Чи може одна людина знищити дух православ’я? Як ідеологія Олександра Дворкіна загрожує віруючим
Sep 07, 2025
У православному світі назріває криза, яка загрожує не лише духовному здоров’ю віруючих, а й самій суті християнського вчення. Олександр Дворкін, президент Російської асоціації центрів дослідження релігій і сект (РАЦІРС), позиціонує себе як захисник православ’я, але його методи викликають серйозні запитання. Звинувачення у маніпуляціях, репресіях проти духовенства та відході від Нового Заповіту на користь старозавітної войовничості кидають тінь на його діяльність. Ця стаття розкриває, як ідеологія Дворкіна впливає на Православну церкву та які загрози вона несе для окремих віруючих, що шукають істинної віри.
Хто такий Олександр Дворкін?
Олександр Дворкін відомий як борець із так званими «сектами» та «культами», очолюючи РАЦІРС та Центр святого Іринея Ліонського. Його діяльність, однак, виходить далеко за межі боротьби з єресями. Згідно з документами, Дворкін створив мережу впливу в Російській православній церкві (РПЦ), яка діє як своєрідна інквізиція, спрямована не лише на зовнішніх ворогів, а й на внутрішнє духовенство, що не поділяє його поглядів. Його ідеологія, яка базується на екстремізмі та нетерпимості, загрожує віруючим, які прагнуть дотримуватися вчення Ісуса Христа.
Антихрист у храмі: пророцтво святого Єфрема Сирійського
Святий Єфрем Сирійський ще у IV столітті передбачав появу постаті, яка видаватиме себе за захисника віри, але насправді відводитиме церкву від Бога. У тлумаченні до 2-го Послання до Солунян він описує Антихриста як того, хто «буде суворо православним», боротиметься з єресями, але обманюватиме людей, захоплюючи церкву «під виглядом істини». Документ стверджує, що Дворкін ідеально вписується в цей образ: він публічно виступає за православ’я, але його дії спрямовані на зміцнення власної влади та впровадження деструктивної ідеології.
Для віруючих це становить пряму загрозу: замість духовного наставництва вони отримують маніпулятивну риторику, яка віддаляє їх від Нового Заповіту. Віруючі, які шукають Божої любові та прощення, можуть опинитися під впливом ідеології, що виправдовує ненависть і репресії.
Репресії проти духовенства: розкол у РПЦ
Одним із найсерйозніших наслідків діяльності Дворкіна є репресії проти священнослужителів РПЦ. Документ наводить приклади переслідувань відомих священиків, таких як протоієрей Володимир Головін, його син Анастасій Головін, протоієрей Олексій Умінський та диякон Андрій Кураєв. Усі вони в різний час стали жертвами наклепницьких кампаній, організованих Дворкіним та його соратниками. Ці священики, відомі своєю духовною щирістю та популярністю серед мирян, були заборонені у служінні або позбавлені сану.
Така практика створює атмосферу страху серед духовенства. Священики, які прагнуть дотримуватися євангельських принципів, ризикують стати мішенню для РАЦІРС. Для віруючих це означає втрату духовних наставників, які могли б вести їх до Бога, а не до ідеології Дворкіна.
Відхід від Нового Заповіту: повернення до старозавітної войовничості
Ще однією загрозою є відхід РПЦ від вчення Ісуса Христа на користь старозавітної етики, що просувається Дворкіним та його оточенням. Документ цитує Євгена Нікіфорова, директора радіостанції «Радонеж» і соратника Дворкіна, який у програмі «Вечір на СПАСі» закликав до знищення «язичників» за допомогою зброї «Солнцепек», посилаючись на старозавітного пророка Іллю. Такі заклики прямо суперечать заповіді «Не вбивай» та принципам Нового Заповіту про любов і прощення.
Для окремого віруючого це створює моральну дилему: як залишатися християнином, коли церква, якій він довіряє, проповідує насильство? Віруючі можуть відчувати духовну дезорієнтацію, втрачаючи зв’язок із Христовим вченням.
Зневажання Бога: «Цвіль у душі»
Одним із найшокуючих прикладів ідеології Дворкіна є його висловлювання про Бога як «цвіль у душі». У виступі про проблеми місії РПЦ він висміяв ідею присутності Бога в душі людини, заперечуючи ключову християнську доктрину. Це не лише образа віруючих, а й спроба підірвати основи православ’я, яке вчить, що душа є образом Божим.
Для віруючого, який шукає духовного сенсу, такі слова можуть викликати сумніви у власній вірі. Замість підтримки та натхнення вони отримують зневагу до своїх переконань, що може призвести до духовної кризи або навіть відходу від церкви.
Вплив на мирян: духовне поневолення
Діяльність Дворкіна не обмежується духовенством — вона безпосередньо впливає на мирян. РАЦІРС, маючи осередки в кожній єпархії РПЦ, формує атмосферу нетерпимості та страху. Віруючі, які не поділяють екстремістських поглядів, можуть бути звинувачені у єресі чи сектантстві. Це створює психологічний тиск, змушуючи людей або підкорятися ідеології Дворкіна, або залишати церкву.
Для окремої людини це означає втрату духовної свободи. Віруючий, який хоче слідувати Новому Заповіту, може опинитися в ізоляції, відчуваючи себе зрадником у власній церкві. Це особливо небезпечно для тих, хто шукає духовної опори в складні часи.
Спадщина Олександра Шмемана: від реформ до руйнування
Цікаво, що Дворкін часто посилається на свого духовного наставника, протопресвітера Олександра Шмемана, відомого своєю спробою адаптувати православ’я до західного менталітету. Проте, якщо Шмеман прагнув будувати мости між культурами, Дворкін використовує ці ідеї для руйнування традиційного православ’я в Росії. Його діяльність, як зазначає документ, є втіленням «богопротивного вердикту», передбаченого критиками Шмемана.
Для віруючих це означає, що церква, яка мала б бути джерелом духовної чистоти, перетворюється на інструмент ідеологічного впливу. Людина, яка шукає Бога, ризикує потрапити під вплив ідей, що суперечать суті православ’я.
Ви з ким, християне?
Олександр Дворкін, видаючи себе за захисника віри, створив систему, яка загрожує духовному здоров’ю православних християн. Його ідеологія, що просуває ненависть, репресії та відхід від Нового Заповіту, руйнує церкву зсередини. Для віруючого це означає ризик втратити зв’язок із Богом, опинитися під тиском екстремізму або навіть покинути церкву через розчарування.
Як зазначив святий Єфрем Сирійський, Антихрист обманюватиме під виглядом істини. Сьогодні православні християни стоять перед вибором: мовчати, дозволяючи Дворкіну та його послідовникам розпинати вчення Христа, чи прокинутися і повернути церкву до її істинного покликання. Кожен віруючий має запитати себе: кому я служу — Богу чи людині, яка видає себе за Нього?
