Одна з наймастабніших подій цієї весни це Книжкова країна на ВДНГ. Десятки видавницт збібралися в одному місці аби представити книжкові новинки, ексклюзивні видання та бестселери різних жанрів. Упродовж фестивалю відвідувачі могли не лише придбати книги, а й відвідати лекції, дискусії, творчі зустрічі, майстер-класи та втограф сесії з улюбленими письменниками. Однією з таких подій став публічний запис випуску “Чи читати?”, який зібрав повну залу охочих поговорити про літературу, творчість і сучасну книжкову культуру.
І поки поза межами павільйону доноситься шум музики та негоди, у невеличкій залі незалишалось вільних місць від бажаючих потрапити на зучтріч з Євгеном Яновичем. Люди сиділи в проходах, біля сцени й продовжували заходити навіть після початку події. Тут проходив публічний запис випуску “Чи читати?” — зустрічі, присвяченої книжкам, творчості та культурі читання. Цього разу головною темою стала Творчий акт. Спосіб буття — книжка про творчість, дисципліну й натхнення. Подія швидко перетворилася не лише на обговорення літератури, а й на теплу живу розмову про звички читання, втому, мотивацію та пошук власного способу залишатися в культурному просторі навіть у час постійного інформаційного шуму.
Підготовка до запису почалася ще задовго до офіційного старту запис камер. Поки організатори налаштовували техніку, Євген Янович спілкувався із залом у невимушеній майже домашній атмосфері, жартував і відповідав на питання глядачів. Через затримку в підготовці ведучий вирішив не витрачати час мовчки й одразу перетворив очікування на живу дискусію про книжки та читання.
Євген неодноразово звертався до свого оператора Антона, коментуючи затримку з налаштуванням техніки. В один із моментів він із усмішкою сказав: "Антон, я на тебе не давлю, але я поставлю таймер просто". Ця фраза викликала сміх у залі та ще більше підкреслила невимушену атмосферу.
Легкі розмови швидко перетворилися на відкриту дискусію про читання та книжкові звички. Глядачі ставили питання про те, як повернутися до читання після тривалих пауз, як знаходити час на книжки та чому інколи важко змусити себе почати новий твір. Відповідаючи на одне з таких питань, Євген зазначив:
"Я думаю, що треба себе в цьому плані трішки дисциплінувати".
Він розповів, що намагається читати зранку, ставлячи собі невелику ціль - кілька сторінок перед початком дня.
Окрему увагу учасники зустрічі приділили темі так званого "нечитуну". Одна із гостей запитала, що робити, коли людина хоче читати, але не може змусити себе відкрити книжку. На це Євген відповів коротко й прямо: "
“Є одна порада — відкривайте книжку і починайте читати".
Після сміху, він додав, що мозок часто потрібно "надурити" — наприклад, починати з коротких книжок або домовлятися з друзями про спільне читання та обговорення і створювати свій маленький книжковий клуб.
Попри жартівливі відповіді Євгена аудиторія сприймала розмову досить серйозно. Особливив питанням яке відгукнулось багатьом глядачам було про домашні бібліотеки та книжки, які накопичуються швидше, ніж встигаються читатися. Євген зізнався, що під час переїзду найбільшою проблемою для нього стали саме книжки, адже вони все-таки дуже важкі, а їх кількість іноді перевеляює вже за сотню.
Після невкеличкої панельної дискусії офіційно стартував запис випуску "Чи читати?" присвячений книзі "Творчий акт. Спосіб буття". В залі одразу стало тихо, а атмосфера набула якогось таємничого відтінку, світло згасло і залишились лише червоні прожектори які створювали відчуття інтимності, ніби глядач сам на сам з книгою та ведучим.
Перед тим як перейти до самого тексту, Янович зупинився на його авторі — Ріці Рубіні.
Він розповів, що спочатку не цікавився біографією автора, однак під час підготовки до випуску був здивований масштабом його роботи. Євген перелічив виконавців, із якими працював Рубін: Metallica, Linkin Park, Red Hot Chili Peppers, Eminem, Adele, Shakira та інші світові артисти. Особливу увагу звернув на те, що Рубін не має музичної освіти й не грає на музичних інструментах, однак при цьому став одним із найвідоміших музичних продюсерів світу.
Саме цей факт Янович пов’язав із головною ідеєю книжки — творчість не завжди залежить від технічної майстерності чи професійної підготовки. За його словами, важливішими можуть бути спосіб мислення, вміння працювати з ідеями та здатність помічати натхнення у звичайних речах.
Після короткої розповіді про автора зустріч перейшла безпосередньо до обговорення книжки. Формат був побудований навколо цитат із тексту та роздумів Євгена про них. Одним з перших він зачитав такі слова:
"Якщо у вас виникає захоплива ідея, а ви не втілюєте її в життя, вона знайде свій прояв через іншого творця".
Коментуючи цю думку, Янович говорив про те, що ідеї ніби існують незалежно від людини, а завдання творця — вчасно їх помітити та реалізувати.
Наступною цитатою стала теза:
"Талант — це здатність дозволяти ідеям проявляти себе через вас".
Євген наголосив, що в книжці Рубін ставить на перше місце саму ідею, а не автора чи реакцію аудиторії. На його думку, це допомагає менше концентруватися на страху оцінки та більше — на процесі створення.
Окрему увагу під час зустрічі приділили дисципліні та творчості як щоденній практиці. Євген зачитав ще один уривок з книжки:
"Жити життям митця — це практика. Ви або долучаєтеся до цієї практики, або ні".
Саме ця думка стала однією з ключових упродовж усього обговорення.
Євген також озвучив важливу думку про важливість середовища в якому народжуються ідеї, воно напряму впливає на нас, наші думки і рішення. Він такожнагалосив що будь-який задум, навіть найгеніальніший потребує близьких людей поруч, адже з ними не буде страшно, вони наша опора, і хто підтримає і допоможе. Цю думку ведучий підкріпив цитатою з Творчого акту:
"Синергія групи так само важлива, якщо не важливіша, як талант кожного учасника"
Цю думку глядачі прийняли схвальними кивками і усмішками, бо всім нам відомо що творчість рідко є результатом однієї людини, а за успіхом творця стоїть його команда та їх підтримка.
Розвиваючи думку про творчий процес Євген згадав, про перешкоди, помилки та невдачі на цьому шляху. Він порівнює невдачу з хворобою, перемагаючи яку ваш організм отримує антитіла - досвід, який допомгає рухатися далі. Янович вважає що проблема не у провалах, а в тому що часто люди кидають справу після першої невдалої спроби. Він закликав ставитися до помилок не як до доказу власної неспроможності, а як до частини навчання, без якої неможливий розвиток.
Завершення зустрічі вийшло таким ж теплим як її початок. Розмова давно вийшла за межі обговорення книги і перейшла у заклик не боятися творити, приймати власні помилки та вдосконалюватися завдяки перемогам над своїми страхами та недвачами.
Запис програми закінвся. Багато гостей не поспішали розбігатись а обговорювали почуті думки між собою. Так публічний запис "Чи читати?" став не лише розмовою про "Творчий акт. Спосіб буття" Ріка Рубіна, а нагадуванням про цінність читання, творчих пошуків та живого спілкування навколо ідей.
