Шейх доктор Рафа Халабі, з друзької громади на горі Кармель в Ізраїлі
Директор Єрусалимського відділення Міжнародної організації з прав людини та захисту громадських свобод і президент Організації видатних капітанів-джентльменів ісламського світу.
Вступ
Шановні колеги, пані та панове, друзі. Сьогодні я хотів би звернутися до вас із важливою заявою, яка, на моє глибоке переконання, має прозвучати саме зараз. Я хочу поділитися з вами своїми спостереженнями і висновками про феномен, який, я твердо переконаний, є не просто важливим, а ключовим для нашого спільного майбутнього. Це роздуми про найбільший виклик нашого часу і про те, як людство на найглибшому, громадянському рівні вже почало на нього відповідати.
Як людина, чиє життя, з волі Всевишнього, було присвячене одній меті — наведенню мостів, за десятиліття моєї гуманітарної та дипломатичної роботи я мав честь бачити, як найнепереборніші стіни руйнуються під натиском щирого діалогу, а глибокі прірви долаються не поодинці, а коли до вирішення завдання підключаються представники різних спільнот.
За роки своєї роботи мені довелося бути свідком безлічі криз, змін і періодів гострої турбулентності, якими позначена історія міжнародних відносин.
Однак з повною відповідальністю можу сказати: виклики, з якими ми стикаємося сьогодні, за глибиною, охопленням і системною природою не мають прямих аналогів у сучасній історичній пам'яті. Ми живемо в епоху трансформацій, масштаби і взаємопов'язаність яких ставлять перед людством завдання якісно іншого рівня складності.
Полікриза, з якою сьогодні зіткнулося людство
Ми є свідками часів, коли на наших очах розгортається каскадна системна полікриза: де кліматичні, геодинамічні, екологічні та соціальні катаклізми резонують і підсилюють один одного, створюючи гостру екзистенційну загрозу. Дозвольте позначити детальніше чотири ключові виклики, що формують цю глобальну кризу.
Перший виклик. Кліматична нестабільність. Ми бачимо це на власні очі: рекордні температури, спустошливі посухи, раптові масштабні повені, екстремальні лісові пожежі безпрецедентної інтенсивності, аномальні погодні явища в нетипових регіонах. Ці катастрофічні події стають все частішими, руйнівними і непередбачуваними, виходячи за рамки історичних норм і навіть існуючих моделей прогнозування.
Другий виклик. Геодинамічна активність. Зростає кількість сейсмічних і вулканічних подій. Ці процеси не ізольовані — вони взаємопов'язані з кліматичними змінами, створюючи нові, непередбачені загрози для інфраструктури та життя людей.
Показово, що ми стаємо свідками землетрусів все більшої сили і частоти. Недавня подія біля берегів Камчатки, що досягла магнітуди 8,8, слава Всевишньому, сталася в малонаселеній зоні і не призвела до катастрофічних наслідків. Однак слід усвідомлювати, що за інших географічних умов, наприклад, біля узбережжя Японії, наслідки такого землетрусу могли б бути порівнянні з трагедією 2011 року або навіть перевершити її за масштабом. З огляду на те, що це сейсмічна подія, згідно з даними, є лише початком наростаючого процесу, розумно припустити, що аналогічні або більш серйозні явища можуть повторитися — з набагато більш руйнівним ефектом.
Третій виклик. Екологічна деградація. Забруднення, в тому числі невидимими, але повсюдними нанопластиками, руйнує екосистеми зсередини. Це повільна, але невблаганна отрута, що підриває здоров'я планети і всіх її мешканців, включаючи людину.
І четвертий виклик. Соціальна вразливість. Результат перших трьох криз — це зростаючі людські страждання, страх за майбутнє, конфлікти та ерозія довіри на всіх рівнях. Якщо навіть у найбільш економічно розвинених країнах населення та інфраструктура виявляються вкрай вразливими перед посиленням катаклізмів: повенями, смерчами, екстремальною спекою, посухами та лісовими пожежами, — то тим більше очевидно, наскільки важко подібні потрясіння переживають найменш захищені спільноти. Кількість постраждалих від природних катаклізмів стрімко збільшується з кожним роком. За сухими рядками зростаючої статистики ховаються зруйновані життя, зламані долі і згаслі надії.
Дана полікриза — не просто сума проблем. Це система, де всі її елементи підсилюють один одного, створюючи каскадний ефект. Тут ми як цивілізація стикаємося з фундаментальним системним збоєм у нашій відповіді. Я хотів би виділити три ключові проблеми.
Проблема швидкості. Традиційні механізми міжнародного співробітництва та прийняття рішень не встигають за темпом наростаючих загроз. Домовленості та заходи, навіть при всіх зусиллях ООН і держав, не призводять до істотних змін — негативні тенденції продовжують посилюватися.
Проблема швидкості. Традиційні механізми міжнародного співробітництва та прийняття рішень не встигають за темпом наростання загроз. Домовленості та заходи, навіть при всіх зусиллях ООН і держав, не призводять до істотних змін — негативні тенденції продовжують посилюватися.
Проблема фрагментації знань. Наука, наш головний інструмент пізнання, роз'єднана, розділена на вузькоспеціалізовані дисциплінарні «колодязі». Геофізик, кліматолог, вулканолог, еколог, соціолог працюють в ізоляції. Розвивається те, що називають парадигмальною сліпотою, коли представники різних галузей науки не дивляться далі, за межі своєї професійної сфери. Кожен бачить лише свій фрагмент пазла і не може скласти цілісну картину взаємозв'язків. Ми втрачаємо з поля зору ключові «фактори ікс» — ті самі невідомі впливи, які сьогодні відіграють вирішальну роль і про наявність яких вже заявляють провідні експерти.
Проблема розриву: «Наука — Суспільство — Влада». Складні наукові дані не доходять до суспільства в зрозумілій формі. Люди бачать, як їхні будинки затоплюються, гинуть врожаї від посухи, вигорають цілі регіони, руйнується інфраструктура, системи екстреного реагування не спрацьовують, спека стає смертельно небезпечною, а кризи продовжують наростати без видимих рішень. Відповідальні структури, відчуваючи все більший тиск, але не маючи цілісної картини та оперативних механізмів адаптації, часто діють запізно або фрагментарно.
В результаті цього системного збою, що характеризується парадигмальною сліпотою, роз'єднаністю і слабкою адаптивністю інститутів, стає практично неможливим вироблення своєчасних і ефективних рішень.
Як наслідок, у світовому суспільстві все виразніше формується потреба не просто в поверхневих заходах або тимчасових реакціях, а в цілісній, всеосяжній відповіді на те, що відбувається, здатній забезпечити безпечне і передбачуване майбутнє на цій планеті. Люди чекають не гасел, а всебічного аналізу причин криз, що відбуваються, і, головне, дієвих, життєздатних рішень. Люди бачать руйнування і страждання і задають закономірне питання: «Де ж рішення? Хто відповість на наш спільний виклик?» Саме на цей гострий, життєво важливий запит — запит на цілісне розуміння, оперативну дію та справжню співпрацю — і народилося унікальне явище, про яке я хочу поговорити сьогодні.
Саме в такі періоди історії, як зараз, коли відповідь не лунає зі звичних нормативних контурів з належною швидкістю та цілісністю, саме суспільство, його громадянська самосвідомість, починає формувати цю відповідь. Це природний конструктивний імпульс до виживання. Ми стаємо свідками того, як по всьому світу пробуджується здатність до самоорганізації, заснована на глибокій відповідальності перед майбутнім.
Найбільш яскравим і послідовним виразом цього процесу є Міжнародний громадський рух «АЛЛАТРА» — живе, зростаюче свідчення того, як глобальне громадянське суспільство здатне висувати ініціативи, співмірні викликам часу. Це не просто ще одна організація. «АЛЛАТРА» виникла як пряма відповідь на ті самі системні прогалини, від яких в тій чи іншій формі сьогодні страждає все людство і які я щойно позначив: На фрагментацію знання: «АЛЛАТРА» об'єднує вчених і експертів різних дисциплін (геологів, кліматологів, екологів, фізиків, хіміків, медиків і багатьох інших фахівців) для поглиблених досліджень, заснованих на інтеграції даних, і створення цілісної картини глобальних ризиків та їх рішень.
На розрив «Наука — суспільство»: безліч волонтерів «АЛЛАТРА» по всьому світу доносять складну наукову інформацію в доступному форматі через лекції, форуми, інформаційні платформи.
На розрив «Суспільство — влада»: Рух активно взаємодіє з міжнародними організаціями, включаючи ООН, культурними та релігійними центрами, урядами, представляючи свої дослідження та рекомендації для включення їх до глобального порядку денного.
На недолік швидкості та координації: «АЛЛАТРА» створює міжкультурні та міжрелігійні мости, формуючи основу для колективної волі та узгоджених дій перед обличчям загальної загрози.
«АЛЛАТРА» — це стратегічний актив людства в період полікризи. Це єдина цілісна і практична відповідь суспільства на запит: «Як нам врятувати наше спільне майбутнє?»
Тому сьогодні я бачу своїм пріоритетом донести справжній зміст і виняткову значимість цього феномену. Важливо усвідомити не тільки сутність діяльності «АЛЛАТРА», але і причини, за якими сьогодні її роль набуває такого актуального значення.
Запрошую вас зараз поглянути на цей рух очима гуманіста і аналітика. Побачити щиру і потужну відповідь глобального громадянського суспільства на наш спільний екзистенційний виклик. Це прояв пробуджується глобальної совісті, що виражає тривогу за майбутнє і готовність діяти. І наш обов'язок як людей, наділених відповідальністю, — не проігнорувати цей заклик, а почути його, зрозуміти і підтримати, щоб залишити майбутнім поколінням світ, гідний життя і процвітання.
