Про світ де немає ночі, кота який не кіт і дівчину, яка має помститись. Ну і про примітки автора, багато приміток автора, які точно підкорять ваше серце📝
Вступ
Цю книгу хвалять стільки ж, скільки ж сварять. Від слова «криця» і претензій до пікантних сцен, до банальної критики стиля автора.
Нащастя я посилила цю трилогію, ще до потоку популярності, ну і гейту. Тому єдиною перешкодою став перший розділ, він дещо збиває з пантелику своєю своєрідністю. Хоча наприклад автор вважає його найкращим написаним ним розділом.
Ну, збережу ваш час - книгу варто прочитати заради двох речей:
Не-кіт - саркастична, кмітлива, да і просто чарівна істота
Примітки - уявіть, що автор стоїть поруч і час від часу коментує події, жартує, іноді починає розповідати рандомну історію чи кепкує сам з себе. Це не переклад слів, що забувається до наступної сторінки, пропустити ці примітки - кощунство.
Ну, якщо хочете дізнатись більше⬇️
Загальна інформація
Автор - Джей Крістофф
Назва - «Хроніки Безночі»
Серія - « Безніч» ( трилогія, англ - 3 книги, укр. - 1)
Кількість сторінок - 584
Жанр - епічне фентезі
Вікові обмеження - 18+
Суб’єктивна оцінка - 5/5 🦦
Про персонажів і сюжет
І так якщо описати коротко то це типова історія про дівчинку сироту, яка має помститись зловісним вбивцям свого батька. У неї є старий чудаковатий вчитель, який навчає її премудростям вбивства і готує до вступу в університет вбивства. В якому готують професійних вбивць/асасинів.
Однак це занадто коротко….
Ця історія, не лише про Мія (головну героїню), ця історія про світ де ніколи не буває ночі, історія про релігію і вірян, історія про не-кота, що складається з тіней..
Хм знову якось коротко…
І так почнем з першої сцени, щоб уникнути спойлерів і зрозуміти настрій книги…
Ця історія про вбивства і становлення вбивці, тому саме з цього все і почалось…
Перший розділ це своєрідні порівняння/протиставлення двох сцен - вбивства і сцена кохання, перше вбивство і перше …. пізнання себе.
І так це трохи збиває, мій мозок спочатку малював ці картини в різному часі ( флешбеки чи то порівняння вбивств з коханням в своєрідній алегорії)
Однак, це всеж задає ритм. Так це підліткова книга, хоча обмеження зазначав 18+ і воно цілком обґрунтоване. Ця книга не про гг яка пів книги буде вбиватись через хлопця чи вибирати в якому вбранні їй піти на вечерю. У гг героїні є ціль і вона піде по головам для її досягнення.
А перший розділ це певний початок нового кроку її життя. Вбивство це ключ і перший крок до чогось нового, а кохання це прощання з минулим.
Отже плату за навчання вдалось роздобути ( зуби вбитого😶), однак не все так просто до університету треба добратись, а потім щей його знайти.
І під час цієї подорожі ми дізнаємось про минуле Мії, про навчання у її наставники і про причину помсти, а також знайомимось з гострим язиком не-кота.
О, цей кіт був чорним, наче сама істиннотьма, — геть-чисто як бравий Капітан. Але ще він був тонкий, як аркуш паперу, і прозорий, немов хтось вирізав кота із самої тканини тіней. І нехай зараз він набрав певної форми, а раніше жодної форми не мав, Мія все одно впізнала свого друга
Цей кіт який не є котом, саме те чого іноді не вистачає в книзі. Саркастичний друг, що любить погостити, пожартувати чи прокоментувати якусь деталь. Хоч Мія і сама доволі гостра на язик, однак іноді цитати кота ( не кота ) були свіжим повітрям.
— …ой біднятко, може, давай поцьомаю…
…демон, еге ж. усе збирався попросити тебе отой пергамен підписати. кров’ю і в трьох екземплярах, якщо тебе це потішить…
Отже, якщо без спойлерів вас чекає подорож до університету, де не закінчуються небезкпеки і пригоди. Викладачі майстри своєї темної і священої спрви - вбивства, навчать Мію всіх тонкостей. Від володіння всією зброєю, до збирання таємниць і відмикання замків. Вас чекають ночі в бібліотеці, друзі і кохання ( так лл тут є і вона цілком доречна ). Чи вистачить гг сил і хитрості, щоб пройти всі випробування і чи було воно варто того ? Це вже дізнаєтесь самі…
А поки поговорим трохи про Мію…
Сам автор описав її так -
Якби її обличчя було картинкою-головоломкою, то більшість людей поклали б її назад у коробку недоскладеною. А до всього вона ще й була низенька. І худа як тріска. Дупки заледве вистачало, щоб бриджам було на чому триматися. Це не та краса, заради якої помирають закохані, сунуть уперед армії чи герої вбивають богів, а чи демонів. Я певен, цей опис — повна протилежність тому, що ви почули від своїх поетів. А проте, люб’язне панство, була в ній певна чарівливість. А всі ті ваші поети — просто лантухи з гівном.
Не дуже романтично, однак зачекайте зараз дам кращий приклад…
По правді, вид вона мала добряче пошарпаний, волосся позлипалося, шкіра брудна. Та фігура в неї була на рідкість гарна, а вуста такі, що матір рідну продаси, аби скуштувати.
Це вже краще, однак між ціми описи таїться тяжка історія захована на сторінках книги. В будь якому разі це вона - Мія Корвелле. Мія яка дивилась, як страчують її батька і не відвернулась, Мія яка пахне сигарами і Мія, яка колись всеж помститься.
Щеб хотіла розповісти про Тріка. Про ще одну історію помсти….
Якщо без спойлерів він розіб’є вам серце.
— Мене Трік звуть, — промовив він і сховав ятаган у піхви на спині.
— Трік? Ви впевнені?
— Чи певен, як мене звуть? Авжеж.
Основні притензії до книги
•Основною причиною критики став переклад. Як приклад дехто називав слово «криця». Типу книгу без словника читати не можливо, невже неможна нормально перекласти!
Якщо запитаєте чи потрібно гуглити деякі слова, то відповідь так. Чи є це проблемою ? Точно ні. Незнаю, чи я звикла до книг з купою незрозумілих і просто вигаданих слів та термінів, але не розуміти прийшло в звичку. Слово «криця» викликає значно менше запитань ніж наприклад «краш», «піца». Адже на те це і фантастика, щоб хоч на трохи забути про сьогодення і поринути кудись туди, де слово «криця» більш розповсюджене ніж «піца».
• Пафосність. Так Джей Крістофф пише пафосно, по іншому і не може це описати, однак в цьому то і смак. Якщо ви прихильник лаконічності авторського стилю то вам точно не сюди.
• Забагато матів. Так їх багато, однак майже завжди вони доречі. Іноді було трішки занадто, але навіть тей самий роздум над значенням матів, як на мене був доречним.
• Сцени 18+. Ну вони не ідеальні, однак точно не найгірші з прочитаних мною.
• Забагато приміток. 🦦 Приміток не можу бути забагато, вони прекрасні
Про примітки автора
Нарешті ми дійшли до них !
В багатьох книгах є примітки, зноски, такі собі маленьки підказки від автора. Найчастіше це напевне переклад іноземних слів чи коротке пояснення. Але в випадок Безночі це, щось зовсім інше. Уявіть, що автор читає книгу разом з вами, час від часу він жартує над персонажами, або проказує~ зачекай ти не повіриш далі таке буде! Або забувається і починає розповідати тобі про якусь дрібницю історії, переповідає легенди чи пригадує кумедні історії, а потім кепкує сам з себе…
Іноді примітки займають пів сторінки, іноді вона малі, однак їх багато, вони живі і роблять історія, ще цікавішою…
Припиніть хихотіти й подорослішайте нарешті
Вона ще не вміла слухати. Вам, людям, це зрідка вдається. — Тут і далі примітки автора, якщо не вказано інше.
Гляньте-но, у ній таки є щось добре! Нумо, скрипочки, скрипочки вступають
Гаразд, гаразд, влаштуємо вступний курс для початківців, коли на це ваша ласка.
Кінець
Чи варто читати цю книгу ? Так.
Впринципі, що ще писати в кінці. Книга чудова наповнена запахом табаку і похабних жартів.
( якщо вам сподобалась ця книга раджу - «Макову війну» )
( якщо раптом кортить прочитати історію про «Бездень», то у Джея Крістоффа є і таке - «Імперія вампірів» до вашої уваги. Дуже чекаю на український переклад)
І так тепер головне питання… Що таке «криця» ? Свій варіант можете написати в коментарях 😶
