Оригінально публікація на WordPress від 26.06.2022.
Нарешті отримав примірник “Пітмена”, який замовив ще у квітні минулого року.
Уже прочитав і можу сказати вам, що це виразно український комікс з усіма характерними болячками: любов до лінивих градієнтів і затемнень у кольоруванні, невміння працювати з панорамами (широкі плани повсюдно порожні й розфокусовані) і неживі діалоги.
Перше, що кидається у вічі: колорист Парафейник явно поступається у майстерності головному авторові Ключнику. Читаючи комікс, помітив у себе настирне бажання уявити чорно-білий оригінал. На щастя, подекуди таки стається синергія кольору та рисунку. Малюнок із мумією-вказівником вийшов напрочуд гарним, а гумористичний додаток “Пустеля пустощів” взагалі на голову вищий у технічному виконанні за решту коміксу. Припускаю, саме ці частини розфарбовував особисто автор.
Ключник майстерно малює потвор, однак живі люди — явна проблема. Однорука лиходійка, виконана на рівні аматора-початківця, викликає подив опісля двох третин твору.
Анотація на звороті цілком щиро і доречно зізнається у натхненості японською мангою, яка проглядається не лише у візуальній стилістиці, але й в самому сюжеті. Сумбур, у який кидають читача відразу з порогу, сильно нагадує гротеск манги “Dai Dark” (“Велика Пітьма”) К’ю Хаяшиди. Сумбур цей не без ідеї. На позір хаотичні сюжетні елементи таки вишиковуються у спільний логічний ланцюжок, прочитний не в останню чергу завдяки продуманому дизайну.
Твір явно є замахом на серію. Це несамодостатній пролог, якому бракує номера у назві. Або маленької-маленької арки. Радше друге. Історія без початку і кінця — доволі ризикований зачин. Зазвичай у пілоті представляють хоча б мотивацію протагоніста, хоча б частково. Бажання Пітмена рухатись уперед чи повернутися назад лишається для нас загадкою. Можна сказати, що робота Ключника отримає сенс лише, якщо ми дамо йому шанс. А поки без продовження, це просто цікаві художні вправи.
P.S. Мало зрозуміло, що саме редагував письменник Кузнєцов. Діалогів і монологів тут обмаль, а наявні — невигадливі, подекуди навіть зайві. Як-от коментар персонажа до самого себе про присутність рослин на одній із локацій.
