Це стосується і Америки, де Байден і Трамп обіцяють подальше зниження податків
Десять років тому міністерства фінансів були охоплені лихоманкою жорсткої економії. Уряди робили все можливе, щоб скоротити бюджетний дефіцит, навіть в умовах високого безробіття та слабкого економічного зростання. Сьогодні все зовсім інакше. На Заході більшість економік перебувають у кращому стані. Люди мають роботу. Корпоративні прибутки зростають високими темпами. І все ж уряди витрачають набагато більше, ніж отримують.
Жоден уряд не є більш марнотратним, ніж американський. Цього року найбільша економіка світу, за прогнозами, матиме бюджетний дефіцит (коли витрати перевищують податки) у понад 7% ВВП - рівень, нечуваний за межами рецесії та воєнного часу. Але це не єдина країна- марнотрат. Естонія та Фінляндія, дві зазвичай ощадливі північноєвропейські країни, мають великі бюджетні дефіцити. Минулого року дефіцит Італії був таким же великим, як і в 2010-11 роках, після глобальної фінансової кризи 2007-09 років, а дефіцит Франції зріс до 5,5% ВВП, що значно перевищує прогнози. "Я закликаю до колективного пробудження, щоб зробити вибір у всіх наших державних витратах", - заявив минулого місяця Бруно Ле Мер, міністр фінансів Франції.
Деякі країни були більш стриманими. Минулого року Кіпр мав профіцит. Греція та Португалія - близькі до збалансування своїх бюджетів - виглядають як взірець фіскальної прямолінійності, навіть якщо вони все ще мають колосальні борги. Втім, загальний напрямок зрозумілий. Видання The Economist проаналізувало дані 35 багатих країн. Якщо у 2017-19 роках середня країна в нашій вибірці мала бюджетний профіцит, то минулого року вона мала бюджетний дефіцит у розмірі близько 2,5% ВВП (див. графік 1). Показники "первинного" дефіциту (без урахування процентних платежів) та "структурного" дефіциту (абстрагуючись від економічного циклу) також різко зросли.
Це пояснюється двома факторами. Перший стосується податків. У всьому багатому світі надходження від них напрочуд слабкі. В Америці надходження від прибуткових податків, що вираховуються із заробітної плати, минулого року дещо знизилися. Тим часом "неутримані прибуткові податки", в тому числі на приріст капіталу, впали на чверть. Британські надходження від податку на приріст капіталу на 11% нижчі за нещодавній максимум. А в Японії податкові надходження від самооподаткування в цьому фінансовому році, які включають деякі збори з приросту капіталу, будуть на 4% нижчими за минулорічні.
Податківці страждають через руйнування ринку наприкінці 2022 та на початку 2023 року. Технологічні компанії, які платять великі зарплати, звільняють персонал, скорочуючи витрати на податок на прибуток. Оскільки ціни на акції впали, домогосподарствам та інвесторам стало важче продавати акції з прибутком, що зменшило пул прибутків від приросту капіталу. Минулого року мало хто заробив на перепродажі будинків, оскільки ціни на нерухомість впали. Поганий рік був і для старших менеджерів приватних інвестиційних компаній, які часто отримують дохід у вигляді інвестиційного прибутку, а не звичайної зарплати.
Другий фактор - це державні витрати. Після фіскальної політики "будь-що-будь" під час пандемії covid-19 уряди відступили, але не повністю. В Австралії люди похилого віку в будинках для людей похилого віку все ще можуть отримувати фінансову допомогу під час спалаху ковіду. Лише в середині 2023 року Німеччина повністю згорнула схеми захисту робочих місць, запроваджені під час пандемії. Америка досі виплачує значні податкові відшкодування малому бізнесу, який утримував людей під час локдауну. В Італії започаткований у 2020 році проєкт, покликаний заохотити домовласників озеленювати свої будинки, вийшов з-під контролю, і уряд на сьогодні виділив підтримку на суму 200 мільярдів євро (або 10% ВВП). Назва однієї зі схем - "Супербонус" - була б кумедною, якби не була такою марнотратною.
Політики також стали більш готовими втручатися - і витрачати гроші - для виправлення кривди, яку вони вважають несправедливою. Після того, як Росія вторглася в Україну і ціни на енергоносії злетіли до небес, уряди Європи виділили близько 4% ВВП на захист домогосподарств і компаній від наслідків. Деякі з них, зокрема Польща і країни Балтії, зараз витрачають великі кошти на зброю і солдатів. Президент Джо Байден хоче пробачити якомога більше студентських боргів до президентських виборів в Америці в листопаді.
Як довго може працювати пожежний шланг? На перший погляд, здається, що це може тривати ще деякий час. Ринки пішли на підйом, що сприятиме збільшенню податкових надходжень. А боргова стійкість уряду не змінюється виключно через те, що відбувається з бюджетним дефіцитом. Вона також є продуктом загального державного боргу, економічного зростання, інфляції та процентних ставок. Після закінчення пандемії інфляція була високою, а зростання - стійким. Хоча ставки зросли, вони залишаються досить низькими за історичними стандартами.
Такі умови ставлять політиків у фіскальну "золоту середину" (див. графік 2). Ми підрахували, що у 2022-23 роках середньозаможна країна могла б мати первинний дефіцит на рівні близько 2% від ВВП і при цьому скоротити відношення державного боргу до ВВП. Номінальна вартість боргу зросла б, але завдяки інфляції розмір економіки збільшився б ще більше. Кілька країн зіткнулися з ще більш сприятливими умовами. Борговий коефіцієнт Італії знизився приблизно на десять відсоткових пунктів ВВП від свого піку в 2021 році, незважаючи на м'яку фіскальну політику. Коефіцієнт Франції також знизився. У Греції - завдяки поєднанню сприятливих економічних умов із жорсткою фіскальною політикою - співвідношення боргу до ВВП впало на приголомшливі 50 відсоткових пунктів.
Американська винятковість
Однак зараз це змінюється. Відсоткові ставки, з якими стикаються уряди, поки що не знижуються, навіть попри те, що економічне зростання та інфляція сповільнюються. Це вже робить фіскальну арифметику більш складною. Наприклад, за нашими підрахунками, первинна позиція італійського уряду, що відповідає стабільному співвідношенню боргу, впала з дефіциту в 1% від ВВП минулого року до профіциту в 2% цього року. Америка знаходиться в досить схожій ситуації. Подальше падіння інфляції, уповільнення темпів зростання або підвищення ставок ще більше ускладнить завдання урядів зі стабілізації боргу.
Не дивно, що розмови про фіскальну консолідацію останнім часом стали гучнішими. Італійський уряд вважає, що незабаром отримає догану від ЄС за свою позицію. У Британії опозиційна Лейбористська партія, яка сподівається незабаром прийти до влади, обіцяє фіскальну коректність. Французький уряд говорить про скорочення витрат на охорону здоров'я та допомогу по безробіттю. Америка - особливий випадок. У провідній економіці світу розмова досі не зрушила з мертвої точки. Напередодні виборів Дональд Трамп і пан Байден обіцяють зниження податків для мільйонів виборців. Але фіскальна логіка безжальна. Подобається їм це чи ні, але епоха політиків, які витрачають гроші направо і наліво, має завершитися.
Першоджерело: The Economist “The rich world faces nightmare budget deficits”
