За останні 40 років Games Workshop випустили чимало настільних ігор, більшість з яких відбувалася у різноманітних всесвітах Warhammer.
Для однієї статті їх аж надто багато, однак на честь рубінового ювілею я пропоную увімкнути нашу машину часу та повернутися до найважливіших з них. Для кращого сприйняття ми будемо оглядати лише ігри, які зараз вже зняті з друку – а почнемо, звісно ж, з першої гри під славетним ім'ям Warhammer...
Warhammer Fantasy Battles (1983, 1984, та 1987)
Гра, з якої все почалося, вперше з'явилася на полицях влітку 1983 – що майже 40 років тому – у вигляді трьох чорно-білих томів в білій коробці з хрестоматійним зображенням Воїна Хаосу, який лупцює скелета бойовим молотом по голові.
Відкривши коробку, ви могли знайти правила для "Масової Бойової Фентезійної Рольової Гри", й попри те, що в порівнянні з пізнішими ітераціями вона була вельми нескладною, деякими термінами з її сторінок ми користуємося і по сьогодні – bowskill, сила атаки, мораль, навіть грізний Д6. Крім того, саме там з'явилися нині добре знайомі нам люди, ельви, дворфи, гобліни, орки, нежить, ящірколюди, сили Хаосу та багато інших рас.
У перших правилах між собою химерно поєднувалися ідеї рольових ігор та ворґеймів, які довелося швиденько оновлювати та перероблювати в покращене, втім не надто відмінне друге видання, а за ним і в третє, присвячене спискам армій. З плином часу "скелет та воїн Хаосу" перетворилися на величне та прекрасне Fantasy Battles, яке зараз нараховує аж вісім видань – та прийдешній перезапуск під назвою «Warhammer: The Old World».
Space Hulk (1989, 1996, 2009, 2014)
Термінатори є незмінним символом Warhammer – цьогорічні оновлення збрехати не дадуть. Але хоча зараз цих закутих у лати воїнів можна побачити у найрізноманітніших битвах, колись давно їхнє завдання полягало радше у вирізанні натовпів генокрадів, що заполонили собою дрейфуючі галактикою кораблі-велети.
Space Hulk був без перебільшення напруженою грою, бо досліджуючи черговий тісний коридор, ваш підрозділ будь-якої міг стати жертвою роїв чужацьких жахів з бритвено-гострими пазурами, від яких не врятують навіть здавалося б міцні тактичні обладунки дредноута…
Mighty Empires (1990, 2007)
Частково стратегічне доповнення до Warhammer Fantasy Battles, частково самостійна гра Mighty Empires була та залишається однією з найнезвичніших ігор за Warhammer. З її складових-шестикутників можна було створити цілі континенти з лісами, річками, горами, фортецями, містами та ще купою усього, а потім з відданими друзями разом проводити там кампанії небачених масштабів (звісно ж, якщо у вас було достатньо місця). У стареньких пластикових жетонах, що зображають цілі флоти, армії та монстрів досі відчувається рідна душевність.
Space Fleet та Battlefleet Gothic (1991, 1999)
Battlefleet Gothic – це, імовірна, найменша гра з усіх нами створених, адже кілометрові зоряні кораблі в ній зменшувалися до мініатюр від 2 до 10 сантиметрів. Битви там були такими ж титанічними: космічну порожнечу прорізали снаряди, здатні зруйнувати міста вщент, та ленс-батареї, що легко перетворювали континенти на скло. Левову частку моделей отримали Імперський (Космічні Десантники, Навіс Імперіаліс та Адептус Механікус) та Хаоситський флоти, однак орки, альдарі, тау, тираніди та некрони також активно приймали участь у космічній війні. Технічно, осторонь не залишилися навіть Ліги Вотанн. Чому технічно? Бо тоді їх кликали деміургами.
Але BFG не стала першою грою у космосі – адже така честь вісьмома роками раніше випала Space Fleet, духовному, якщо не механічному попереднику. Гадаю, найдивнішою річчю у Space Fleet була надрукована на внутрішній стороні кришки [коробки] сітка 3×3, у яку гравці мали кидати кубики щоб визначити влучення чи промах...
Battle For Armageddon, Horus Heresy та Doom of the Eldar (1992, 1993, 1993)
Як ви вже помітили, не в кожній грі були мініатюри. У ранніх дев'яностих виходила ціла серія ігор, де ключові битви велися звичайними фішками... І визначили історію на десятиліття вперед. Перші дві назви загалом говорять самі за себе, а от під третьою ховається сценарій нападу тиранід на штучний світ Йянден. Тільки там звичайні арбітри (3-6-1) могли позмагатися з самим Імператором (х2-х2-3)!
Gorkamorka (1997)
Gorkamorka це шось тіпа Necromunda, але з орками. Гра трималася на соплях, зате зі стрілялами, рубалами, крутацкімі пріколами та безшабашно-веселими правєламі. Ваші мініатюрні грузавікі могли перевозити стільки пацанів, скільки ви зможете туди вмістити, але якщо хтось з них випадав під час пересування моделі – за правилами це також вважалося за падіння. Її оформлення та неперевершений стиль буквально переосмислили орків для нового покоління гравців.
Warmaster (2000)
Warmaster був недовгою спробою перенести фентезі в епічний масштаб – багаторівневою грою, де під вашим командуванням опинялися полки малесеньких списоносців, кавалеристів, монстрів та артилеристів. Більшість рас з Warhammer Fantasy Battles отримали принаймні кілька відлитих з металу мініатюр, а деяким пощастило з повноцінними арміями. Не оминуло це навіть Арабію, яка змогла похвалитися низкою власних чудових моделей.
Man O’War (1993)
Як можна здогадатися з назви, ця гра перенесла звичні раси Старого Світу у відкрите море, наділивши кожну чудернацькими кораблями. Але це ж Warhammer! Тож флоти в них були воістину неймовірними – коси, що обертаються, велетенські морські чудовиська, гармати розміром з корабель – і все це щедро приправлене чарівниками, демонами та ескадрильями літаючих монстрів, які так й прагнуть взяти вас на абордаж.
Mordheim (1999)
Mordheim стала такою собі історичною грою, адже дії там відбувалися за близько 500 років до "поточної" дати Warhammer Fantasy Battle, у 1999 році за імперським календарем, а персонажами стали релігійні фанатики усіх сортів, які в пошуках шматочків смертоносного вир-каменю відчайдушно копирсаються у надрах знищеного імперського міста. Mordheim довів усі своєрідощі Імперії до найтемніших, найпохмуріших крайнощів, показуючи ціле місто, яке втратило глузд перед обличчям апокаліпсису. Серед банд шукачів скарбів значилися Сестри Зиґмара, хижаки Хаосу, мисливці на відьом та скавени з клану Ешін – а ще дивніші персонажі зустрічалися на сторінках журналу Town Cryer, присвяченого Mordheim.
Inquisitor (2001)
Настільки поганий, що аж хороший, Inquisitor брав за місце подій звичне нам сорок перше тисячоліття, а основними фракціями-супротивниками зробив ворогуючі між собою об'єднання всередині Святих Імператорських Ордосів. Втім, унікальним він став за двох причин: по-перше, він використовував систему д100, яка додавала відсоткову статистику та неймовірну деталізацію. По-друге, його мініатюри були 54 міліметровими, що аж вдвічі більше за звичайні моделі для 40k! Крім того, Inquisitor виділявся вишуканим, готичним лором та легендарним персонажем Космічних Десантників, чиї здібності настільки перевершували будь-якого смертного компаньйона, що він часто просто знищував усю ворожу банду за хід або два. Як і належить справжньому десантнику.
Авжеж це далеко не всі існуючі ігри за всесвітами Warhammer, і випущено їх було набагато більше – від Dragon Masters, у якій Вищі Ельви билися за Ултуан до Tyranid Attack, де підрозділ скаутів безглуздо висаджується на корабель-вулій підозрілих кольорів.
Дякую за прочитання! Не забувайте старі ігри, адже вони – наша історія.
