Росія збирається побудувати другу атомну електростанцію у Туреччині. Президент Ердоган розглядає це як крок до енергетичної незалежності, а експерти побоюються зростаючої залежності від Москви.
"З цього дня Туреччина приєднується до ліги країн, які мають атомну енергію", - такими словами президент Реджеп Тайіп Ердоган відзначив введення в експлуатацію першого реактора першої турецької атомної електростанції (АЕС) у квітні 2023 року.
На АЕС "Аккую" у південному турецькому місті Мерсін ще ведуться будівельні роботи. За офіційними даними, у майбутньому вона покриватиме близько десяти відсотків енергетичних потреб Туреччини та забезпечуватиме електроенергією понад 12 млн. турецьких споживачів. У її будівництво вже інвестовано близько 20 млрд. доларів.
Будівництво АЕС, згідно з офіційною позицією Анкари, називається зразком "найбільшої співпраці в історії турецько-російських відносин". При цьому турецька атомна електростанція з самого початку на 100 відсотків належала російській державній корпорації "Росатом". У договорі на будівництво було зазначено, що в майбутньому АЕС має залишатися переважно у власності Росії.
"Загальна частка у проєкті російських компаній та відомств не може опускатися нижче 51 відсотка", - йдеться у документі.
Хоча спочатку було оголошено, що 49 відсотків акцій, що залишилися, будуть продані турецьким інвесторам, цього досі не сталося.
До недавнього часу в правлінні Akkuyu Nükleer був лише один турок, і той пішов у відставку. Бізнесмен Кюнейд Запсу обґрунтував своє рішення тим, що "його вимога про доступ до особистих зустрічей, а також інформації та документів з питань, важливих для громадськості, не була задоволена".
Друга АЕС у власності Росії?
Туреччина – країна НАТО – прагне більшої незалежності в енергетичній політиці. Вже кілька років планується збудувати другу АЕС у північному місті Синоп на узбережжі Чорного моря - прямо навпроти російського узбережжя. На даний момент Анкара веде переговори щодо будівництва зі США, Японією, Південною Кореєю та РФ. Уряд також планує збудувати і третю АЕС: в Ігнеаді (провінція Киркларелі), за кілька кілометрів від кордону з Європейським Союзом. Переговори тривають із Китаєм.
Плани щодо будівництва АЕС у Синопі, схоже, матеріалізуються. Можливо, станція також належатиме Росії.
"Президент Ердоган дав зрозуміти, що Туреччина ухвалила політичне рішення доручити нам будівництво нової АЕС", - заявив минулого тижня у Державній Думі РФ генеральний директор "Росатому" Олексій Лихачов.
Турецька сторона поки що ніяк не відреагувала на ці заяви.
На зустрічі з президентом Путіним у Сочі у вересні 2023 року Ердоган високо оцінив проект в Аккую.
"Я вірю, що ми також зможемо зробити крок у бік електростанції у Синопі", - такими словами турецький лідер окреслив своє прагнення подальшої інтенсифікації співробітництва в цій сфері.
Російський вплив на обох морях
На думку експертів, такий крок посилить енергетичну залежність Туреччини від Росії і ще більше загострить її й так непрості відносини із Заходом.
Досвідчений турецький дипломат, колишній глава Управління у справах енергетики та навколишнього середовища при МЗС Туреччини Мітхат Ренде вважає, що головна мета Росії, яка інвестує в енергопостачання Туреччини, - підірвати солідарність у НАТО. Вважається, що час заяви Ліхачова було обрано так, щоб завдати шкоди турецько-американським відносинам, які, як здавалося, сьогодні покращуються.
Експерт з енергетики Алі Аріф Актюрк також наголошує на стратегічному значенні станції для Росії.
"Метою росіян є не просто інвестувати в атомну енергетику, а інвестувати в країну НАТО", - говорить він.
Розташування двох АЕС має стратегічне значення: АЕС "Аккую" побудована на узбережжі Середземного моря, а АЕС "Синоп" буде побудована в самій північній точці країни на узбережжі Чорного моря. Актюрк побоюється, що Росія надалі зможе скористатися своїми юридичними привілеями, щоб у майбутньому не допустити заходу бойових кораблів у ці портові міста.
Залежність Туреччини від Москви зростає
У той час, як на тлі війни в Україні західні країни працюють над тим, щоб мінімізувати свою залежність від російських енергоносіїв та диверсифікувати постачання, Туреччина продовжує покладатися насамперед на Москву. Влада в Анкарі багато разів заявляла, що завдяки АЕС "Аккую" Туреччина стане більш незалежною в плані енергетичної політики. Однак, на думку експертів, все відбувається з точністю до навпаки.
За останні два роки Туреччина стала одним із найважливіших імпортерів російських енергоносіїв, отримавши можливість користуватися знижками до 30 відсотків на товари з РФ. Згідно з аналізом інформаційного агентства Reuters, турецька влада та компанії збільшили імпорт російської нафти, заощадивши близько 2 млрд доларів США в 2023 році.
Сьогодні Туреччина отримує близько 40 відсотків природного газу, що імпортується, з Росії. За даними Союзу турецьких палат інженерів та архітекторів (UCTEA), Москва є у цій сфері найважливішим партнером Анкари. А згідно з останніми даними Управління регулювання енергетичного ринку (EPDK), залежність Туреччини від Росії щодо сирої нафти та нафтопродуктів зросла до 68 відсотків. Наприкінці 2022 року ця частка становила близько 41%.
"Стійкий енергетичний кошик"
Мітхат Ренде наголошує, що друга АЕС, якщо її буде побудовано Росією, ще більше збільшить залежність Туреччини.
"Насправді нам потрібний стійкий енергетичний кошик. Незалежно від того, про яку країну йдеться, я не думаю, що це розумна політика - ставати в довгостроковій перспективі настільки залежними від однієї держави", - каже дипломат. — "Німецька промисловість зіткнулася з серйозними труднощами після початку війни в Україні", - зазначає він, наводячи приклад Німеччини.
Експерт з енергетики Недждет Памір підтверджує це.
"З "Аккою" Туреччина на 100 відсотків залежить від Росії. Це вкрай ризиковано. Незалежно від того, від якої країни ви потрапили до такої залежності, це величезна проблема для енергетичної та економічної безпеки, а також для зовнішньої політики", - каже він.
На думку Паміра, Туреччина йде неправильним шляхом у питанні енергопостачання.
"Насправді вони мають просувати поновлювані джерела енергії та підвищувати енергоефективність. Але натомість вони говорять про будівництво нових АЕС. Це просто неправильно", - вважає експерт.
Ні свого урану, ні передових технологій
Як і багато інших спостерігачів, Ренде наголошує, що Туреччина зазнає труднощів із пошуком джерел фінансування для своїх АЕС. Дипломат вважає, що в нинішніх умовах практично жодна країна у світі не інвестуватиме в будівництво атомної електростанції за кордоном.
Також навряд чи буде здійснено будь-який трансфер технологій з Росії до Туреччини: уран та всі необхідні матеріали та обладнання імпортуються з Росії. Туреччина не має не тільки можливостей для переробки, але й ресурсів: у Туреччині практично немає запасів урану. Ця проблема виникне і під час будівництва АЕС у Синопі, наголошує Актюрк.
За його словами, існує безліч критичних питань, на які немає відповідей – одні стосуються впливу Росії на проекти, інші – атомної енергетики загалом.
"Чи буде здійснюватися передача технологій? Де зберігатиметься уран і в якій кількості? Чи будуть передбачені штрафні санкції у разі несвоєчасного постачання урану? Як утилізуватимуться ядерні відходи?", - ставить питання експерт.
Експерти також звертають увагу, що окрім будівництва атомних електростанцій Москва хоче перетворити Туреччину на так званий "газовий хаб" - іншими словами експортувати через Туреччину російський газ до Європи. Президенту Ердогану і ця ідея подобається.
Джерело — DW
