Події 2023 року значно урізноманітнили потенційні геополітичні та стратегічні сценарії на 2024 рік.
Понад 4 мільярди людей візьмуть участь у виборах протягом року, висвітлюючи критичні бюлетені в Сполучених Штатах, Росії, Великобританії, Індії, Тайвані та Бангладеш. Ключові проблеми, як-от Україна, Сектор Газа, суперечка на Тайвані, ядерна програма Ірану, ізраїльсько-арабський конфлікт на Близькому Сході, невизначеність цін на енергоносії та непередбачуваний розвиток подій через зміну клімату може спровокувати зміни, які глибоко вплинуть на міжнародну політику.
За останні 24 місяці 78 конфліктів або повністю спалахнули, або раніше заморожені конфлікти перейшли в активну фазу конфлікту. Це один із найпомітніших аспектів, що визначають ландшафт конфлікту в міжнародній системі.
Системний хаос
Невизначеність навколо систематичних змін і трансформацій залишається, і позиція США відіграє ключову роль. Серйозний виклик глобальному становищу США залишається в різних сферах. Хоча зараз Китай може не врівноважити США у військовому плані, він має потенціал зробити це в окремих секторах найближчим часом. Ця перспектива може надати Китаю регіональну врівноважувальну силу проти США. Більше того, помітний напад на військову присутність США на Близькому Сході відбувся, особливо після жовтня. 7, ставлячи під загрозу його становище.
Економічно США є однією з найбільших економік, перевершуючи об’єднані економіки Європи та Китаю. Проте глобальний економічний ландшафт продовжує свідчити про значні виклики економічній гегемонії США, особливо з боку таких регіональних держав, як Індія. У дипломатичному плані моральна перевага США, здається, зменшилася, особливо під час конфлікту в Газі, підриваючи довіру до американської дипломатії. Мета адміністрації Джо Байдена щодо встановлення міжнародного порядку, заснованого на правилах, похитнулася, сприяючи виправданню неконтрольованої поведінки інших глобальних гравців.
Ще одним системним занепокоєнням є постійна окупація України Росією. Незмінні геополітичні цілі Росії спрямовані на перетворення України на державу, закриту до Чорного моря. Із членством Фінляндії в НАТО та можливістю вступу Швеції до НАТО ціль Росії посилилася. Проте президент Росії Володимир Путін навряд чи досягне цієї амбіції до 2024 року. Отже, в українському конфлікті з’явилося застійне поле бою з диспропорцією між високою оперативною інтенсивністю та нездатністю Москви досягти своїх географічних прагнень.
Незважаючи на те, що Захід пропонує значну військову допомогу Україні, він рішуче не змінив ситуацію на місці проти Росії. Дипломатичний прогрес залишається на місці, що гальмує просування України до мирних переговорів, що залежить від повного виведення російських військ з території України. Український мирний план, здається, закріпився, передбачаючи продовження поточного статус-кво у 2024 році, причому президентські вибори в США, можливо, вплинуть на процес в Україні.
Подібним чином майбутні вибори в Росії навряд чи перервуть президентство Путіна, консолідуючи владу, якщо тільки якась непередбачена подія не змінить траєкторію. Це може вплинути на російсько-європейські відносини, особливо якщо колишній президент США Дональд Трамп здобуде перемогу, потенційно посиливши автономну позицію Європи щодо України.
Невизначене майбутнє Близького Сходу
Окрім України, ізраїльсько-газанський конфлікт є ще одним важливим фронтом на Близькому Сході. Тривалий характер атак Ізраїлю в секторі Газа вказує на їх продовження, ризикуючи збільшенням жертв серед цивільного населення та потенційним поширенням конфлікту на сусідні країни. Хоча Ізраїль може досягти військових перемог, він може зіткнутися з стратегічними втратами в регіоні. Тривалий конфлікт загрожує основам, закладеним нормалізацією та Авраамовими угодами. Після війни розширення стратегії безпеки Ізраїлю може включати Сирію та Ірак, що може посилити напругу з Іраном.
Імовірність формування антиізраїльського політичного блоку в регіоні стає великою, що потенційно спонукає США переглянути свою стратегію виведення військ з Близького Сходу, можливо, збільшивши свою військову присутність. Адміністрація Трампа могла б змінити цю динаміку, сприяючи новому альянсу між США, Ізраїлем і Саудівською Аравією.
Ємен залишається ще однією зоною конфлікту, яка може загостритися. Невирішене питання ядерної програми Ірану може спровокувати Близькосхідну гонку ядерних озброєнь, потенційно притягнувши Саудівську Аравію та Туреччину до цієї осі.
Вартість триваючої війни Ізраїлю в Газі має першорядне значення для цих сценаріїв. Роль Туреччини в цій динаміці залишається взаємопов’язаною, що вимагає динамічної зовнішньої політики в умовах жорсткої конкуренції та агресивного регіонального середовища у 2024 році.
Уявіть собі сценарій до 7 жовтня: Саудівська Аравія була посередником у досягненні угоди з хуситами про припинення війни в Ємені, домовилася про іншу угоду з Ізраїлем і стала свідком створення структурної основи для нормалізації між Ізраїлем і Туреччина. Однак на сьогодні жоден із них не діє.
Всупереч очікуванням, у регіоні може відбутися пожвавлення конкурентних та агресивних процесів.
Джерело — SETA
