У Північній Італії при розкопках археологи виявили зуб зі слідами стоматологічного втручання, якому близько 14 000 років. На сьогоднішній день це – одне з найбільш ранніх свідчень спроби лікування карієсу.
Карієс став масовою проблемою приблизно 10 000 років тому в добу неолітичної революції. Вчені вважають, що перехід до сільського господарства сильно вплинув на раціон давніх людей. Як правило, розвиток карієсу пов’язується зі значним збільшенням у людському раціоні багатої на вуглеводи їжі, яка з’явилася в результаті зміни способу життя та розквіту сільського господарства. Справа в тому, що в роті людини живуть деякі бактерії, які переробляють вуглеводи в кислоти, що, у свою чергу, завдає шкоди зубній емалі, і стає причиною карієсу. Втім, це ніяк не означає, що у давніх мисливців і збирачів карієсу не було. Вчені підрахували, що поширеність карієсу серед палеолітичних добувачів становить приблизно від 1 до 5 %, а представники землеробських культур досягають від 6 до 8 %, що говорить про розповзання карієсу серед людей неолітичної доби. Все це призвело до того, що стародавні землероби почали надавати один одному стоматологічну допомогу.
Дослідження, що опубліковане в журналі PLОS ONE, дає нам свідотства стоматологічного втручання, яким не менше 6 500 років. Знахідка в печері в Словенії підтверджує те, що стародавній стоматолог використовував для лікування ікла бджолиний віск, який виконував функцію пломбувального матеріалу. Інше дослідження свідчить про спроби свердління зубів біля західного Пакистану. Знахідки вказують на те, що не менше дев’яти осіб з неолітичного села здійснили свій візит до дантиста близько 9 000 років тому. Їм просвердлили отвори, і вони змогли жити з цим далі. Важливо, що це відбувалося без будь-якої анестезії. Судячи з усього, корінні зуби були просвердлені якимось інструментом, який був зроблений із каменю.
Знахідки вказують на те, що не менше дев’яти осіб з неолітичного села здійснили свій візит до дантиста близько 9 000 років тому.
Періодично продовжують з’являтися інші знахідки, які вказують на те, що давні люди намагалися лікувати свої зуби, і карієс був масовою проблемою. Проте ці свідчення, зазвичай, відносяться до неоліту, тобто часу поширення сільськогосподарської культури. Нове дослідження, яке було опубліковано в журналі Scientific Reports, дає більш ранні свідчення лікування карієсу у давньої людини пізнього палеоліту Віллабруна (Villabruna). Поховання було виявлено в Північній Італії. Вік знайденого зуба становить близько 14 160 років, який належав, судячи з усього, двадцятип’ятирічній людині. Вчені уважно досліджували зуб і дійшли висновку, що виявлені бороозди та пов’язані з ними великі відколи емалі на мезіальній стінці зубної порожнини, були нанесені гострими кремнієвими «знаряддями» давнього дантиста.
Виходить, що знахідка Віллабруна є свідченням найдавнішого стоматологічного втручання для того, щоб впоратися з карієсом. Найімовірніше, таке лікування було дуже болючим. Інакше кажучи, боротися з карієсом мисливцям і збирачам якось доводилося, і найпримітивнішим інструментом могла стати давня зубочистка, яка була можливою причиною подряпин на зубах.
Джерела:
Bernardini F. et al. Beeswax as Dental Filling on a Neolithic Human Tooth // PLoS ONE. – Published: September 19, 2012.
Oxilia G. et al. Earliest evidence of dental caries manipulation in the Late Upper Palaeolithic // Scientific Reports. – Vol. 5, № 12150. 2015. – Published: 16 July 2015.
