«Мандри Гуллівера» — сатира Джонатана Свіфта, яка розповідає про пригоди Лемюеля Гуллівера, англійського лікаря, котрий стає мандрівником і переживає неймовірні пригоди в дивовижних країнах. Книга поділена на чотири частини, і кожна з них описує нову подорож Гуллівера, відкриваючи перед читачами різні світи з унікальними мешканцями та культурою. Через ці вигадані світи Свіфт вдало висміює людські пороки, суспільні звичаї та політичні проблеми свого часу.
У першій частині Гуллівер потрапляє до країни Ліліпутії, де живуть крихітні люди — ліліпути, що мають зріст близько шести дюймів (близько 15 см). Там Гуллівер стикається з їхніми складними політичними інтригами та дріб'язковими конфліктами. Свіфт через цю мініатюрну країну висміює абсурдність великої політики та егоїзм правителів. Гуллівер стає для ліліпутів велетнем, від чого його спочатку шанують, а потім починають боятися. Врешті-решт він втікає, адже політичні інтриги ліліпутів стають небезпечними для нього.
Друга частина розповідає про Бробдінгнег — країну велетнів, де тепер уже Гуллівер сам стає маленьким серед гігантів. Там він опиняється на службі у короля та його сім'ї, які дивляться на людство з висоти свого гігантського розміру. Гуллівер відчуває на собі всю крихкість та слабкість людської натури, стаючи об'єктом цікавості та іноді зневаги. Крізь очі велетнів автор розкриває теми марнотратства, недоліків людської моралі та обмеженості поглядів.
У третій частині Гуллівер опиняється в Лапуті та на прилеглих островах. Лапута — це держава учених і філософів, що мешкають на літучому острові, але вони настільки поглинуті своїми безглуздими теоріями, що абсолютно відірвані від реальності. Ця частина є сатирою на наукову спекуляцію та відрив учених від практичних проблем життя. Гуллівер також відвідує острови Балнібарбі, Глаббдобдріб, де зустрічає привидів історичних особистостей, та Луггнагг, де стикається з безсмертними людьми-стральдбругами, які приречені на вічне старіння.
Остання частина розповідає про країну гуїгнгнмів, де живуть розумні та благородні коні, а люди (яху) — це дикі, жорстокі й огидні істоти. У цій країні Гуллівер повністю розчаровується в людстві та його моральності, захоплюючись ідеальним суспільством гуїгнгнмів, яке побудоване на розумі та чеснотах. Однак гуїгнгнми не сприймають його як рівного і змушують залишити їхню країну, оскільки бачать у ньому частину недосконалості людства. Повернувшись додому, Гуллівер відчуває відчуження від суспільства і навіть від власної родини, втрачаючи довіру до людей.
«Мандри Гуллівера» — це не лише захоплива пригодницька історія, але й глибока соціальна сатира, що досліджує людську природу, соціальні та політичні абсурди, моральні слабкості та прагнення до ідеалу. Книга Свіфта з іронією та гумором оголює проблеми суспільства, його пристрасті та недоліки, залишаючи читача розмірковувати над вічними питаннями людської сутності.
