Ти читаєш це. І ти жінка. А це означає, що інколи ти теж можеш забувати про себе.
У кожній із нас живе ціла внутрішня родина.
Є наша Дитина — жива, емоційна, творча. Вона вміє захоплюватися, радіти, плакати, мріяти й навіть вередувати.
Є Доросла — та, що планує, працює, приймає рішення, бере відповідальність.
І є внутрішня Мати.
Саме вона має щодня повертатися до тебе із простими, але дуже важливими питаннями:
— Ти сьогодні їла?
— Ти не надто втомилася?
— Що зараз може підтримати тебе?
— Як я можу подбати про тебе сьогодні?
Коли ми дорослішаємо, ця роль уже не належить нашій біологічній мамі. І не чоловікові. І не подрузі.
Вона поступово стає нашою власною відповідальністю.
Мабуть, психологічна зрілість починається саме тоді, коли всередині нас народжується добра, уважна й турботлива Мати.
Та, яка не чекає, що хтось прийде й врятує.
А сама створює для себе життя, у якому є місце відпочинку, турботі, їжі, теплу, радості й любові до себе.
Якщо в дитинстві ти не бачила такого прикладу — це не означає, що його вже не може бути.
Його можна виростити в собі.
Поступово, день за днем, плести свою внутрішню Матусю — ту, для якої ти завжди важлива.
І саме вона стане твоєю найнадійнішою опорою. Бо опора - це і є здатність ПІКЛУВАТИСЯ про себе в різні моменти житті 🤍
Якщо вам близькі такі роздуми про себе та стосунки, запрошую до мого Telegram-каналу «Сенси зцілення» 🤍
Приходьте. Будемо разом шукати сенси й краще розуміти себе. 🌿
