення конвенційних ударів для надання ширшого спектру опцій по драбині ескалації, мінімізуючи залежність від ядерного стримування там, де це можливо.
Впровадити комплексний підхід у всьому уряді для забезпечення стійкості ЄС у часи миру, конфлікту та війни, а також у «сірій зоні» між миром, конфліктом і війною. Нинішня політика ЄС здебільшого зосереджена на просуванні стійкості як рамки для протидії гібридним загрозам. Хоча ця рамка є робочою, ЄС має розробити конкретні політики й заходи для її ефективного впровадження.
Інтегрувати наявні інструменти (Кібердипломатичний інструментарій, системи ЄС щодо гібридних загроз) для створення доктрини щодо гібридних загроз. Така доктрина базуватиметься на Гельсінському підході Ради Європи для впровадження уніфікованої таксономії та оцінки ризиків гібридних загроз у межах ЄС. Першим елементом цієї рамки стане кіберстійкість у межах Закону про Кіберсолідарність.
Наділити EU INTCEN повноваженнями реалізовувати доктрину, створивши правову основу для обміну розвідувальною інформацією між державами-членами. Таким чином, EU INTCEN забезпечуватиме швидкі та ефективні контрзаходи й розроблятиме рекомендації щодо вдосконалення спільного цивільно-військового планування у випадку гібридних надзвичайних ситуацій. Першим етапом розвитку спроможностей стане кіберстійкість у межах Закону про Кіберсолідарність. Подальший розвиток спроможностей також буде зосереджений на підтримці процесів управління безперервністю діяльності у форматі державно-приватного партнерства в критичній інфраструктурі.
Визначити поріг кумулятивних чи некумулятивних гібридних загроз, при досягненні якого може бути задіяна стаття про взаємну оборону (ст. 42(7) ДЄС), а також окреслити дозволені засоби реагування (конвенційні та неконвенційні). Крім того, відповідні інституції мають уточнити розподіл ролей і відповідальності у сфері атрибуції та протидії гібридним загрозам між механізмами інтегрованого політичного реагування на кризові ситуації (IPCR), Гібридним аналітичним осередком у складі EU INTCEN та EUMFA (DG DEFIS, EEAS у перехідний період).
19 Мультилатералізм
Ухвалити Всеохоплюючу Угоду щодо пандемій, впровадивши надійну систему запобігання пандеміям, готовності та реагування з мандатом на всебічний збір інформації. Особлива увага буде приділена подоланню розриву в можливостях охорони здоров’я в країнах, що розвиваються.
Реструктурувати світову фінансову систему, сприяючи інклюзивності та справедливості для ефективного вирішення питань фінансування кліматичних заходів для країн, що розвиваються. Ініціативи на кшталт Паризького саміту за Новим глобальним пактом фінансування будуть невід’ємною частиною цього процесу. Впровадження глобальної мінімальної ставки корпоративного податку має бути прискорене.
Ввести нові ресурси для ООН, створивши фінансові механізми, такі як Глобальний дивіденд ресурсів (Global Resources Dividend, GRD) або податок Тобіна, щоб фінансувати й заохочувати переходи, узгоджені з Цілями сталого розвитку (SDG), та більш рівномірно розподіляти фінансовий тягар в ООН.
Підтримати створення Парламентської асамблеї ООН (UNPA) для зміцнення демократичної легітимності ООН і створення прецеденту представницької демократії на рівні ООН, яку в майбутньому можна буде розширити за мандатом і повноваженнями, зокрема й щодо можливості перевищувати вето постійних членів Ради Безпеки ООН. UNPA має прийняти репрезентативну систему голосування з урахуванням розмірів населення держав-членів.
Реформувати Раду Безпеки ООН: у короткостроковій перспективі шляхом додавання нових постійних членів Ради та заміни французького постійного місця місцем ЄС; у довгостроковій перспективі — скасувати постійні місця й запровадити регулярні вибори до Ради Генеральною Асамблеєю (пізніше — UNPA) із пулу регіональних груп. Слід розширити загальну кількість місць, щоб краще відображати регіональне, економічне та демографічне різноманіття, зокрема шляхом надання місць регіональним організаціям. Крім того, для питань, пов’язаних із геноцидом, злочинами проти людяності або військовими злочинами, включно з резолюціями, що легітимізують військові інтервенції, кваліфіковане голосування має замінити процедуру одностайності.
Як ми це зробимо?
Загальна зовнішня та безпекова політика Союзу (CFSP) ґрунтується, зокрема, на статтях 21–46 Договору про Європейський Союз (ДЄС) та статтях 205–222 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС). У сфері CFSP ЄС наразі має спеціальні законодавчі повноваження, які включають певні інституційні особливості, такі як обмежена участь Європейського парламенту в процедурі ухвалення рішень. CFSP нині формується й реалізується Європейською радою та Радою Європейського Союзу.
Для реалізації цієї частини програми існує правова потреба у внесенні змін до Договору. Ці зміни включають встановлення спільних законодавчих повноважень, щоб дозволити Союзу запроваджувати загальні стандарти законом. Політики на кшталт «одного голосу ЄС у світі» потребують широкого переосмислення існуючої законодавчої бази. Це включає перетворення Європейської служби зовнішніх дій (EEAS) на Міністерство закордонних справ Європейського Союзу (EUMFA), а також розподіл ролі Високого представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки (HRVP) на дві посади — Міністра закордонних справ ЄС та Міністра оборони ЄС. Для реалізації цієї політики пропонуються зміни до Договору, які включають, зокрема, розділ III ДЄС «положення про інститути», розділ V ДЄС «загальні положення щодо зовнішніх дій Союзу та спеціальні положення щодо спільної зовнішньої і безпекової політики», розділ V ДФЄС щодо «міжнародних угод», а також Декларацію щодо спільної зовнішньої і безпекової політики. Крім того, для встановлення та подальшого визначення ролі зазначених міністрів потрібні нові законодавчі акти, включно з зобовязальними юридичними рішеннями.
Слід також просувати стратегічну автономію оборонної промисловості ЄС, посилюючи роль ЄС як глобального інноватора в обороні. Для консолідації та посилення інструментів, таких як Схема оборонних інновацій ЄС (EUDIS) і Центр оборонних інновацій ЄС (HEDI), необхідні зміни та оновлення чинного вторинного законодавства, зокрема Регламенту (ЄС) 2021/697, що встановлює Європейський фонд оборони. Більше того, політики, що посилюють і інноваційно розвивають роль Союзу у глобальному контексті, потребують просування принципів, таких як Феміністична зовнішня політика, у межах існуючих структур НАТО та ООН, а також у нових двосторонніх і багатосторонніх угодах.
Ціна й доходи
Загальні витрати цієї глави, що складаються з витрат на впровадження та щорічних витрат протягом п’яти років, становлять €447.460.000.000.
Витрати на впровадження — €49.626.000.000.
Щорічні витрати — €199.330.000.000.
Приклади витрат на впровадження: розробка політичної та правової бази, підготовка та навчання (нового) персоналу, створення ІТ або фізичної інфраструктури, кампанії з підвищення обізнаності.
Приклади щорічних витрат: зарплати та пільги, адміністративні витрати, утримання інфраструктури, витрати на реалізацію запропонованих політик.
Загальні витрати повної програми зазначені окремо від загального доходу.
