Далеко-далеко, на негостинному Сході…
“Назвіться, подорожні, хто ви і звідки прямуєте? Стáрці у каптурах синіх, що ж вас привело у пустельні краї, до обрію світу?”.
Доля їх, оповісників Еру, досі оповита імлою, про них звучать переважно лиш фантазії й бруд, однак те, що колись за бокалом вина у трактирі, де ллються рікою вода і нектар, де не лишається місця тривозі й страху, де на стінах візерунки небесні, і народ свої дні витрача необачно, розповів мені один старець — істерлінг, виміщаю я тут.
Основна версія*
Сині чарівники (на синдарині “Ithryn Luin”) — двійка друзів з народу Майар зі свити Вала Ороме, відомих як Алатар і Палландо. Спочатку Ороме хотів відправити у Середзем’я лише Алатара, однак він (Алатар) покликав з собою свого приятеля (Палландо). Син Професора, Крістофер, припускав, що вибір когось з оточення Ороме був не випадковим, так як саме він найкраще розумівся на дальніх регіонах Середзем’я, подальшого місця локації “Ithryn Luin”. До слова, у ранніх текстах Палландо був радше пов’язаний з Валарами Мандосом чи Нієнною, однак згодом перейшов під крило Ороме.
Після свого прибуття у 1000 році Т.Е. вони у компанії Сарумана вирушили на Схід, щоб виконати поставлене перед ними завдання — підняти народи Сходу на бій зі Злом, роздмухати полум’я спротиву та, якщо вдасться, розкрити місцеперебування Саурона. На жаль, своїх завдань вони так і не виконали. Чи були вони весь час разом чи розділились — не знає ніхто. Найймовірніше, вони піддалися впливу темряви та стали родоначальниками різноманітних південних культів, що аж ніяк не діяли на благо сил Добра.
*Уточнення: за основну версію взято варіант подій з “Незавершених сказань Нуменору та Середзем’я”
Пізніші перетворення
Професор, однак, не забув про них, і в останні роки свого життя навіть досить сильно змінив їх долю, це ми спостерігаємо у Природі Середзем’я (“The Nature of Middle - Earth) та 12 томі Історії (“The Peoples of Middle — Earth). Першим впадає в очі перейменування. Тепер їх звуть не Алатар і Палландо, а Морінегтар і Роместамо. Помітні й зміни в датах. Тепер чарівники прибули не в 1000 році Т.Е., разом з Ґендальфом, Саруманом та Радаґастом, а в 1600 році Д.Е., разом з Ґлорфінделом.
Поки Ґлорфіндел допомагав Ґіль - Ґаладу та Елронду з війною в Еріадорі, Алатар і Палландо попростували у володіння Саурона. Знайти його їм у новій версії також не вдалось, проте, вони змогли не лише підбурити кілька племен на повстання проти поклоніння Мелькору й влади Саурона, а ще й перешкодити емісарам Темного Володаря збирати і тренувати армії на Сході і Півдні протягом Другої Епохи, сприяючи його поразці.
Цікавенький факт: у кінотрилогії “Гобіт” Ґендальф, перераховуючи членів ордену, згадує і двох синіх чарівників, однак, каже що позабув їх імена. Насправді ж, весь казус був у тому, що у ПіДжея не було прав на чернетки Толкіна, і команда була вимушена викручуватись отаким хитреньким способом, пожертвувавши репутацією пам’яті Ґендальфа.
Етимологія
Словосполучення “Ithryn Luin” походить з мови синдар, і утворене словами Ithryn (множина від син. “Ithron” - чарівник) та “luin” — синій.
Алатар і Палландо — так називали їх на квеньї. Значення першого імені не зовсім зрозуміле, ймовірно містить елементи квеньї, що значать “сяйво” та закінчення “tar” — “володар”. Палландо ж, згідно версії Крістофера Толкіна, містить елемент “palan”, що значить “далекий”.
Морінегтар (“Morinehtar”) — “Винищувач темряви”, походить від квенійських слів “mori” — “темрява” та “nehtar” — “винищувач”. Роместамо ж (“Rómestámo”) — “Східний помічник”.
Також є рідкісні версії імен, які зустрічаються лише у “Природі Середзем’я”:
Паласендо (“Palacendo”) — “Далекоглядний” (“Far - sighted one”) і Гайменар (“Haimenar”) — “Той, що мандрує далеко” (“Far-Farer”)
Епілог
Класична історія про синіх чарівників - історія про невиправдану надію, втрачені можливості і сум по товаришах. Так і могло лишитись назавжди, однак Професор поступово змінював їх роль, наділяючи новими обрисами та здобутками. І хто знає, можливо б ми з вами мали зараз справжніх героїв Середзем’я, що до скону протистояли злу і внесли величезний вклад у перемогу Ельдар і Адайн, якби не три невблаганні Мойри, що час життя, відведений кожному з нас, визначають…
