❗️Аб'юз (від англ. abuse) - це поведінка, форма насильства, а не медичний діагноз, не є психічним відхиленням. Це приниження, маніпуляції, контроль або жорстоке поводження.
Він може бути:
*фізичним (насильство),
*емоційним (приниження, маніпуляції),
*психологічним, економічним, сексуальним тощо.
Іноді дійсно у аб’юзерів є психічні порушення - але це не скасовує травми, які вони могли нанести людям. Це не значить, що їхні дії були “нормальними” чи “пробачними”.
Аб'юз не завжди хвороба - це поведінкова деструктивна модель (патерн), а не діагноз. Може бути свідомою або частково автоматичною несвідомо повторюваною поведінкою, вивченою з дитинства, пов'язана з психічними розладами, але не є психіатричним діагнозом сама по собі.
Чи може аб'юзер мати психічне захворювання?
Так, але не обов’язково.
– Дехто має психічні розлади: наприклад, нарцисичний чи антисоціальний розлад.
– Але дуже багато аб'юзерів - цілком осудні і не мають діагнозу. Вони просто не вміють/не хочуть будувати здорові стосунки.
– Вони часто усвідомлюють, що роблять, і можуть контролювати себе, але не хочуть змінюватися.
Аб'юз - це не "мене не любили, тому я тепер ображаю інших".
Це відповідальність.
Людина має повне право не вибачати аб'юз, навіть якщо той, хто завдавав болю, мав складне минуле або психічні проблеми.
🧠 Це не психіатричний розлад, а токсична модель взаємодії, яка може бути навмисною або закріпленою звичкою через досвід, виховання або потребу в контролі.
❗️Нарцисизм - це психологічна риса (не завжди розлад), яка може бути:
✅Здоровий нарцисизм - це у помірних проявах: амбіційність, любов до себе, впевненість, бажання визнання.
🔸Патологічною - як клінічний розлад, що називається "нарцисичний розлад особистості" (НРО). Такий розлад - офіційний психіатричний діагноз у класифікаціях DSM-5, МКХ-10 і ICD-10.
Нарцисизм - це спектр, який іноді є розладом.
Основні риси: відсутність емпатії, гіперцінна самооцінка, потреба в захопленні, експлуатація інших.
Не кожен "нарцис" у побутовому сенсі - це клінічний нарцис.
🔍 Проте не кожен нарцис - це хворий, і не кожна аб’юзивна людина - нарцис.
❗️Аб’юз ≠ Нарцисизм
🔹 Що кажуть фахівці
Психологи часто розглядають аб’юз і нарцисизм як поведінкові патерни, які можна змінити через терапію. Бачать ці явища як моделі поведінки, що формуються у дитинстві чи через травми.
Психіатри фіксують НРО тільки при глибоких, стабільних порушеннях мислення, самооцінки, емпатії та стосунків. Діагностують лише при глибоких і стабільних особистісних порушеннях.
Жертви аб’юзу часто описують кривдника як “нарциса”, навіть якщо це не клінічний випадок, бо бачать у ньому егоїзм, маніпуляції, холод.
❗️А щодо емоційного садизму?
Дійсно, якщо людина отримує задоволення від приниження або болю інших - це вже далеко від норми. Але є нюанси.
1. Садизм як риса особистості - не завжди психічне захворювання
Моральний чи емоційний садизм (насолода приниженням, образами, контролем) може бути частиною "темної тріади":
*Нарцисизм (самозакоханість, потреба в захопленні),
*Макиавеллізм (маніпулятивність, холодний розрахунок),
*Садизм (задоволення від страждань інших).
Це не завжди психіатричний діагноз, а радше патологічна модель поведінки, яка може бути соціально "допустимою", поки не переходить межу закону.
2. Патологічний садизм - вже психічний розлад
Є клінічний діагноз: "садистський розлад особистості", але його рідко діагностують офіційно, бо:
*Ці риси часто сховані або масковані,
*Розлад частіше вивчають як частину антисоціального чи психопатичного спектра.
3. Ключ: чи усвідомлює людина свою поведінку і чи може її контролювати
Якщо так - це вже не зовсім хвороба, а відповідальність.
Якщо ні - тоді потрібна психіатрична допомога.
4. Аб’юз і садизм - перетин
Аб’юзер може бути садистом.
Але не кожен аб’юзер - садист, іноді це результат моделі з дитинства, травм, відсутності саморефлексії.
5. Висновок
Так, садизм - це відхилення від моральної та соціальної норми. Але не кожен прояв садизму - клінічне психічне захворювання.
Натомість це небезпечно, і з цим не можна миритись, особливо в особистих стосунках.
Це питання - важливе. Бо воно не про діагноз, а про межі допустимого.
Людина має повне право відсікати токсичне - незалежно від того, чи в іншої людини є діагноз, чи немає.
Аб'юзер також міг пережити жахливі речі у минулому, але:
*це не дає йому права завдавати болю іншій людині;
*це не скасовує його відповідальність за ті слова і вчинки, які ранять.
Багато людей не повторюють того, що пережили. А хтось - навпаки, переносить біль далі. Але це їхній вибір.
Отже, аб'юз - це вибір.
Навіть коли людина виросла в жорстких умовах, вона може не обирати знущання, не переносити свою травму на інших.
Дитинство не виправдовує дорослу жорстокість.
Це - маніпуляція через жалість.
📌 До роздумів
🌀 Як відновитися після аб’юзу
*Визнати факт аб’юзу - навіть якщо він був “невидимим” чи емоційним. Це не соромно, це - перший крок.
*Вийти з циклу провини: “Може, я сама(сам) винна(винний)” - це поширена пастка. Аб’юз - це завжди вибір кривдника.
*Повернути контроль: через терапію, підтримку друзів, фізичну безпеку, фінансову незалежність.
*Навчитись новим моделям стосунків - не завжди інтуїція нас веде в безпечне місце, особливо після травми.
🧩 Чим відрізняється нарцисизм від егоїзму
Егоїзм.
Мотив: Турбота про себе
Ставлення до інших: Може поважати межі
Самооцінка: Реалістична, гнучка.
Зміни можливі? Часто так.
Емпатія: Присутня.
Нарцисизм.
Мотив: Потреба у захопленні.
Ставлення до інших: Використовує інших.
Самооцінка: Хитка, але зовні гіпервелика.
Зміни можливі? Складно, без терапії - рідко.
Емпатія: Мінімальна або відсутня.
🔸 Егоїзм - це бажання дбати про себе (іноді тимчасово, наприклад, після виснаження).
🔹 Нарцисизм - це потреба контролювати сприйняття себе, часто через приниження інших.
Аб’юз, садизм, нарцисизм та егоїзм (патологічний) - це не просто характеристики, а наслідки глибших деформацій особистості, які завдають болю іншим. Розпізнаючи їх, ми не тільки захищаємо себе, а й вчимося не відтворювати їх у власних вчинках. Називати речі своїми іменами - це вже перший крок до зцілення.
