Президент Джо Байден завершив свій візит до Європи в четвер, підкресливши силу НАТО та здатність альянсу зупинити президента Росії Володимира Путіна. Але ці дипломатичні прориви за кордоном супроводжувалися тривалою невизначеністю щодо майбутнього війни.
Байден завершив свою поїздку до Гельсінкі, спрогнозувавши кардинально іншу присутність, ніж останній американський президент, який відвідав фінську столицю. П'ять років тому цього тижня Дональд Трамп став на бік Путіна через висновок американських спецслужб про втручання Росії у вибори 2016 року. Цього разу Байден наголосив на силі альянсу, покликаного зупинити Путіна, оскільки НАТО лише розширюється після вторгнення Росії в Україну.
«Путін уже програв війну», — заявив Байден на короткій прес-конференції, що завершилася поїздкою. «У Путіна справжня проблема — як він звідси вийде? Що він робить? Отже, ідея про те, що там буде, який варіант використовуватиметься — він може закінчити війну завтра. Він міг просто сказати: «Я вийшов».
Байден залишив Європу в радісному настрої, щойно по суті привітавши Швецію в альянс і продемонструвавши трансатлантичну єдність, яка глибоко особиста для президента. Днем раніше, у головній промові тижня на саміті НАТО в Литві, Байден захистив свою політику та згуртував демократії, щоб продовжити боротьбу проти тиранії в Україні та в усьому світі. І він зміг послабити занепокоєння президента України Володимира Зеленського, який під час саміту у Вільнюсі, здавалося, перестав обурюватися тим, що НАТО гальмує вступ його країни до альянсу.
Але залишаються вільні кінці та постійні запитання щодо наступних кроків у найбільшому сухопутному конфлікті Європи з часів Другої світової війни. І проблема для Байдена полягає в тому, що багато з того, що буде далі, не повністю під його контролем.
Конгрес може зірвати передачу військового літака F-16 до Туреччини, що змусить Анкару двічі подумати про зелене світло вступу Швеції. Більше того, ці довгострокові зобов’язання щодо України — які Байден порівнює з підтримкою Ізраїлю з боку Америки — вимагатимуть від законодавців Конгресу взяти на себе зобов’язання дотримуватися курсу протягом багатьох років. Контрнаступ України досить слабий, що може змусити союзників і сенаторів переглянути свою підтримку.
Є реальні занепокоєння щодо українського арсеналу, його скорочення поставок змушує США прийняти суперечливе рішення надіслати касетні бомби. Серед республіканців удома дедалі гучніші сумніви щодо продовження фінансування Києва на нинішньому рівні. З приводу млявого початку українського контрнаступу Байден сказав журналістам, що навіть Зеленський визнав йому, що це був «важкий крок».
А ще є вибори в США наступного року, де Трамп, лідер від Республіканської партії, ймовірно, може зруйнувати те, що допоміг побудувати Байден, за кілька місяців після повернення в Овальний кабінет.
І справді, у Гельсінкі присутність двох інших чоловіків затьмарила цей день.
Відлуння саміту Трампа та Путіна в липні 2018 року лунали під час зустрічі Байдена з президентом Фінляндії Саулі Нііністе. Прес-конференція в четвер відбулася в тій самій кімнаті президентського палацу Фінляндії, де Трамп на запитання репортера: «Кому ви вірите?» — дав зрозуміти, що став на бік Путіна щодо висновків власного уряду.
Тепер Путін виступає як міжнародний ізгой, глобальний ізгой після початку жорстокого вторгнення в Україну понад 500 днів тому, оскільки його армія слабшає, а більшість західного світу гуртується навколо Києва. Розширення НАТО включає вступ Фінляндії, яка має 800-мильний кордон з Росією, і їй довелося відмовитися від десятиліть нейтралітету, щоб приєднатися до альянсу.
Тим часом Трамп обіцяв, що покине Україну та перегляне можливість залишитися в НАТО. І Байден, і Нііністе намагалися применшити можливість того, що повернення Трампа загрожуватиме альянсу.
Байден заявив, що «абсолютно гарантує», що США залишаться в НАТО, заявляючи про підтримку обох сторін і применшуючи силу «екстремальних елементів однієї партії».
Але пізніше він пом’якшився, сказавши, що «ніхто не може гарантувати майбутнє, але це найкращий вибір».
Якщо адміністрація пропонувала союзникам пряник, то делегація Конгресу на цьоготижневому саміті НАТО махала палицею під час приватних зустрічей. Незалежно від того, чи це були глави держав чи колеги із законодавчих органів, їхній сигнал полягав у тому, що члени НАТО повинні збільшити свої витрати на оборону. Вони стверджували, що США не можуть зробити все це.
«У Конгресі зростає серйозне розчарування тим, що інші країни не дотримуються своїх зобов’язань», — сказав сенатор Ден Салліван (штат Аляска), давній прихильник того, щоб члени НАТО витрачали щонайменше 2 відсотки їх ВВП на їх безпеку. «Це тема, яка об’єднує демократів і республіканців, тому що це питання справедливості. Ми всі хочемо сталого, сильного НАТО, але воно не є стійким і сильним, коли є відчуття, що тягар не поділено».
Тим часом Зеленський покинув Вільнюс, розчарований тим, що не домігся для України найближчого членства в НАТО. Але хоча це буде політичним ударом вдома, він не пішов з порожніми руками: він отримав мільярди доларів у вигляді безпеки та економічної допомоги від членів НАТО та країн G-7.
Проте навіть двопартійна делегація Конгресу висловила застереження щодо надто швидкого прийняття України до клубу. Тим не менш, сенатор Дік Дурбін (штат Іллінойс), демократ № 2 у Сенаті, сказав, що Зеленський має бути впевненим, що «колись йому буде зроблена пропозиція».
У своїх публічних і приватних повідомленнях адміністрація Байдена повторювала, що Україна все ще не готова до членства в НАТО, навіть якщо війна з Росією якось скоро закінчиться. У четвер він повторив, що майбутнє України в НАТО, але він не може запропонувати будь-який графік.
Джерело Politico
Підписуйтесь на канал Космос Політики
