ATEEZ — південнокорейський гурт, сформований 2018 року KQ Entertainment. Якщо вірити Вікіпедії (а це не найнадійніше джерело, як ви знаєте) пісні гурту створює продюсерська група EDENARY, також участь у написанні треків беруть Хонджун і Мінгі, і якщо останній здебільшого працює над текстами, то Хонджун долучається й до створення музики. Це важливо запамʼятати.
Я спробую розповісти власні first-take враження від музики ATEEZ, відштовхуючись тільки від прослуховування альбомів, не спираючись на відеокліпи та фанатські теорії. Тільки власні відчуття, слухові рецептори та трішки інформації з інтернету (інколи досліджувати кредити до пісень дуже цікаво так то).
Отож, почнемо нашу мандрівку. Дискографія гурту починається з серії із загальною назвою Treasure. У перекладі це означає “скарб”, що тільки підкреслює обрану гуртом загальну концепцію піратів та подорожей. І додаткові назви кожного альбому органічно вплітаються в історію. Але до всіх послідовно.
Treasure EP.1: All to Zero
Дебютний альбом відправляє нас до азартності та карткових ігор. Досить часто у голлівудських фільмах можна почути “ставлю все на зеро” — і крутиться рулетка. Тому включаєш альбом в очікуванні чогось азартного, захопливого і веселого.
Якщо вірити англомовній вікіпедії, альбом має два головних треки “Pirate King” та “Treasure”. І якщо спиратися саме на тих, то можна вловити відчуття пʼянкої легкості, азарту. Якщо звернутися до перекладу, то “Pirate King” і назвою, і текстом чітко артикулює тематику піратів (я послуговуватимусь перекладами з інтернету, не бийте) — оці “поверни штурвал”, “підніми якір”, “можемо йти куди завгодно”, “горизонт”, “ми на одному кораблі”, “океан” — все це створює атмосферу захвату і свободи. І музична лінія, дещо напружена, але мені цілком вкладається в настроєннєву концепцію.
“Pirate King” я можу віднести до тих пісень ATEEZ, які я називаю “обʼємними”. Вона ніби наповнює твої груди зсередини, хочеться стати назустріч вітру, що битиме тебе по обличчю, волосся розвівається…
Щодо “Treasure”, то перш за все мені пригадується книжка Стівенсона “Острів скарбів”. Це теж історія про піратів, про захований на острові скарб і розуміння героями цінності цього скарбу. Звертаючись до тексту, ми теж можемо це побачити. Музична лінія легша, навіть я б використала епітет “летка”, однак теж можна віднести до розряду масштабних і об'ємних треків.
Загалом, Вікі описує жанри альбому як k-pop, hip hop, tropical house та pop. І це досить яскраво прослідковується. Треки дійсно мають легкість, що присутня у тропіках, вони досить піднесені та дозволяють розслабитися, і якщо закрити очі, то я особисто можу уявити себе на пляжі Домінікани з такою музикою в навушниках, коли вітер легенько розвіває волосся та доносить запахи водорості й крики чайок.
Трошки поясню щодо жанрів. Якщо з k-pop, hip hop чи pop більш менш все зрозуміло, то що таке tropical house? Я не музичний експерт, тому спробую пояснити як розумію сама. Це один з піджанрів хаузу, танцювальної електронної музики. І якщо він часто має похмуре і дещо грубе звучання, то тропікал-хауз світліший та піднесеніший, часто музична доріжка створюється з допомогою тропічних інструментів - металевих барабанів, маримби (ударний інструмент, щось схоже на ксилофон), гітар, саксофонів чи флейт.
Мені подобається, що альбом відкривається INTRO, яке ніби запрошує нас до мандрівки та очікується, що це не випадковість і не якась окрема історія, а нас ніби очікує продовження і ти починаєш слухати альбом з такими враженнями.
Інші три треки альбому “Twilight”, “Stay” та “My Way” тільки підкреслюють загальний концепт. Вони досить легкі, але врізаються в памʼять і тому альбом загалом досить цілісний. Кожна пісня підходить як частинки пазла, і тому його можна переслухувати відірвано від усієї дискографії гурту. Хоча, і я далі поясню чому, краще слухати серію Treasure підряд.
Якщо ми звернемось до кредитів, то можна побачити, що ця цілісність не випадкова. Над усіма треками працювали одні й ті ж люди — і над текстами, і над музикою. Серед авторів лірики Eden, Buddy, Leez та HLB, а також учасники гурту Хонджун та Мінгі (які, скоріш за все, писали свої реп-частини, що зрозуміло). Над музикою працювала та ж трійця — Eden, Buddy та Leez.
І, загалом, мені видається, що це зовсім непогано, особливо для 2018 року. І для дебютного альбому. Така хороша і впевнена заявка на майбутнє.
Звісно, я оцінюю все тільки з погляду пересічного слухача, адже не є музичним експертом. От текст я б могла оцінити професійно, однак оцінювати переклад некоректно, адже до нього вже доєднується бачення перекладача, що може вкладати власне розуміння і нести відмінності від закладеного змісту. Тому я припускаю, що альбом може мати недоліки.
Ну що, продовжуємо подорож?
Treasure EP.2: Zero to One
Якщо щодо попереднього альбому я казала, що назва більше про азарт, ігри, піратів, то це була тільки напівправда. Як назву цього альбому, так і попереднього можна екстраполювати на поняття щодо команди та товаришів. Це коли “один за всіх, і всі за одного”. Недарма девізом ATEEZ є вираз “8 створюють 1 команду”.
Синглами цього альбому є “Say My Name” та “HALA HALA (Hearts Awakened, Live Alive)”. У кредитах ті ж самі імена, що й у попередньому альбомі. Тому, загалом, ні концепція, ні музична стилістика сильно не зміняться. Забігаючи наперед, маю сказати, що це характерно для всієї серії альбомів Treasure. І, як на мене, це одна з переваг.
У жанрах до цього альбому лишаються традиційні k-pop та hip hop, однак додаються R&B, dance pop, що досить таки відчутно. Альбом має уже менше вайбів Карибського моря, і більше вайбів узбережжя і бажання вийти на танцпол.
“Say My Name” досить міцно вʼїдається в памʼять, низький голос Мінгі в реп-частині й вокал інших плавно перетікають один в один, що робить композицію цілісною. І загалом кожна частина пісні наче змушує тебе натиснути “програти ще раз”. І навіть якщо текст напряму не переносить нас до піратів, то подорожі тут все одно вгадуються.
Інша композиція, яка варта уваги — “HALA HALA” — спочатку здається досить нетрадиційною. У неї змінюється ритм, багато електронних елементів, і тому дуже яскраво відчувається наступна композиція альбому (якраз таки “Say My Name”, яка починається легкою мелодією). Звертаючись до перекладу - то пісня про початок дороги, про те, що хоча й перепони будуть на шляху, ми будемо йти вперед і це дає сили рухатись. Думаю, якби цей трек трапився мені раніше, то допоміг би вирішити багато внутрішніх сумнівів.
Інші треки цього альбому (а їх тут усього 6, як і у попередньому) не сильно вибиваються із загальної лінії. Вони всі цілком хороші та прийнятні. Їх приємно слухати як підряд, так і просто натрапляючи на них рандомно в плейлисті. Виділити хочу, мабуть, “Desire”. Вона має якусь власну магнетичність. Трек про бажання отримати “щось” чи “когось”, я б описала наче біг на одному місці у намаганні досягти бажаного. Пісня загалом легка і приємна, але музично досить похмура, що вписується в загальну тематику альбому.
На альбомі є ще дві пісні — “Light”, яка зовсім не лайт (особливо музично - достатньо важка і темна мелодія, як на мене), одначе це більше про внутрішнє світло, яке допомагає рухатися вперед крізь темряву ворожого світу, та “Promise” (яка особисто мені подобається чи не найбільше), яка про обіцянку завжди підтримувати, бути на одному боці. А ще у ній можна прослідкувати легкі та світлі мотиви у музиці, які будемо спостерігати уже у наступному альбомі.
Тому на цій ноті перейдемо до наступного альбому.
Treasure EP.3: One to All
Третій альбом ніби знову нагадує нам, що ми таки продовжуємо подорож морем. Що попередній – це лише коротка зупинка для відпочинку і танців. А попереду нас чекає безкрайній океан, вода, хвилі й скарби. Особливо це відчутно, бо третім треком зазначена 46-секундна музична замальовка “Crescent”. Це — шум моря, це — нагадування про сенс усієї серії альбомів, і усієї музики ATEEZ загалом. І ви звісно не будете її слухати окремо, але це ніби клей - створює цілісність концепції та дозволяє видихнути.
Зазначається, що головними треками цього альбому є “Illusion” та “Wave”, і цілком можу погодитись. Бо саме вони найбільше виділяються.
У “Wave” звучить дуже важливий заклик “Hakuna Matata”, що в перекладі з мови суахілі буквально означає “безтурботне життя”. Найчастіше цю фразу згадують у звʼязці з мультиком “Король Лев”. Однак, загалом цей принцип безтурботності життя можна звʼязати таки й із піратами. Вони ж зазвичай жили одним днем (бо хто знає, раптом ти помреш при наступному пограбуванні?). Тому й увесь трек звучить як щось легке, світліше у порівнянні з іншими піснями попередніх альбомів.
У кредитах цього альбому знову одні й ті ж імена, хоча цікаво відзначити, що Хонджун вказаний як один з авторів не тільки тексту, а й музики до треку “Aurora”. Інформація з різних джерел каже, що трек написав Хонджун сам, і пісня присвячена фанатам.
Взагалі, назву альбому буквально можна перекласти “один за всіх” (ми уже згадували про цей концепт, памʼятаєте?). Тому усі треки дуже теплі та вайбові.
Ще цікаво, що в жанрах можна знайти мумбатон. Це жанр електронної танцювальної музики, похідний від хаус-музики та регетону. Якщо я правильно розумію, що для нього характерні ударні, особливо низькі частоти, а також електронні мотиви з хаусу. І ми вже згадували вайби Карибів у попередніх альбомах, то регетон безпосередньо виник на пляжах Панами й Пуерто-Рико, це найсправжнісінька карибська музика. І маю відзначити, що це яскраво відчувається і в музичній лінії, і в текстах, і в назвах треків.
Та ж “Aurora” — це буквально імʼя римської богині світанку, так називають першу передсвітню зірку, яка сповіщає про новий день. Це буквально перекладається з латини як “передсвітанковий вітерець”. І вся пісня така — музика мʼяка, у неї хочеться закутатись, і голоси хлопців гарно поєднуються і все це створює вайби ранків біля океану, вітерця, і теплого сонячного проміння над горизонтом.
“Utopia” — щось ідеальне чи наближене до такого (а хіба безтурботне життя не ідеальне?). І пісня якраз про досягнення чогось такого ідеального, і неважливо через що доведеться пройти, якщо ми поруч (а тут кожен може інтерпретувати як хоче - чи мембери поряд один з одним, чи вони разом з фанатами), то все вдасться.
“Illusion” — якщо розбиратися в значенні слова, то ілюзія – викривлене сприйняття дійсності. А що характерне і для піратів, і для вечірок на карибських берегах? Сигари та ром. У пісні, звісно ж, такого всього немає, однак вона, як і більшість треків альбому, легка і приємна.
“Dancing Like Butterfly Wings” — і завершуємо танцями босими ногами на піску, бо саме такий настрій у мене після прослуховування цього треку.
Що можна з цього зрозуміти? Що цей альбом ATEEZ цільний, концептуально витриманий і водночас — по різному розкриває музичний світ хлопців. Якщо ми розглянемо його не окремо, а послідовно з попередніми — то їх всі пов'язує концепт, але музично і вайбово кожен відрізняється.
Тому можете відволіктись на бокал мохіто, і йдемо далі.
Treasure EP.Fin: All to Action
Перше, що варто сказати про цей альбом — це повноформатний альбом ATEEZ. Усі попередні вважають мініальбомами, у них лише по 6 пісень, тоді як цей має аж 11 треків. У багатьох джерелах вказано, що це останній альбом серії Treasure, однак існує ще Treasure Epilogue: Action to Answer який я особисто і вважаю логічним завершенням. Тому цей EP будемо вважати передостаннім.
Знайшла багато цікавих фактів і про авторів треків цього альбому. До більшості доклали свої ручки уже знайомі нам з попередніх Eden, Leez, Buddy та Ollounder, однак за активної участі Хонджуна та Мінгі у створенні синглу. А також Хонджун був спів композитором композиції “Sunrise”, а в історії про трек “Thank U” сказано, що капітан створив його, щоб висловити вдячність Сонхва. Зважаючи, що Сонхва мій біас в ATEEZ, моє серденько плаче від розчулення.
Альбом починається і закінчується своєрідними інтро та аутро — “End of the Beginning” (“кінець початку”) та “Beginning of the End” (“початок кінця”).
“End of the Beginning” нагадує одночасно тему з мультика “Король Лев” (а ми уже про нього згадували, памʼятаєте?) і якийсь заклик, який можна почути в морі - бо хвилі бʼються об борт, канати риплять, вітер свистить у вухах. І цей короткий 29-секундний уривок має вайби старого корабля, що скрипить усіма дошками, великий і неповороткий. Зрештою, він закінчується такою ж музичною темою з якої й починається наступна пісня, сингл цього альбому, одна з моїх улюблених пісень ATEEZ, трек, який входить в список тих, що я готова слухати до кінця життя — “Wonderland”.
Якщо я розповідала що “Pirate King” та “Treasure” масштабні та обʼємні треки, то це були лише квіточки. “Wonderland” — це просто квінтесенція цих понять. Слухаючи цю пісню я легко уявляю себе на носі корабля, що мчить океаном, де вітер в обличчя, волосся тріпотить, навколо напинаються вітрила і риплять канати.
Загалом, у пісні є два чітких посилання. Перше відправляє нас до утопічного роману Джеймса Баррі “Пітер Пен”. Це історія про хлопчика, який не хоче виростати, історія про фей і про піратів. Друге — до “Піратів Карибського моря” (от взагалі не здивована) і до капітана Джека Горобця. І ці обидві історії для мене чимось схожі. Хай навіть Пітер Пен не має відношення до піратів, навіть навпаки протистоїть їм, але у ньому є дитяча безпосередність і доросла мудрість, що одночасно присутнє в особистості Горобця (Джонні Депп то моя особлива любов).
Трек динамічний, він до того ж досить важкий, темний та потужний, там є і горни, і труби, і дуже низькі басові частини. У статях щодо цього альбому оглядачі називають цю композицію своєрідним гімном, “бойовим кличем” ATEEZ, що, як на мене, недалеко від правди. “Наше плавання буде довгим, і ми відкриємо нові горизонти. Наш корабель не потоне” — отак, мабуть, я б описала ці вайби. Там навіть вчуваються звуки корабельного дзвону.
Загалом, пісня лишає по собі приємні враження. Після неї хочеться зупинитись на хвилину і перевести подих. І це дають наступні композиції.
Ніби вибачаючись за нестримність і потужність “Wonderland”, усі наступні композиції мають буквально протилежний настрій. Виділяється хіба що “Precious (Overture)”. Вона — щось середнє між повністю електронним треком і класичною музикою, така собі інтерпретація класичних мелодій. Вважаю, що це кльовий хід, особливо якщо памʼятати про натяк у назві пісні.
І мені навіть здається, що цей альбом найменш замкнений концептуально, на відміну від попередніх. Пісні досить різні за настроєм, вайбом, мелодикою. І якщо “Dazzling Light” (у якій дуже багато електронного звучання) та “Mist” (у яку просто хочеться загорнутися як у пухову ковдру) ще мають якийсь натяк на продовження морської подорожі, то всі інші треки ніби перетікають один в один і є продовженням цілісної історії про тепло, дружбу, відносини в самому собі та з іншими людьми.
Кінцева “Beginning of the End” нагадує нам звідки ми прийшли. Це якась така класична мелодія, яку легко уявити в серії фільмів “Пірати Карибського моря” або будь-якій іншій стрічці, повʼязаній з кораблями, морськими походами, епічними битвами. Її теж не будеш слухати окремо в плейлисті, але це хороший завершальний акорд, який на диво не ставить крапку. Скоріше три крапки й ніби натякає на продовження.
Загалом, те що альбом не такий цілісний концептуально аж ніяк йому не заважає бути хорошим. Його слухати приємно. Сингл “Wonderland” захоплює всю уяву і його можна переслухувати знову й знову, відкриваючи для себе якісь нові грані, вайби чи мелодії. Інші композиції ніби огортають його, роблячи увесь альбом більш врівноваженим.
Treasure Epilogue: Action to Answer
Це останній мініальбом, який логічно закриває серію Treasure. Він найменший — тут усього 5 треків, з яких один — “Outro”. І назва усього альбому, і назва синглу — “Answer” — наче натякає, що тут ми знайдемо всі відповіді на питання, які могли виникнути протягом захопливої подорожі разом з ATEEZ. Він, загалом, теж не надто завʼязаний на єдиній концепції, але головний трек дійсно ставить умовну крапку.
У цьому альбомі вперше серед жанрів з'являється EDM (хоча я вважаю, що й деякі треки попередніх альбомів можна до нього віднести). Якщо спростити, то EDM це загальна назва танцювальної електронної музики, фактично - це основа для клубної музики. Усі оці різкі біти, під які так класно виходити на танцпол, це все старий добрий EDM.
Що ще важливо зауважити (і я це знайшла в інтернеті), що “Horizon” — пісня, авторства Хонджуна і натхнення першим синглом гурту “Pirate King”. А “Outro: Long Journey” оглядачі порівнюють з композицією Coldplay “Sunrise” з альбому Everyday Life (2019). Так це чи ні — вирішувати вам.
Сингл цього альбому, “Answer”, теж одна з моїх улюблених пісень. Трек має досить темний колір, він досить таки важкий, однак не можна вважати, що це ніби мішок з камінням. Я б порівняла з грозовою хмарою, яка нависає над тобою, однак легкість і повітря все одно присутні, і в композиції це досягається завдяки вокалу. Пісня дійсно ставить крапку в умовному “плаванні”, це фінальний бенкет на палубі. І крізь захват і радість від закінчення вдалої подорожі — “Усі, піднімемо бокали над головою/так високо, щоб було видно у будь-якій точці світу” — крізь електронне звучання, проковзує меланхолія і, можливо, втома.
“Horizon” — теж поєднання електронного звучання і класичного хіп-хопу. А ще у ній є віддалена музична лінія, бек-вокал ніби з якихось старовинних кельтських пісень. Вона знову повертає нас на корабель, наче дійсно озирається в еру “Pirate King”. І це цікаво, бо здається що замикається коло. Бо у кожного початку є кінець, все хороше чи погане колись закінчується.
Наступний трек — “Star 1117” — оглядачі визначають як “балада з повільним фортепіано, фальцетними переливами й плавними мелодіями, приспівом, якому легко підспівувати”. Я б взагалі назвала це колисковою. Ну правда — вона така тепла, починається з мʼякого фортепіано та тихих ударних. І від неї просто приємно на душі. Мабуть, особливо приємно, бо ця пісня створена спеціально для ейтіні.
Англомовна Вікіпедія заявляє, що “Precious” — це хіп-хоп пісня, що слугує продовженням “Precious (Overture)”. І я навіть можу з цим погодитися, бо спільні мотиви є. Однак, на відміну від треку з попереднього альбому, де електронна музика змішувалась з класичною, то тут додаються духові. Я не знаю, які саме інструменти використали композитори саме тут, однак щось схоже я чула в українських Kalush Orchestra або Go_A. Навряд чи це були українські мотиви (ах, як би хотілось звісно, але мріяти не шкідливо, ага), але все одно звучать дуже знайомо, цікаво і незвично для мене.
Ну і “Outro: Long Journey” — така собі крапка не тільки цього альбому, а й усієї серії загалом. Памʼятаєте, я казала про “Beginning of the End”, що вона ніби натякає на продовження? То от це Outo остаточно завершує. Тим більш логічно і передбачувано звучать фрази “Чи знайшов ти свій скарб? Так, ми зрештою його знайшли”.
Крайній альбом серії Treasure дійсно має відповіді на умовні питання. Він дійсно ніби підводить риску. І у цьому його особливість.
Замість підсумків
Варто сказати кілька слів на завершення. Я дізналась про ATEEZ досить давно, але починала слухати зовсім інші альбоми та в іншому порядку, і тоді вони мене не надихнули зануритися у їхню творчість. Однак, минув час і я повернулась до початку. І серія альбомів Treasure дійсно відкрила для мене інших ATEEZ.
Чому я рекомендую слухати цілі альбоми, не перемішуючи їх? Тут я маю погодитись із британською співачкою Адель, яка кілька місяців тому заборонила Spotify перемішувати пісні у її альбомі, стверджуючи, що музикант сам має визначати почерговість треків, бо він створює і вибудовує концептуальний малюнок, і значить треба слухати саме так, один по одному, щоб краще зрозуміти основну думку. І якщо слухати пісні цієї серії підряд, а не окремі треки чи впереміш — можна побачити як перед вашими очима розгортається епічна морська подорож, з вітром в обличчя, битвами, скрипом старих дощок і канатів, напнутими вітрилами, і запальними танцями на палубі чи на піщаному узбережжі. Попри корейську мову можна відчути себе на карибському узбережжі. І у цьому їх особливість.
Що я ще хочу відзначити, то це те, що ці альбоми музично хороші. Зважаючи, що їх робили одні й ті ж люди, які, очевидно, мають схожий погляд на концепт, схожі музичні вподобання, підхід до створення композицій (і наскільки я знаю, ця ж команда працювала і над наступними треками гурту) - ATEEZ зразка 2018 року та ATEEZ у 2022 звучать однаково добре. Звісно, різницю можна побачити й у підходах, і у виборі інструментів, і у концептуальній побудові альбомів, однак, це все одно хороша музика.
Сподіваюсь, вам було цікаво та пізнавально.
Усе буде музика! І усе буде Україна!
