Дипломатія по-трампівськи

Дипломатія — справа тонка.

Це сфера, що вимагає уважності, стриманості, вміння мовчати, коли треба, говорити обережно, розуміти не лише контекст, а й підтексти.

Дипломатів роками готують до цієї ролі: вчать бухати і сперечатись розуміти міжнародні відносини, досліджувати проблеми, виявляти потенційно образливі речі. І хоч ця професія менш статична, ніж, скажімо, суддівство чи духовенство, дипломати — це теж доволі кастова система. *Систему почесного зіслання шляхом переведення колишніх політичних осіб в посли ми ігноруємо.

І дійсно, дипломатія — тонка штука, де одне необережне слово чи заява може викликати купу проблем. Тобто неіронічно це не раз створювало проблеми, які потім довго розрулювали люди важкою роботою. До речі, ситуація в Овальному кабінеті теж є таким прикладом.

Тому навіть формулювання на кшталт «глибоко стурбовані» від представників НАТО чи ООН — не просто банальності. Це обережно підібрані фрази, що мають передати сигнал без зайвого загострення.

І дипломатія особливо проявляється в критичні моменти. Українська дипломатія в 2022 була нахабною, але завдяки ній ми отримали більше допомоги, ніж могли. І проявляється дипломатія наприкінці війни — під час складного процесу мирних перемовин.

Але дипломатія сьогодення — особливо в контексті нашої війни — викликає запитання.

Про МЗС РФ тут годі й казати. На чолі — людина-кінь з риторикою рівня «гоооол», а речниця — КВНщиця, яка не склалася.

Україна ж не має достатньої геополітичної ваги, щоб щось кардинально змінити, тому дипломатичні зусилля є скоріш пом'якшуючими, і в контексті мирних перемовин — спроби отримати найкращі з можливих умов для України.

Але що тривожно — так це ситуація у США. Новий уряд США загалом складно назвати кваліфікованим. Так, ніби є виняток — Марко Рубіо, державний секретар, який здається адекватним. Але от впливу на зовнішню політику він майже не має — дипломатія США ведеться напряму з Білого дому і кабінету з кнопкою виклику кока-коли. І виглядає вона не дуже системною.

До прикладу: спочатку Трамп призначив спеціального представника США з питань України та Росії. Але зараз стало зрозуміло, що ця посада — радше формальна. Представник виявився «занадто проукраїнським», і його фактично усунули від ключових процесів.

Натомість роль «перемовника» — фактично, ключового дипломата — отримав бізнесмен Стів Віткоф. Людина з нульовим досвідом у класичній дипломатії, але з довгим шлейфом зв’язків і угод.

Це старий друг Трампа ще з 1980-х. Бізнесмен, який у 2017 році називав Росію «природним партнером США в боротьбі з тероризмом». У 2010 році написав рекомендаційного листа для російського мафіозі Анатолія Голубчіка. А на передвиборчу кампанію Трампа пожертвував мільйони доларів.

Віткоф до цього був представником США на Близькому Сході — комунікував із Газою та Ізраїлем. Тепер він напряму спілкується з Кремлем і паралельно має вести лінію щодо Ірану (поновлення ядерної угоди, яку сам Трамп і скасував декілька років тому).

Вибір Віткофа пояснюється просто: Трамп вважає, що досвід у бізнесі — це ключ до успіху і в політиці. Але це небезпечна омана.

Адже дипломатія — це не бізнес(ого!). Неочікувано, але перемовини з Путіним — не те саме, купівля готелю. Це складна гра з гебешником, який десятиліттями маніпулює людьми й цілими країнами. І Путін чудово вміє «мити очі» навіть досвідченим переговорникам.

І що ми маємо за проміжними результатами? Думаю, непоганим маркером стануть слова самого Віткофа в інтерв’ю Такеру Карлсону:

«Крим, Донецька, Луганська, Херсонська та Запорізька області — це російськомовні регіони, де відбулись референдуми, і більшість висловилась за приєднання до Росії».

«Центральне питання — це чи визнає світ, що ці території російські? І чи зможе Зеленський політично вижити, якщо погодиться на це?»

Звісно, це може бути не його думкою. Але чесно кажучи, навряд чи... Це — чергове вікно в те, як адміністрація США потенційно бачить «мирну угоду».
Питання в тому, чи зможуть американські «дипломати» розпізнати російський блеф, чи підуть на російські умови.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ілля Марченко
Ілля Марченко@BastionUA

https://t.me/bastion_ua

428Прочитань
0Автори
17Читачі
На Друкарні з 10 жовтня

Більше від автора

  • Як народжується держава 2: демократія проти диктатури

    Продовження історії формування держав: від величної Перської імперії до самоврядних грецьких полісів. Як релігія, економіка та військова справа впливали на державність? Чому зіткнення цих цивілізацій змінило світ? Історія, цікаві факти, міфи та аналіз розвитку суспільних структур

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Як закінчуються війни?

    Світ пережив безліч війн, кожна з яких мала велику ціну з людських життів. Війни закінчуються, але мир не настає сам собою. Його побудова — складне завдання після болючого досвіду конфлікту. Стратеги й історики постійно досліджують, як починаються війни. Але як вони закінчуються?

    Теми цього довгочиту:

    Війна В Україні
  • Гренландія — центр уваги в боротьбі за Арктику

    Гренландія та Арктика - слова, які перебувають на перших шпальтах новин. Головна причина - заяви новообраного Президента США. Але ці заяви виникають не випадково, і скоріш є частиною глобального протистояння за регіон. В статті - причини, перебіг та потенційні наслідки конфлікту

    Теми цього довгочиту:

    Арктика

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається