25 квітня у другий день Книжкової країни на ВДНГ люди зібрались в кав'ярні, але не для того щоб перечекати негоду, а щоб долучитися до розмови про безбар'єрність, інклюзію та виклики, з якими щодня стикаються люди з інвалідністю в Україні.
Запрошені гості безпосередньо працюють над питаннями безбар'єрності та мають власний досвід подолання її викликів. Серед спікерів були військовий сапер і ветеран Владислав Єщенко, засновник благодійного фонду "Побачимо перемогу", ветеранка та капітанка національної жіночої збірної України з ампфутболу Ольга Бенда, а також фахівець із доступності та інклюзивних практик громадської спілки «Ліга Сильних» Володимир Висоцький.
Від початку повномасштабної війни кількість людей з інвалідністю в Україні збільшилася на понад 600 тисяч, що робить тему безбар'єрності, культури спілкування та інклюзії особливо актуальною сьогодні.
Першим до слова запросили Владислава Єщенка. Під час зустрічі військовий поділився власною історією. Після поранення він усвідомив, що раніше майже нічого не знав про потреби людей з інвалідністю та виклики, з якими вони стикаються щодня. Саме особистий досвід спонукав його долучитися до створення простору де кожна людина почувалась рівною та захищеною
Сьогодні через власну справу, Владислав підтримує ветеранів та людей з інвалідністю, а також бере участь в ініціативах, спрямованих на створення доступного середовища. Під час дискусії він зазначив, що безбар'єрність для нього означає повернення до повноцінного життя:
"Для мене безбар'єрність — це повернутися в суспільство з усіма тими можливостями, що були в мене до поранення. Це коли для мене в суспільстві безпечно та комфортно, і люди поруч зі мною відчувають себе так само".
Наступною виступила Ольга Бенда. Попри втрату кінцівки, вона не лише повернулася до активного життя, а й вийшла на міжнародний рівень у спорті. Ольга розповіла, що у 2019 році вона пробігла марафон морської піхоти на 10 км — єдина жінка на протезі серед учасників. Вона згадує як кожен, хто обганяв її, просто хлопав по спині і кричав "Слава Україні!" і це придавало ще більше впевненості.
"Ти відчуваєш, що від цієї людини немає жалості до тебе, що для людей з інвалідністю це дуже важливо — не відчувати жалості" — каже ветеранка.
Сьогодні вона є амбасадоркою Міністерства молоді та спорту з безбар'єрності й власним прикладом доводить: інвалідність — це не межа, а лише одна з обставин життя.
Лекцію закінчував Володимир Висоцький поділившись своєю мрією: щоб поняття "інвалідність" з часом втратило свою актуальність — не заумовчуванням, а тому що суспільство збудує світ, де жодних обмежень просто не існуватиме. Він підкреслив, що справжні зміни починаються не з жовтої плитки заради звітів влади перед суспільством, а з розуміння простого принципу: спочатку слово "людина", потім — усе інше. До цієї думки він прийшов через юридичну освіту та роботу волонтером, зрозумівши, що найкращі закони та конвенції нічого не варті, якщо людина не може зайти до установи.
Лекція про безбар'єрність та інклюзію закінчилась інтерактивом. Присутні мали змогу перевірити свої знання коректної термінології щодо людей з інвалідністю — адже, як виявилось, звичні на перший погляд слова та формулювання далеко не завжди є доречними чи поважними.
