На Netflix вийшла ще одна спроба перетворити популярний анімаційний серіал на лайв-екшен шоу. За умови, що це вже десь 15 схожий проєкт на стрімінгу, а відгуки на попередні коливаються від “От як треба робити екранізації” на One Piece, до “Це найгірше що виходило на маленькі екрани” на “Зошит смерті”, що очікувати від “Аватара” було невідомо. Ну і минула екранізація 2010 року, загальне уявлення про яку зазвичай звучить як “Лайно”, ставила все більше питань. Ну так, чи вийшов новий Аватар гарним серіалом?
Якщо без спойлерів, то він вийшов...
Доволі непоганим. Я побачила, що команда, яка працювала над проєктом максимально хотіла зробити якісний продукт: гарно підібрала акторів, влаштувала непоганий екшен та правдиво перенесли сюжет мультсеріалу (наскільки це можливо, коли ти робиш 8 годинних епізодів з 20 двадцятихвилинних). Так, кілька сюжетів вирізали загалом, ще кілька об'єднали у рамках 1-2 епізодів, і серіал вийшов таким собі спідраном по сюжету першого сезону мультика. Але точно не жахливим.
Головне питання для мене стало — а нащо це було узагалі робити? Ситуація виходить програшна з усіх сторін. Якщо робити вільну адаптацію, то буде “Нащо ви псуєте оригінал, робили б нову історію.” А коли команда намагається передати дух анімації у цій версії, фанати все одно залишаться не задоволені, бо персонажі не виглядають один в один як мультяшки, а “от ця подія мала по правильному йти до цієї події, ви все-все-все-все зіпсували.”
Тож, якщо візьметесь дивитись нову версію, спробуйте сприймати серіал як окремий проєкт. Якщо відкинути бажання порівнювати і шукати “хто зробив краще” (бо краще за мультсеріал не буде), то ви гарно проведете 8 годин за добротно зробленим шоу.
Ну а тепер зі спойлерами. Що там по змінах?
Додали в міру дорослості та драми. Стало більше боїв, смерті та травми показуються реалістичніше та страшніше. Не настільки, щоб було занадто, а скоріше з думкою, що глядачі вже не 8+, а все ж таки старше.
Більше фокусу на індивідуальні лінії головних героїв і менше гумору. Тут у мінус зіграло те, що у серіалі тільки 8 епізодів, а всіх важливих персонажів та лінії показати треба. Там, де в оригінал були відокремлені епізоди, де “команда аватара” могла розібратись зі своїми проблемами та побудувати ближчі стосунки, серіал не має часу. Тож, хоч головні герої мали час розвинутись та знайти себе, динаміка команди сильно постраждала. Та і через більш дорослий тон гарна частина гумору була викинута та замінена на драму. Хоча сцени, що змогли залишитись та показати головних героїв як те, чим вони є — купкою дітлахів, були гарні, більше б таких.
“Модернізація” персонажів. Ще за кілька тижнів до прем'єри в інтернеті зʼявились цитати з інтервʼю творців серіалу, що Сокка тепер не буде сексистом, Катара не буде так відповідати гендерним нормам і узагалі, сучасні шоу потребують сучасних персонажів. І чесно? Вийшло не так погано, як боялись фани. Тобто так, Сокка дійсно не відпускає сексистські жарти та не каже Катарі, що та має сидіти вдома, бо вона жінка. Замість цього його лінія у першому сезоні про те, що він дитина, яку змусили бути воїном і захисником, хоча він не був готовий до цього. Тому він занадто опікає сестру та командує нею, не знає, як поводитись в оточенні воїнів Кіоші та т.п. Це було і в оригіналі, ховалось за напускною впевненістю, і з часом вийшло назовні. Але, оскільки у серіалі нема стільки епізодів, я розумію, чому цю характеристику Сокки вирішили вивести на передній план одразу.
Незначні зміни торкнулись і Катари з Аангом, які стали трохи нуднішими та не такими експресивними. Але от більше уваги віддали родині Зукко, частково позичивши лінії з другого сезону і більш чітко окреслюючи його родинну динаміку.
Як серіал можна було зробити краще?
От знаєте, я багато над цим думала, і відповідь тільки одна в голові — не робити його екранізацією мультсеріалу. Думаю варто було б спробувати зробити шоу у всесвіті “Аватару”, але про події минулого чи майбутнього. Бо фанатам догодити на 100% все одно не вийде, а віри у те, що Netflix вдасться залучити багато нових глядачів у мене нема. Хоча на продовження я все одно сподіваюсь, бо закинутих односезонників у нас і так багато зараз.
