Ось дивіться, чому люди ховаються за аватарками? Ви помітили? Як правило, аватарки — це або картинка з котом, або мемчик, який виглядає так, ніби це геніальний образ, який тільки вони зрозуміли. А чому? Тому що, коли ти вирішуєш написати коментар, який нічого не означає, ти хоча б хочеш, щоб твоя фотографія залишалася непоміченою. Бо, ну, погодься, якщо твоє ім’я — "КрутийЧувак777", а аватарка — це що? Котик з картинкою «Давай, малий, до перемоги!» — ти ж розумієш, що це не додає серйозності твоїм словам. І ось ти сидиш, підсвідомо розумієш, що твоя думка не важлива, але пишеш коментар: «Це фігня, так не має бути». І все! Можна підписуватися як "Нік", а не іменем, бо справжнє ім’я у тебе тільки для виписки з банку!
Але найбільше я обожнюю, коли заходиш у профіль цієї людини і бачиш, що це, як правило, пусте місце. Тобто ні фотографії, ні постів, ні взагалі чогось, що могло б свідчити, що цей аккаунт взагалі чимось живе. І ти такий: "Чекай, чекай, стоп. Ти сидиш тут, б’єш по клавіатурі і критикуєш все, що не подобається, але твій профіль — це порожнеча?" Як у тебе на руках були тільки порожні коментарі, так і в твоїй голові, ймовірно, теж.
А потім з'являються тролі. Тролі — це особлива категорія. Вони ніби як підліткова мастурбація для інтернет-простору. Так, саме так! Бо чим більше троль накручує свою малу кількість думок у пустому місці, тим більше вони «відчувають» себе важливими. І це жахливо — ти заходиш у коментарі, а там ця армія тролів влаштувала цілу фейкову війну. І насправді тролі навіть не усвідомлюють, що вони просто виконують роль підтримки бездарних театральних вистав. «Вау, ти за мною слідкуєш і пишеш щось дурне під моїми постами, ти — моє нове улюблене явище!» — ось що ти хочеш їм відповісти.
Але ти не можеш. Бо що ж ти відповіси такому коментарю? «Чекай, троль, я зараз розберу твою мудрість і витлумачую, чому ти абсолютно безглуздий». Ти не хочеш витрачати свій час на створення діалогу, бо це більше схоже на спробу поговорити з камінням, яке ще й сміється. Ти ж не запитаєш у каменя: «Ти чому так мене критикуєш?» — тому, що очевидно, камінь не відповість!
І ось тут найбільше цікаве: якщо ти такого коментатора зустрінеш на вулиці, то точно здивуєшся. На додаток, здивуєшся, що він не мікроскопічний, і навіть є шанс, що це не "бот". Бо в реальному житті це, як правило, абсолютно ніщо, і звати його, мабуть, також не як — так, як і сам коментар. І тоді ти починаєш думати: «Поглянь на нього — оце ти, що моїм коментарям присвятив цілу статтю? Ось він, справжній зразок: нуль, яким не може бути нічого більше!» Але троль продовжує сидіти у своєму віртуальному просторі і публікувати коментарі, до яких ніхто не хоче звертатися. Що ж, чекаємо, поки він один зламається і розкриє себе — бо це завжди так, знаєш?
Але ти знаєш, що люди, які дійсно мають що сказати, не пишуть тупі коментарі. Вони мають власне життя і не сидять за комп’ютером безперервно, заповнюючи інтернет "добрими порадами". А якщо і пишуть, то це дійсно цікаво, на це хочеться витратити час і навіть відкласти все інше. І вони не ховаються за аватаркою котика. Вони насправді не бояться свого імені та можуть додати свою фотографію — таку, що не виглядає, як мінімум, суперечливо. Це навіть, мабуть, якби Фрейд сьогодні жив і спостерігав за никами і аватарками, то відкрив би нову теорію. Що то таке, коли ти пишеш під аватаркою лиса із зачіскою "козак", і тут з'являється коментар на кшталт: «Це було не смішно» — а виявляється, що під аватаркою сидить людина з вищою освітою і нарешті дає зрозуміти всім: «Я тебе ще й сам можу посміятися!» Тільки от без сміху, звісно.
Так от, обирайте аватарки уважно і коментарі ще уважніше. Бо інтернет — це не просто місце для "тролів" і пустих профілів. Тут кожен залишає свою частку смислу... якщо вона в нього взагалі є.
